Новини України

Слизьку жовто-зелену морську тварину, народжену в холодних глибинах океану, виявили за тисячі кілометрів від місця її проживання.

Американські вугри можуть виростати до 152 сантиметрів завдовжки й важити до 7,2 кілограма. Ці тварини народжуються в холодних глибоких водах на північний схід від Карибського моря, однак цього разу вугра помітили за понад 5000 кілометрів від місця народження, пише Daily Mail.

Як правило, протягом першого року свого життя вугри досягають берегів США у вигляді маленьких прозорих “скляних вугрів”, а потім досягають статевозрілості та бродять уздовж прибережних річок і прилеглих океанських місць проживання, у пошуках їжі. Однак їх рідко можна побачити в глибині країни.

Однак цей екземпляр-рекордсмен зумів досягти Канзасу і вважається єдиним, кому вдалося просунутися так далеко вглиб країни. Утім, попри таку тривалу подорож, величезний вугор все одно повернеться в Атлантику для нересту. Вчені зазначають, що наприкінці свого життєвого шляху американські вугри вирушають у свою останню подорож, де самки відкладають мільйони яєць, перш ніж померти.

За словами вчених, в історії життя цього виду все ще залишається безліч загадок. Відомо, що американські вугри досягають берегів США з невизначеною статтю і лише через роки, рухаючись уздовж берега тисячі кілометрів, щоб один раз нереститися і померти.

Рідкісний екземпляр американського вугра був виявлений дослідниками інвазивних видів, відправлених Департаментом дикої природи та парків Канзасу. Тоді вчені працювали над тим, щоб зупинити розповсюдження азійського товстолобика, проте їм трапилося дещо дивовижніше. Автори дослідження зазначають, що цей момент став першим підтвердженим спостереженням цього виду в Канзасі вперше за останні 10 років. Величезний вугор був виявлений під час відбору проб води.

Попередні дослідження вже показали, що кожен американський вугор починав свою подорож у Саргасовому морі та подолав тисячі кілометрів шляху. На відміну від більшості інших морів, Саргасове море не має виходу до моря і являє собою частину Атлантичного океану, оточену комплексом із чотирьох течій.

Науковці також встановили, що саме цей регіон є відправною та кінцевою точкою життя американських вугрів: вони народжуються тут, а потім наприкінці життя повертаються в це місце для останнього і єдиного нересту. Це смертельне прагнення до розмноження є спільною рисою цих вугрів із тихоокеанським лососем і подібними видами, яких морські біологи та експерти з рибних ресурсів називають “сімолородними”.

За словами дослідників, нерест зазвичай відбувається наприкінці зими та на початку весни, а тому в цей період на вугрів чекає складна і тривала подорож. Раніше американський вугор був поширеним явищем у прибережних річках вгору і вниз по західній півкулі, від Гренландії до Бразилії, а також углиб країни, проте будівництво гребель зупинило міграцію цього виду.

Сьогодні представники цього виду все частіше зустрічаються лише в океанах і річкових греблях ближче до берегової лінії, а їхня середня тривалість життя становить до 25 років.