Новини України

Населення України скорочується та старіє, внаслідок чого вже зараз один працюючий утримує одного пенсіонера. У майбутньому ситуація ставатиме лише гіршою, тож українцям вже не перший раз наполегливо повторюють: на пенсії можна не розраховувати.

У Міністерстві соціальної політики рекомендували українцям самостійно заробляти та відкладати гроші на пенсію, а також готуватися працювати якомога довше. Чому держава визнала неспроможність забезпечити українців пенсіями саме зараз, коли запрацює система пенсійних накопичень та чи можна накопичити гроші на гідну старість самостійно? Ці та інші питання Фокус обговорив з економістами.

“Зручний момент”: чому про нестачу коштів заговорили саме зараз

Порада першої заступниці очільника Мінсоцполітики Дарини Марчак викликала гучний резонанс. Хоча експерти кажуть, що нічого нового та, тим більше, дивного, для себе не почули. “Про те, що через десять років не буде пенсій, ми чули ще від Володимира Гройсмана, — нагадав виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин у розмові з Фокусом. — З того часу проблема нікуди не поділася. Сама логіка солідарної системи полягає в тому, що пенсії виплачують за рахунок тих, хто працює. Але коли співвідношення між пенсіонерами та працюючими має бути 1,5-1,7, а в нас 10,3 млн пенсіонерів забезпечують 9,5 млн платників ЄСВ, зрозуміло, що довго це тривати не зможе. До того ж ситуація погіршується: у нас величезна демографічна яма, чималі жертви серед працездатних, а мобілізація викидає з економіки робочі руки”.

Нація старішає. Чому заради вищої пенсії українці змушені довше працювати

Проблема з дефіцитом коштів у Пенсійному фонді існувала протягом всієї незалежності України, погоджується Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital. “У даній проблемі є дві основні складові, а саме: недостатні відрахування єдиного соціального внеску з працюючих громадян, щоб вистачало на пенсії, а також загальна складна демографічна ситуація в країні, бо кількість пенсіонерів вже наближається до кількості працюючих громадян”, — зазначив експерт.

На його думку, знайти оптимальний момент для визнання катастрофічної нестачі коштів для виплати пенсій просто неможливо. Скоріше за все, каже Дмитро Чурін, поточна комунікація держави з цього приводу пов’язана з тиском з боку МВФ, який в рамках своєї програми підтримки підкреслює необхідність вирішення цього критичного дисбалансу пенсійної системи України.

Накопичувальна пенсія: і знову не на часі

Ніде в світі немає такого, щоб на одній солідарній системі трималося все пенсійне забезпечення, продовжує Олег Пендзин. Солідарна система може “витягнути” на собі 20%, 30%, максимум 40% пенсій, а решту людина має збирати сама протягом життя через накопичувальні фонди. Так живуть майже в усьому світі за винятком азіатських країн, де інакший патерналізм, де зовсім інше відношення до людей похилого віку.

Солідарна система може “витягнути” на собі максимум 40% пенсій, а решту людина має збирати сама протягом життя через накопичувальні фонди

Але чому досі не запрацювала накопичувальна пенсія, яку уряд планує десятиріччями? Коли вже почнеться це накопичення і чи варто на нього розраховувати? Економісти кажуть, що наразі введенню другого рівня пенсійної системи заважають слабка економіка, велика інфляція, знецінення грошей, відсутність фінансових інструментів для інвестицій тощо. Ми маємо усвідомлювати, що зараз вся українська пенсійна система тримається на макроекономічному фінансуванні наших партнерів: ми платимо пенсії за рахунок грошей, які беремо в борг.

Проте якщо навіть ввести накопичувальні пенсії прямо зараз, швидкого ефекту не буде, адже потрібний час на накопичення. І це не менше 10-15 років, тобто сьогоднішнім 50-55-річним взагалі нема, на що розраховувати.

“Другий чи третій рівень пенсійної системи наразі не зможе допомогти покрити поточний дефіцит коштів у Пенсійному фонді, — каже Дмитро Чурін. — Умовно кажучи, створення накопичувальної пенсійної системи надасть можливість покращити перспективи молодого покоління українців у майбутньому щодо їх пенсійного забезпечення”.

За словами Олега Пендзина, є ще одна велика проблема: падіння тривалості життя українських чоловіків до 57 років. “За таких умов, коли тривалість життя нижче пенсійного віку, впроваджувати накопичувальну систему можна тільки з паралельним прийняттям закону, що у разі смерті майбутнього пенсіонера все накопичене передаватиметься нащадкам”, – вважає економіст.

Аналітик Олексій Кущ додає: пенсійні накопичення — це так звані “довгі гроші”, які потребують не просто тиші, а стабільності у довгостроковій перспективі. Такі проєкти ніхто не реалізує під час війни.

Пенсійні накопичення — це так звані “довгі гроші”, які потребують не просто тиші, а стабільності у довгостроковій перспективі. Такі проєкти ніхто не реалізує під час війни

“Запровадження обов’язкового рівня накопичувальної пенсійної системи як самоціль — це голуба мрія чиновників з вживленою “грантовою матрицею”, щоб здерти з роботодавця додаткові 2% на обов’язкове пенсійне накопичення своїх найманих працівників. Головна мета такої “реформи” — зібрати до двох мільярдів доларів на рік в еквіваленті в накопичувальних пенсійних фондах та запустити “схематоз” на ринку цінних паперів. Щодо накопичень, то їх значну частину з’їдатиме комісія спеціальних компаній з управління активами пенсійних фондів та завищена ціна купівлі державних цінних паперів. Решту з’їдять інфляція та девальвація гривні. Через 30 років на суму накопичень можна буде з’їдити один раз в Єгипет на відпочинок, і це у кращому випадку”.

Розраховувати тільки на себе: що радять експерти

Та ніхто не заважає українцям самостійно накопичувати на пенсію — звісно, якщо є гроші. Найбільш зрозумілим, відносно простим та прийнятним механізмом не лише для збереження, але й для отримання пасивного прибутку, залишаються депозити.

“Гривневі депозити можна використати як спосіб накопичення та компенсації інфляційних втрат. Наразі чистий прибуток за гривневими вкладами з урахуванням закладеної в бюджеті інфляції у 8,6% складає 5-6%, — відзначив у коментарі Фокусу Дмитро Замотаєв, директор департаменту роздрібного бізнесу Глобус Банку. — Однак варто зауважити: щоб по-справжньому відчути прибуток з вкладу, сума розміщення має бути не нижче 50 тис. грн”.

Олег Пендзин єдиним доступним пересічному українцю способом інвестування вважає купівлю ОВДП. Аналітик Андрій Шевчишин також погоджується, що облігації як інвестиційний інструмент набагато цікавіший за депозити, а утримує людей від їх купівлі лише низька фінансова грамотність.

Ще до війни чимало українців вважали “гарантованою пенсією” купівлю квартиру. Мовляв, здаватиму її в оренду — ось і забезпечена старість. Експерти ринку нерухомості кажуть, що навіть повномасштабна війна мало що змінила у цьому питанні: нерухомість в Україні залишається одним з найбільш стабільних та привабливих активів, який можна як перепродати, так і здати в оренду.

Специфічним, але цікавим інструментом, який підходить для довгострокових інвестицій, або для тих, хто хоче просто зберегти кошти, експерти вважають банківське золото. До того ж золото стає все більш затребуваним зі зростанням військових ризиків.

“Кожна людина має розумно розпоряджатися заробленими грошима. Відкладати та інвестувати хоча би 10% від заробітку – це вже хороша ідея, — резюмував Дмитро Чурін. — В Україні не існує адекватного фондового ринку, тому вкладати накопичення найбільше доцільно або в державні облігації, або у нерухомість. Водночас, сучасні способи примноження капіталу, а саме спекуляції з криптовалютами, також можуть дати позитивний результат. Управління капіталом повинно базуватися на чітких принципах диверсифікації активів та ризик-менеджменті”.