Новини України

Голова уряду Чеченської Республіки Ічкерія закордоном Ахмед Закаєв в інтерв’ю Radio NV — про історичне значення найбільшого від часів Холодної війни обміну в’язнями між Росією та Заходом, що відбувся 1 серпня.

 — 1 серпня відбувся великий обмін, Росія відпустила заручників. Серед тих, хто повернувся в Росію, кого особисто зустрічав російський диктатор Володимир Путін в аеропорту «Внуково», був Вадим Красиков. Повідомляється, що це агент ФСБ, у Німеччині він був засуджений за вбивство Зелімхана Хангошвілі, це грузинський чеченець, ічкерійський командир. Красиков убив його посеред Берліна двома пострілами в голову. Думаю, варто почати з того, ким був Зелімхан Хангошвілі і чому, на ваш погляд, Путіну, Кремлю, Росії було так важливо його вбити?

— Путіну і путінському оточенню, цій банді, яка сьогодні тероризує не тільки чеченський народ, український народ, а тероризує весь світ, для них важливим був сам принцип. Вони якраз і порушили основний у Кримінальному кодексі принцип — невідворотність покарання. На превеликий жаль, сталося це не тільки 1 серпня. Це почалося задовго до 1 серпня, до 2022 року.

Стосовно Зелімхана Хангошвілі, я не хочу зараз зупинятися на його особистості. Він був одним із багатьох бійців, який чинив опір російській агресії і робив усе в своїх силах, щоб покарати окупантів, агресорів. Брав активну участь у бойових діях, був одним із командирів, які боролися і відстоювали свободу і незалежність нашої держави, серед тисяч інших людей.

Але для Путіна важливим був не сам факт убивства Зелімхана Хангошвілі. Для нього було важливо, що він не залишає своїх принципів. Найстрашніше в усьому, що ми спостерігали 1 серпня… Так, [обмін] — це радісна подія для родичів, для близьких, тому що люди перебували в заручниках. Звільнення заручників — це завжди радісна ситуація, радісна обставина. Але що за цим стояло і що ми побачили, що сталося?

Остаточно, безповоротно Путін довів усьому світові, і він отримав карт-бланш на продовження політичних убивств у західних країнах.

Після того як Красиков попався і був засуджений, було оголошено негласний мораторій на політичні вбивства в західних країнах. Що цьому передувало? Знову-таки, убивство чеченця, експрезидента чеченської республіки Ічкерії Зелімхана Яндарбієва 2004 року в Катарі. Його підірвали в машині зі своїм сином, 10-річним хлопчиком.

Терористи, які скоїли цей теракт, були затримані і засуджені катарським судом до 25 років позбавлення волі — це на довічне або найвища міра в цій країні. І тоді Путін домігся того, щоб цих двох терористів звільнили і переправили через рік-два в Росію. Тоді він зустрічав їх приховано, без публічних камер. Він не демонстрував на весь світ, що зустрічає цих убивць і терористів на червоній доріжці.

Путін в аеропорту Внуково / Фото: Sputnik/Kirill Zykov/Pool via REUTERS

Згодом у Росії, коли Путіну вдалося визволити цих двох перших терористів, які вчинили теракт, вони вирішили вбивства політичних опонентів у зарубіжних країнах узаконити. І зробили вони це, Олексію, за участю західних лідерів.

Поясню, що маю на увазі. Червень чи липень, Путін головує на G8 у Санкт-Петербурзі. У цей час вони приурочують до цієї події підписання двох законів. Держдума ухвалює закон про те, що будь-якого критика, хто критикує Путіна, путінську, російську владу, прирівнюють до екстремістів, терористів, і переводять у розряд ворогів російської держави. Це один закон.

І другий закон, який дозволяє російським спецслужбам ліквідацію ворогів російської держави, де б вони не перебували.

І ось коли він підписав ці два укази, ми, перебуваючи в Лондоні, — Олександр Литвиненко, я, Володимир Костянтинович Буковський, у Палаті лордів провели широку прес-конференцію. І звернули увагу лідерів західного світу на подію, яка відбулася в Петербурзі, що Путін прив’язав їх до тих злочинних законів, які він ухвалює. Тому що, коли він підписував цей документ, вони перебували в нього в гостях і вирішували глобальні світові проблеми.

І в цій ситуації, обіймаючись із Бушем, Блером та іншими західними політиками, Путін підписав цей закон і зробив їх співучасниками цього. Литвиненко звернувся на ім’я до прем’єр-міністра Великої Британії Тоні Блера і сказав, що цей закон підписано для того, щоб скоїти вбивства у вашій країні, у Великій Британії: «Ви маєте це засудити і дати зрозуміти Росії та Путіну, що це недозволено».

Однак жодної реакції західних політиків ні на нашу конференцію, ні на наш заклик не було.

І всі ті «хороші росіяни», які сьогодні перебувають тут нібито в опозиції, деякі з них, брали участь у цьому процесі, аплодували цій акції. Тому що були впевнені, що це спрямовано виключно проти чеченців. Тільки проти чеченців і тих, хто виступає проти Росії, російської імперії.

Путін здійснив відповідно до цього закону перше вбивство в Росії, — вони ліквідували Анну Політковську, яку разом із нами було занесено до списку екстремістів, терористів і ворогів російської держави.

І найголовніше. Тодішній міністр оборони зустрічався з американцями, з Кондолізою Райс. Кондоліза Райс якраз давала йому оцінку, що він був дуже порядний і з ним можна було говорити на будь-які теми; що він той, хто розуміє всі загальнолюдські цінності.

А знаєте, що він сказав, коли йому поставили запитання: «А чи правда, що в Росії є список державних злочинців?» Він, усміхаючись, у своїй манері сказав: «Так, такий список є. І, як правило, цей список скорочується, він буде скорочуватися далі».

І буквально за місяць після цього Росія, Путін вчинили теракт у Британії, з використанням радіоактивної речовини вбили Олександра Литвиненка. Через місяць після болісних наслідків вживання цієї радіоактивної дози Олександр Литвиненко помер у госпіталі. Це був саме той період.

Через кілька років уряд Великої Британії протидіяв тому, щоб розповісти всю правду. Однак завдяки Марині Литвиненко відбувся суд, було винесено рішення, що цей теракт було скоєно за вказівкою Патрушева — Луговим і його подільником. І президент Росії Володимир Путін знав про це вбивство, це було його доручення.

Що ми спостерігаємо? Минуло дуже багато часу, є багато жертв цієї системи Путіна. Я зараз переймаюся одним питанням.

Країни, які сьогодні претендують на вищу інстанцію істини, є захисниками всіх демократичних цінностей, загальнолюдських цінностей, моралі, моральності, етики… Вони себе такими позначили. Однак вони ведуть переговори з убивцями, терористами.

Ми пам’ятаємо, як нещодавно Усама Бен Ладен був оголошений терористом № 1, який підлягає фізичному знищенню. Тепер ми зіставимо жертви Усами Бен Ладена з жертвами Путіна. Або Саддама Хусейна і Путіна. Слободана Мілошевича і Путіна. Ці персонажі, кого я перерахував, піонери, взагалі «Червоні шапочки» перед Путіним. Тому що на рахунку цього негідника — людські жертви, причому сотні тисяч.

Його оголошено в міжнародний розшук, видано міжнародний ордер на його затримання. Однак ці політики, які себе позиціонують надлюдьми, світочами демократії та захисниками загальнолюдських цінностей, ведуть із ним переговори, щоб звільнити заручників, яких захопив Путін.

І яка ціна? Заручників звільняють, повертають убивць, засуджених судом.

Я вважаю, коли багато хто сьогодні говорить і розмірковує, що це історичний обмін, вони говорять про історичний характер цієї події, маючи на увазі звільнення заручників. У цьому сенсі вона не є історичною. А щодо нехтування всіма можливими нормами і правами, і найголовнішим кримінальним принципом — невідворотністю покарання, ось у цьому сенсі вона є історичною.

Я абсолютно впевнений, дії всіх, хто брав участь у цьому процесі і доклав зусиль, щоб цей обмін відбувся, буде засуджено, коли настане час. Цю подію і цей інцидент засудять, тому що це не вкладається в загальнолюдське поняття моралі, моралі і справедливості.

Повертаючись до цих жертв. Я виведу з цих заручників одну людину — це Володимир Кара-Мурза. Його обміняли як іноземного агента, тому що у нього громадянство Великої Британії. Авжеж, він виконав величезну роботу в США, його і захопили для того, щоб надалі обміняти на якихось шпигунів, розвідників або людей, яких буде затримано. Його сьогодні оголошено ворогом російської держави. Від того, що його обміняли, статус у цьому сенсі не змінився.

І звільнення Красикова свідчить про те, що наступним Красиков може прийти за Кара-Мурзою для його фізичної ліквідації, тому що це відповідає тим законам, які підписані Путіним й існують, чинні у сьогоднішній Росії.

А чи був вихід не вчинити так, не звільнити заручників? Я чув ці запитання, чомусь ніхто на них не дає відповіді. Звісно, був. І ті, хто сприяли цьому обміну, повинні були саме в цьому ключі розглядати обмін і звільнення заручників. Треба було перервати всі контакти з головним терористом, терористом № 1, який вбиває, захоплює заручників і тероризує весь світ.

Як можна було вести переговори з Путіним? Усе, що було зроблено до цього — унаслідок багатьох санкцій, жертв із боку України, яка продовжує відбиття агресії; усі заходи, вжиті ними, щоб притягнути до відповідальності військових злочинців… 1 серпня на цьому поставлено хрест. Його реабілітовано.

Головного вбивцю і терориста № 1 у всьому світі реабілітовано. Сьогодні жодна країна не може або ніхто не може говорити про те, що Путіна затримають або заарештують. Як його заарештувати, якщо з ним США ведуть переговори і звільняють, повертають йому його вбивць, яких він скеровував у західні країни для ліквідації своїх політичних опонентів?

Ось ця подія відбулася 1 серпня. Я впевнений у тому, що всі, хто спостерігали за цим, хто на першому етапі емоційно сприймали звільнення заручників як велику удачу, схаменуться і усвідомлять, що це було приниження і ганьба. І що це була цілковита перемога Путіна — убивці, який продовжує й сьогодні вбивати українських дітей, жінок, старих і руйнувати всю інфраструктуру, що є основним винуватцем і проблемою № 1 для всього цивілізованого світу.

Коли [напередодні] я виступав, це було до цієї події, я говорив, що відбулися дуже великі зміни останніми роками — не тільки геополітичні, відбулися зміни в умах західних політиків. На превеликий жаль, я мушу визнати, що нічого не змінилося.

Виявляється, жодних змін не відбулося. Вони продовжують мислити, думати і робити те, що вони робили 20 років тому, 30 років тому, коли вбивали і знищували чеченський народ і чеченську націю.

Те саме продовжували робити 2006 року, коли у Великій Британії скоїли теракт із застосуванням радіоактивної речовини. Після вбивств: 2014 рік — агресія проти України, 2008 рік — агресія проти Грузії, 2022 рік — повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Усе це, виявляється, ніяк не вплинуло на тих, хто любить і хоче продовжувати мати справу з бандитом, терористом Путіним. І нічого в їхніх головах не змінилося, на превеликий жаль.

— Ви звернули увагу на те, що раніше цих убивць і шпигунів не зустрічали під камери? Не було червоних доріжок, Путін зі знімальними командами не приїжджав. Зараз щось змінилося. Чи розумієте ви, що змінилося? Чи це був навмисний виклик?

— Це була демонстрація, виклик, ляпас не тільки Байдену і тим, хто був залучений, а всьому цивілізованому світу. Він нам показав, хто ми, ті, які сьогодні його засуджують, і що він виграв у цій сутичці, він переможець. Це була килимова доріжка не Красикову, а килимова доріжка кривавому вбивці, який скоїв сотні, тисячі вбивств.

Російський диктатор Володимир Путін зустрічає кілера Вадима Красикова в аеропорту Москви, 1 серпня 2024 року / Фото: Sputnik/Mikhail Voskresensky/Pool via REUTERS

І він продемонстрував, що нічого в його розумінні не змінилося. Як він гидує ними, західними політиками, [так і продовжує це робити]. Він їх завжди недолюблював і довів це 2007 року, коли вперше після мюнхенської промови було зрозуміло, who is mister Putin і що він робитиме.

Але відтоді всі ці західні політики просто з ним носилися і носили його на руках, намагаючись йому догодити. І в нього ось таке ставлення.

А звільнення Красикова — це для нього було просто остаточне торжество перемоги. Він просто кайфував від того, що він робить і що зробив, прогнув увесь світ.

Так, у нього невдачі на українських фронтах. Але тут, у політичних кулуарах, у політичному істеблішменті світової еліти він провідний політик. І він демонструє своє нехтування всіма тими речами, які ці видають нібито за ті цінності, на сторожі яких вони стоять. Він зневажив усі їхні цінності і все, що вони говорили. Ось чому він це демонстрував.

— З публікацій, які з’явилися після цього обміну, ми побачили кілька припущень, чому саме Путін хотів Красикова. Вони могли бути знайомі дуже давно. Німецькі медіа навіть пов’язують Красикова зі смертю Анатолія Собчака, мера тоді ще Ленінграда. Хочу поставити вам дуже особисте запитання. Ми розуміємо, що в цьому списку ворогів Путіна, ворогів Кремля, авжеж, є ви. Що подія 1 серпня для вас особисто означає? Чи означає це, що ви в ще більшій небезпеці, ніж раніше?

— Якщо я зараз почну говорити на цю тему, я це персоніфікую і все, що я сказав, втратить силу. Я вас запевняю, я літня людина, якщо навіть завтра мене не стане, я абсолютно готовий до цього. Я до цього готовий уже 25−30 років.

Увесь цей етап протистояння з цим злочинним режимом і той момент, коли нам здавалося, що все-таки ми сьогодні так близькі до того, щоб притягнути до відповіді цих убивць і злочинців, і те, що сталося, ось це мене коробить найбільше.

Ви просто можете поставити запитання якимось вашим структурам, вони розуміють, що навколо мене відбувається всі ці дні. І я просто як один із прикладів. 1 серпня, щойно заговорили про обмін, ще він не розпочався, але вже Путін спробував ліквідувати Іллю Пономарьова в Києві. Ось це синхронна дія.

Чому я кажу, що Путін отримав карт-бланш на відновлення політичних убивств у всіх західних країнах? Я саме це маю на увазі, саме це наголосив стосовно Кара-Мурзи, за якого тряслися Америка і весь західний світ. Вони сьогодні, звільнивши Красикова, прирікають його і йому подібних людей, які реально є ворогами путінської Росії, на фізичне знищення Путіним. Ось що сталося.

І тому моя особиста справа — другорядна, я вас запевняю, Олексію. Коли я кажу все те, що сказав, — це не стосується мене, а тих основних принципів, які були порушені і зруйновані.