Новації передбачено у законопроєкті “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”, на ухваленні якого наполягає Міністерство внутрішніх справ.
У МВС кажуть: система відеостеження допоможе істотно поліпшити безпекову ситуацію в країні і запобігти загрозам життю, здоров’ю та майну громадян. Правозахисники ж наголошують, що запропоновані норми суперечать Угоді про асоціацію з ЄС та міжнародно-правовим зобов’язанням України.
— МВС має намір розставити повсюдно камери і за допомогою них фільмувати все, що відбувається у публічних місцях. Плюс ідентифікувати всіх людей і транспортні засоби, які в цих місцях перебувають. Ідентифікація відбуватиметься через біометричні дані, тобто інформація звірятиметься з різними реєстрами та одразу оброблятиметься комп’ютером, — каже експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський. — Крім того, правоохоронці тепер хочуть мати безперешкодний доступ до всіх приватних камер, встановлених у торговельних центрах, крамницях, житлових будинках. Зауважу, що на сьогодні такий доступ можна дістати лише після санкції суду. Якщо законопроєкт про систему відеонагляду ухвалять, такої санкції суду вже не буде потрібно.
— Які переваги і ризики такого відеомоніторингу бачите?
— Відеокамери можуть допомогти у запобіганні та розкритті злочинів, а також у пошуку зниклих людей. Постійний нагляд відлякуватиме потенційних злочинців, — вважає адвокат Дмитро Франчук. — Відеозаписи можуть стати важливим доказом під час судових розглядів. Також відеомоніторинг дає змогу контролювати місця масового скупчення людей та швидко реагувати на надзвичайні ситуації.
Водночас великою проблемою є порушення права на приватність. Адже масовий відеонагляд може призвести до обмеження особистого простору і, врешті-решт, негативно впливати на психіку людей. Крім того, є ризик зловживання владою — зібрані дані можуть бути використані для політичних репресій, дискримінації та інших незаконних дій. А ще система відеоспостереження може стати мішенню для хакерських атак, що може обернутися витоком конфіденційної інформації, як раніше вже було в деяких країнах та великих містах.
● В. Яворський:
— Законопроєктом мало б бути врегульовано, хто матиме доступ до зібраних матеріалів, як їх можна використовувати, де вони зберігатимуться, хто контролюватиме систему і за неї відповідатиме. Це ключові вимоги законодавства ЄС. У цивілізованих країнах передбачено всі ці запобіжники.
Також у законопроєкті не вказано, скільки відеомоніторинг коштуватиме державному бюджету. За моїми оцінками, сотні мільйонів доларів. Не відкидаю, що хтось може нажитися на цьому проєкті. Урешті-решт, виникає запитання: чи Україна взагалі має стільки грошей у період війни, чи варто їх витрачати на систему відеонагляду?
— Як на мене, у час війни встановлювати таку систему відеонагляду недоцільно, — каже голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров. — Наші спецслужби та держоргани кажуть, що громадянам не можна використовувати навіть відеореєстратори, бо записи можуть якось допомогти ворогові. Водночас готові розставляти на кожному кроці відеокамери. Де логіка? І чи є гарантія, що система відеонагляду не стане об’єктом кібератак РФ?
— Чи можуть систему відеостеження використовувати в нас для виявлення ухилянтів від військової служби?
● В. Яворський:
— Теоретично це можливо. Адже система ідентифікуватиме всіх осіб, які перебувають у розшуку. Можна буде вказати прізвище людини, і система збере інформацію про неї з усіх реєстрів та відеокамер. Буде видно, якими маршрутами особа пересувається, з ким спілкується і так далі. Фактично робот за біометричними даними визначатиме, де ця особа перебуває.
— Це практика поліційних держав, які чи не кожного громадянина вважають потенційно підозрюваним у скоєнні якогось правопорушення, — переконаний голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров. — Такий контроль за пересуванням людей, який пропонують нам, запроваджено лише у двох країнах — Китаї та Росії. Нагадаю, що у КНР під час пандемії COVID система розпізнавала громадян навіть у масках.
— А як цивілізовані країни використовують відеомоніторинг?
● В. Яворський:
— Відеоспостереження є у багатьох країнах. Цивілізовані держави використовують відеомоніторинг зазвичай для розслідування злочинів. Там функціонує незалежний орган, який наглядає за системою — щоб її не використовували для стеження за політичними опонентами, бізнес-конкурентами, громадськими активістами і так далі.
● Д. Франчук:
— Приміром, Велика Британія має одну з найбільших у світі мереж відеоспостереження. Лондон є прикладом міста, де камери встановлено майже скрізь — на вулицях, площах, у метро. Там систему відеоспостереження активно використовують для запобігання терористичним атакам. Після терактів у Лондоні 2005 року відеокамери відіграли ключову роль у розслідуванні, зібравши точні докази пересування нападників.
Італійський Мілан запровадив систему “розумних” камер, які не лише записують відео, а й аналізують його в реальному часі. Відеоспостереження з аналітичними функціями допомагає ідентифікувати підозрілу поведінку або рухи, що можуть вказувати на злочинну діяльність. Камери здатні автоматично викликати поліцію у разі виявлення таких дій. Крім того, система фіксує порушення правил дорожнього руху, наприклад, проїзд на червоне світло або перевищення швидкості, що дозволяє автоматично виписувати штрафи.
Comments (0)