Новини України

воєнкор Андрій Цаплієнко побував на передовій на Харківщині і повернувся звідти з важливими новинами.

Спроба створення багатьох точок напруження і розтягування українських сил виявилася дуже дорогою та кривавою для самої російської армії. Вона несе шалені втрати – і у Вовчанську, і біля Липців: на двох клаптиках Харківської області, які так і не стали плац-дармами для просування окупантів.

Воєнкор ТСН.Тижня Андрій Цаплієнко повернувся звідти з новинами, що стосуються можливого контрнаступу.Play Video

П’ятдесятикілограмовий снаряд майже із швидкістю звуку вилітає в бік Росії. Через кілька секунд окупанти, які готуються зайти на українську територію, отримають потужний сигнал, що час їхньої безкарності закінчився.

“Зараз у нас є дозвіл працювати по російській території. Були у нас скрутні часи, але зараз в нас є снаряди. Різного типу снаряди, починаючи від осоколкових, закінчуючи активно-реактивними снарядами і касетними боєприпасами”, – каже командир самохідної артилерійської батареї 92-ої ОШБР Андрій Лубенець.

Ціль – укріплений район, який окупанти побудували поруч з кордоном. Там вони накопичують сили перед тим, як рухатись на Харків.

Дозвіл на використання американської зброї по районах зосередження сил на території росії хоча й надійшов трохи запізно, але все ж таки змусив росіян загальмувати своє просування в Харківській області. Зараз снарядний голод закінчився, і є шанс, що ці хлопці, наші Збройні Сили, змусять росіян відмовитись від ідеї створити свій плацдарм на північ від Харкова.

Але на фронті, як ніде, розумієш, що західні союзники на крок позаду від тих смертельних викликів Путіна, які на собі відчувають українці, – і цивільні, і військові.

“Знаєте, якби пів року тому був такий дозвіл на використання зброї, то ми б не допустили такої ситуації. Оскільки вони не змогли б накопичити сили для перетину кордону в Харківській області. Їх би просто колонами палили на підході, як в 2022 році”, – каже командир самохідної артилерійської батареї 92-ої ОШБР.

За словами українських військових, раніше росіяни знали, що працює заборона на використання зброї по їхній території, тому були “на розслабоні”.

“Абсолютно. Вони максимально вальяжно там стояли. Неприховані позиції. відчували, що їх це не торкнеться, ця війна”, – каже офіцер військової контррозвідки СБУ “Банкір”.

Це не означає, що по вйськових цілях на російській території взагалі не прилітало від українців. Після російського прориву на Харківщині сюди терміново направили десятки груп з в важкими далекобійними дронами. Як наприклад, Heavy Shot. Його пілотують військові контррозвідники СБУ за підтримки Української Добровольчої Армії.

Тепер вже зрозуміло, що основною метою Харківського наступу росіян був населений пункт Липці. Це стратегічно важлива точка, з якої російська артилерія могла б діставати не тільки околиці Харкова, а й центр мегаполісу. Якби українці не втримали тут окупантів, палали б центральні квартали багатостраждального міста.

Силам оборони вдалось зупинити російський наступ на півночі Харківщини. Зараз українці крок за кроком переходять до контрнаступальних дій. Проте, це не означає, що вже завтра окупантів виштовхають за кордон. Противник намагається закріпитися. Не виходить одне, пробує інше. До прикладу, нам стало відомо, що він планує використовувати диверсійні групи для того, щоб заходити з території Росії і спробувати знайти позиції української артилерії, добре приховані від очей повітряної розвідки.

Бригада Нацгвардії “Хартія” була сформована за ініціативи оборонців Харкова. І саме вона стала на шляху окупантів у Липцях. Незламне місто – буквально за їхніми спинами.

“З того часу, як ми сюди заїхали, і на сьогоднішній день ситуація явно стабілізувалася. Перші дні було реально важко. М**калі, якщо можна вживати це слово, лізли. Накривали тут чим попало. Але певний проміжок часу тут набагато все стабільніше. Та, звісно, нам повідомляють, що можливий наступ, тож ми, за потреби, допомагаємо нашій піхоті”, – розповідає боєць артилерійського підрозділу бригади НГУ “Хартія” Денис.

Легкі гаубиці “Мелара” виявились ефективним інструментом підтримки піхоти. Старі італійські гармати складно вирахувати новітнім російським засобам розвідки. А їхні періодичні постріли “сто п’ятим” калібром заважають росіянам мріяти про повноцінний плацдарм в районі Липців.

“Стріляємо більше на заборону. На заборону означає вистрелити, щоб вони притихли трошки. Полякати їх, щоб вони трошки залягли”, – пояснює командир розрахунку бригади НГУ “Хартія” Олександр.

Тим часом у Вовчанську Сили оборони повільно, але помітно, рухаються вперед в північній частині міста. Фактично, локальний український контрнаступ на Харківщині вже розпочався.

“Розвиток контрнаступального успіху відбувається в динаміці, ми можемо бачити цей прогрес з кожним днем. Наразі точно спостерігається логіка дій для того, щоб виштовхати противника за територію державного кордону”, – говорить офіцер Департаменту військової контррозвідки СБУ “Банкір”.

Українським силам вдається не лише потроху просуватися вперед, а й брати в полон окупантів, які на Харківщині здаються цілими підрозділами після невдалої спроби закріпитися у Вовчанську.