Новини України

 

Дружина розповіла історію їхніх стосунків для “Еспресо.Захід“.

Діані 21 рік, вона зі Львова, займається флористикою. Дівчина описує себе як доволі спокійну, врівноважену людину. Натомість говорить: її коханий чоловік був повною протилежністю.

З Олексієм Діана познайомилась у 2021 році, коли їй було 18. Дівчина каже, що знайомство відбулося не дуже цікаво, познайомили їх спільні друзі. Дівчині хлопець сподобався своїм почуттям гумору, був дуже активним, запальним і дуже добрим.

“Ми навіть не думали, що будемо разом. Не планували зустрічатися чи заводити сім’ю, все сталося дуже швидко”.

Олексій із Рівного, він військовослужбовець “80-ки”, воював в АТО з 2017 року. Вони заледве сходили на 5-6 побачень, як почалась повномасштабна війна.

“Вторгнення для мене було неочікуваним, хоча передчувала, що щось має статися. 24 лютого я прокинулася зранку і зрозуміла, що мій хлопець поїхав. Відписав, що в дорозі, а я навіть не була засмучена, просто була в шоковому стані. Ми тоді тільки почали зустрічатися”.

Через те, що чоловік був абсолютно відданий військовій сфері, його часто відправляли на “нуль”, на найважчі завдання. Тому зв’язку з ним не було часом по два тижні, а іноді й місяць.

Фото: Діана Клічук

Стосунки пара будувала на відстані. За цей час зрозуміли, що мають спільні погляди на життя. Олексій зростав у прийомній сім’ї, тож часто почувався самотнім, Діана зовсім не ладнала з татом і мала з ним конфлікти. Так і знаходили віддушину один в одному.

“Ми вміли домовлятися, завжди про все говорили. Було враження, що ми знали один одного все життя. Мали розуміння та спільні погляди: в нього патріотичні погляди – у мене патріотичні погляди, однаково дивилися на релігію, на сім’ю. Я чекала на нього, як дитина чекає на матір”.

За якийсь час Діана дізналася, що вона вагітна. Поміж рядків говорить – через стрес і тривогу стався викидень.

Обручки з медичного сплаву та щастя у простоті

Історії з фронту Олексій не хотів розповідати ані Діані, ані своїй рідній сестрі. Він їх дуже любив, а відтак хотів захистити від того, що переживав на фронті. Пара одружилася 15 березня 2023 року. Діана згадує пропозицію з піднесенням. Олексій прибув у другу свою відпустку, а його друг дитинства якраз одружився та почав жартома переконувати піти до РАГСу Діану й Олексія. Вони, сміючись, відмовились.

“Наступного дня ми пішли у Рівному в торговий центр. Поки гуляли, побачили обручки – найпростіші, з медичного сплаву. Тоді я ще не дуже спішила одружуватись, але він запропонував просто купити ці колечка. Ми вдягнули, Олексій був дуже щасливий. Уже за кілька метрів він каже мені: “давай одружимося”, а я відповідаю: “давай”. У нас не було якоїсь надзвичайної пропозиції, але нам було добре і так. Ми були щасливі”.

Фото: з особистого архіву Діани Клічук

Заяви подавали через Дію, оскільки відпустка закінчилась і чоловік знову вирушив на фронт. Родичі казали закоханим, що їм треба пишне весілля, але пара хотіла спокійного святкування поміж рідних.

За словами дівчини, після одруження майже нічого не змінилося. Пара будувала плани на майбутнє, думали, що житимуть у Рівному, Олексій хотів піти вчитися на юридичний факультет.

Костянтинівка: загублена обручка, моторошні передчуття й останній спільний вечір

Діана розповідає, що родичам військових зазвичай не надто дозволяють приїжджати до рідних у зону бойових дій. Попри те, дівчина вирішила приїхати у Костянтинівку на Донеччину до чоловіка, аби відсвяткувати з ним свій день народження.

Уже 1 червня Олексій знав, що щось буде. Напередодні росіяни “засікли” позицію українців. Наступного дня, коли Олексій та його напарник Максим виїжджали з позиції, інші хлопці, які приїхали на заміну, потрапили під обстріл. Одного з них засипало землею, інший отримав контузію. Обидва залишили там свою зброю.

З комбатом Олексій домовився, що забере її наступного дня.

“Того дня я дивлюся на нього, а він – живий труп. Очі в нього кришталеві, не спав кілька днів, погляд порожній. Прийшов, розповів, що сталося…”

Щоб відпочити та відсвяткувати день народження Діани, пара пішла на озеро. Купаючись у воді, Олексій випадково загубив обручку.

“Кажуть, якщо загубити обручку, це поганий знак. Для нього це було дуже важливо, не так, як для мене. Він почав шукати ту обручку й у мене була така паніка, ніби він зараз втопиться”, – розповідає дівчина.

Щоб заспокоїти чоловіка, Діана викинула і свою обручку, пожартувавши, що “тепер вони будуть разом”, і подружжя поїхало до місця, де вони мешкали.

Ввечері вони довго говорили, ділилися про речі, які один про одного раніше не знали. Діана каже, що це була прощальна розмова, й зізнається: її не покидала думка, що завтра точно щось станеться.

Зранку наступного дня Олексій, як і планувалося, поїхав із побратимом на позицію по зброю. Тоді його дружина ще спала, адже було дуже рано. Влітку на Донеччині дуже спекотно та волого, попри це Діана каже – відчувала великий холод.

Додому її чоловік більше не повернувся.

“Вони заїхали нормально на позиції, забрали зброю, а по дорозі їх накрила арта. Тіло обгоріло, Олексій загинув моментально. Його побратим довго мучився, ще кричав у рацію, що йому відірвало ногу, та згодом помер”.

Діана каже: добре, що загинув на своїй землі. Тіло Олексія вдалося забрати. Родичі чоловіка хотіли поховати його у Здолбунові на Рівненщині, але побратими наполягли, щоб військового поховали на Марсовому полі, оскільки тут спочиває багато бійців з “80-ки”.

Пам’ятати героїв

Діана створила петицію про надання статусу Героя України своєму коханому. Каже: розуміла, що кожен військовий входить в історію країни, але багатьох героїв забувають.

“Коли я збирала підписи для цієї петиції, було дуже важко. Багато людей мені сміялися в обличчя, кривилися й ігнорували мене, кажучи, що я хочу тільки грошей, або щось типу “тобі не вдасться зібрати потрібну кількість підписів”. Потрібну кількість ми зібрали, і для мене це важливо, що він увійшов в історію. Знаю, що з тисячі петицій командир затвердив тільки дві”.

Сьогодні Діана каже, що почувається краще, ніж у перші два місяці після втрати чоловіка. Планує ходити до психотерапевта, оскільки досі є дуже емоційно нестабільною.

“Пам’ятаю, раніше якщо я проживала день ще нормально, ввечері мене просто “накривало”. Хотіла підписати контракт, але побратими Олексія мене відмовили. Не бачу сенсу для продовження життя. Ніколи не хотіла бути кар’єристкою, хотіла просто будувати сім’ю, як і Олексій”.

Зараз дівчина намагається рухатися далі в житті, записалася на курси флористики та планує продовжувати займатися зі спеціалістом. А Олексій, каже, назавжди житиме в її серці.