🤯Похресник комбрига 211 ПМБр знущався над військовослужбовцями та вимагав гроші
Вранці 8 липня 2024 року командир роти одного з батальйонів 211-ої понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ помітив, що на пункті постійної дислокації в Тернопільській області зник солдат. Комбат негайно організував пошуки, але вони були невдалими.
Згодом двоє офіцерів, які займалися службовими розслідуваннями щодо СЗЧ, вирішили перевірити, чи не переховується втікач за місцем реєстрації. І поїхали в село на Тернопільщині.
Виявилося, що він справді повернувся додому. Офіцерів зустріла 75-річна мати солдата. Жінка зі сльозами на очах розповідала, що, відколи син приїхав додому, він ні з ким не спілкується і майже нічого не їсть, а лише п’є горілку. Просила допомогти чоловікові.
Офіцери піднялися на горище, де ховався солдат. І побачили жахливу картину.
“Чоловік був у критичному стані: худий, блідий, виснажений, наляканий. Видно, що п’яний. Він забився в куток і спершу взагалі відмовлявся з нами спілкуватися. А потім почав кричати, що не повернеться в частину, бо його там уб’ють, якщо не скидатиме гроші сину начальника штабу”, – згадує в розмові з УП колишній офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Тимофій Остафійчук.
“СЗЧшник” виявився одним із постраждалих від погроз і побоїв з боку тодішнього командира взводу першого батальйону Владислава Пастуха, який є тим самим сином начштабу. Про знущання над цим солдатом та іншими військовими в бригаді дізналися під час службових перевірок, що тривали з весни 2024-го.
Але замість справедливо покарати винних, майже всіх залучених до внутрішніх розслідувань, включно з постраждалими й офіцерами, які служили в ППД на Тернопільщині, командування бригади перевело в піхотні частини.
Восени “Українська правда” отримала частину матеріалів про ситуацію в 211-ій понтонно-мостовій бригаді від одного з офіцерів, який займався службовими перевірками.
Ми працювали над цим текстом майже два місяці. Опитали кілька десятків людей – постраждалих, свідків знущань, офіцерів і сержантів, які займалися службовими перевірками. Більшість зі співрозмовників висловили бажання залишитися анонімними.
Спойлер: історія моторошна. Наразі ніхто не поніс покарання. Винних підвищили, а тих, хто порушив проблеми, відправили в піхоту. Однак про все по черзі.
Публікацією цього матеріалу ми жодним чином не намагаємося дискредитувати військових, які служать у бригадах Сил підтримки ЗСУ.
Вважаємо, що приховувати інформацію, яку вдалося з’ясувати, категорично не можна. Адже безкарність породжує беззаконня.
Щиро дякуємо військовослужбовцям усіх бригад Сил підтримки ЗСУ за їхню надважливу роботу.
Любі друзі й дорога родина
Історія бригади, про яку йтиметься, почалася в квітні 2022-го. Саме тоді на базі 48-ої інженерної бригади сформували 210-ий понтонно-мостовий полк. У серпні 2023 року він став 211-ою бригадою.
Ця військова частина з категорії тих, куди мріють потрапити мобілізовані, а бійці називають їх “жирними”. Адже військовослужбовці бригади займаються суто інженерними роботами як-то будівництво понтонних переправ або облаштування оборонних позицій.
Участі в боях на “нулі” інженери не беруть, тож ризики поранення або загибелі менші, ніж у піхотинців чи штурмовиків.
Один із ротних на умовах анонімності розповідає УП, що підрозділ створювали військові, більшість із яких раніше разом служили в батальйоні “Тиса” 128-ої гірсько-штурмової бригади. Зокрема, командир – полковник Олег Побережнюк.
“Пізніше в полк підтягнулися люди з Кам’янець-Подільського, багато з них закінчували місцевий військовий інженерний інститут. Побережнюк – один із випускників цього вишу. Тобто сформувалося коло людей, які мали давні дружні або родинні стосунки або служили разом”, – каже він УП.
За дивним збігом обставин дружина комбрига Побережнюка, Ірина, станом на 2023 рік працювала в Кам’янець-Подільському ТЦК, що зазначається в її декларації.
“В нашій бригаді є чоловіки і дружини, батьки і сини, куми, далекі родичі, коханки, друзі, однокласники, сусіди і всі інші, кого можливо притягнути зі свого оточення. Зрозуміло, що це не могло статися випадково. Люди ж не мобілізуються в конкретну бригаду з конкретного села. Вони туди якось потрапляють, під чиїмось пильним оком”, – додає в анонімній розмові з УП інший співрозмовник серед офіцерів.
В Україні немає реєстру кумів чи однокласників, тому перевірити слова наших співрозмовників на 100% неможливо. Однак, зважаючи на концентрацію родинних зв’язків у бригаді, немає підстав їм не вірити.
УП отримала штатний розпис 211-ої понтонно-мостової бригади. Коротко описуємо деякі спостереження.
Серед особового складу військової частини справді чимало сімей – вдалося верифікувати майже з десяток. Як правило, це батьки і сини, чоловіки і дружини.
Переважно всі родичі служать у різних підрозділах 211-ої понтонно-мостової бригади, щоб уникнути конфлікту інтересів.
Найодіознішою сім’єю в бригаді були Пастухи. Батько Валерій – начальник штабу, заступник комбрига. Син Владислав – командир одного зі взводів у першому батальйоні бригади. Зараз Пастух-молодший уже не служить у 211-ій понтонно-мостовій бригаді, але певний час був підлеглим рідного батька. Як відомо, закон “Про запобігання корупції” забороняє пряме підпорядкування близьких родичів.
Сімейний підряд Пастухів
Навесні 2024 року року працівники тернопільської Військової служби правопорядку (ВСП) запросили в 211-ої понтонно-мостової бригади інформацію про складання адміністративних протоколів щодо бійців, які вживали алкоголь або наркотики впродовж 2023-го. В цьому немає нічого екстраординарного, бо ВСП зобов’язана час від часу перевіряти такі дані.
Розпочалася службова перевірка. УП ознайомилася з довідкою та наказом про її результати. Як з’ясувалося, в другому батальйоні не складали протоколи на деяких військових, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено медичними оглядами.
На той момент командиром батальйону був підполковник Валерій Пастух. У травні 2024-го, в розпал службових перевірок, його підвищили до начальника штабу – заступника командира бригади. До того Пастух приблизно пів року виконував відповідні обов’язки. Він і зараз обіймає цю посаду.
Для розуміння: покарання за вживання алкоголю або наркотиків під час служби в умовах воєнного стану передбачає штраф у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень. Нескладання протоколів дозволяло військовим уникнути адміністративної відповідальності за таке правопорушення і продовжувати отримувати премії.
“В ході службової перевірки солдати розповідали мені, що для того, аби на тебе не складали протокол, треба було заплатити від 5 до 20 тисяч гривень тому, хто виявив порушення”, – розповідає УП офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Остафійчук, який тоді служив у 211-ій бригаді і займався внутрішньою перевіркою.
“Також я встановив багато незаконних фактів, зокрема побиття військових, якщо вони вживали алкоголь, але не платили гроші. В основному знущаннями над бійцями займався син начштабу Пастуха і похресник комбрига Побережнюка – на той момент старший лейтенант, а зараз уже капітан, Владислав Пастух, який був командиром одного зі взводів у першому батальйоні”, – каже він.
“Малий Пастух погрожував тим, що його батя – начальник штабу, а хрещений – комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть “на м’ясо”. За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати у хлопців гроші”, – додає на умовах анонімності інший співрозмовник УП серед сержантів.
За словами п’яти колишніх офіцерів і сержантів бригади, Пастух-молодший вимагав у військових кошти і знущався над ними під час відряджень для будівництва фортифікацій на Донеччині, Харківщині і Дніпропетровщині. В зоні бойових дій він мав доступ до військовослужбовців різних батальйонів, зокрема другого.
Це важливе уточнення, бо Владислав Пастух був взводним у першому батальйоні, а серед тих, хто скаржився – переважно інженери другого. На підтвердження своїх слів співрозмовники УП надали фото й відео, які знімав Пастух, а також пояснення, рапорти та заяви постраждалих.
Ми публікуємо частину документів із заблюреними особистими даними військових.
Дослівно з пояснення зі збереженням стилістики і пунктуації: “Я, …, передавав гроші солдату Удоду для передачі м-ру Сірому задля того, щоб мене не везли на освідчення. Гроші перекидалися на банківську картку та передавалися готівкою.
А також, Пастух В.В. організував так звану “клітку”, куди кидали роздягнутих військовослужбовців (також і мене) з метою подальшого вимагання грошей за звільнення з “клітки”
Складно повірити, що такі звірства вчиняв представник Збройних сил України. Але, якщо здається, що гірше бути не може, це хибне враження.
В одній із заяв від постраждалого військового зазначається: “Я, …, перебуваючи на ротації у Дніпропетровській та Донецькій області вживав алкогольні напої за що був неодноразово покараний ст. лейтенантом Пастухом Владиславом Валерійовичем фінансово та фізично із застосуванням до мене грубої фізичної сили, також мене прив’язували до дерв’яного хреста і фізично знущалися наді мною…”.
За словами офіцера Остафійчука, після цієї історії, яка стала відома і викликала великий резонанс всередині бригади, Пастуха-молодшого перевели на службу в іншу частину. А його батько виплатив кошти постраждалим військовим, які написали рапорти і довели перекази квитанціями.
Співрозмовники УП серед офіцерів і сержантів стверджують, що кримінальне провадження через знущання над військовими не було відкрите ні прокуратурою, ні Державним бюро розслідувань. Тобто Пастух-молодший не поніс жодної відповідальності за свої дії.
Comments (0)