5 Грудня, 2024 3:33 pm

На війні загинув Радислав Філін. “Найбільшою гордістю Радислава був військовий квиток”

Воїн десять років стояв на захисті рідної країни.

У 2014-му він звільняв від загарбників Маріуполь і Слов’янськ. Згодом воював на інших східних рубежах. 29-річний молодший сержант загинув улітку цього року на Луганщині.

“Радислав народився у селищі Бересток біля Костянтинівки. Після закінчення школи вивчився на зварювальника, — розповідає дружина бійця Анастасія Філіна. — Строкову службу проходив у підрозділі спецпризначення “Барс” Нацгвардії. Коли почались події на Майдані, коханий важко то все переживав. Будучи строковиком, добровільно вирушив на схід. Брав участь в боях на Донеччині, зокрема у звільненні Маріуполя і Слов’янська”.

Демобілізувавшись, Радислав влаштувався до військкомату в Костянтинівці, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

“Я служила там з 2015 року. Між нами відразу зародились почуття. Радислав підкорив серце своєю добротою, він завжди усміхався, був турботливим, щирим. Займався спортом, дотримувався правильного харчування. Невдовзі побрались, народився син Тимофій, якому тепер сім років. Чоловік був на сьомому небі від щастя, ми кожну вільну хвилину проводили разом. У військкоматі Радислав прослужив недовго, потім його перевели до 93-ї окремої механізованої бригади. В її складі боронив Луганщину, — продовжує Анастасія Філіна. — А в 2017-му проходив службу в Десантно-штурмових військах. У перші дні великої війни чоловік приєднався до стрілецького батальйону. Пройшов підготовку з парамедицини та психологічної допомоги. Був інструктором з бойової підготовки, навчав роту солдатів. Коханий багато читав військової літератури. Мав чимало медалей і грамот, але ніколи ними не хизувався. Казав, що його найбільша гордість — це військовий квиток і все, що записано там”.

Після повномасштабного вторгнення Анастасія вивезла синочка та рідних на Львівщину, а сама продовжила роботу в ТЦК. Звільнилась зі служби лиш декілька місяців тому. Навесні 2024-го Радислав Філін у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи знову вирушив на східні рубежі.

“5 липня по позиції наших бійців у районі Білогорівки вдарив ворожий дрон, — з болем розказує Анастасія. — Один із уламків виявився для Радислава смертельним. Знаю, що чоловіка представлено до ордена “За мужність” ІІІ ступеня”.

Радислава Філіна поховали у Стрию, де тепер живе його родина. “Шкода, що так мало років провели разом. Але ж якими вони були щасливими! Чоловік марив горами, мріяв там купити дім. Та не судилося”, — зауважує дружина.