Новини України

Дівчина служила в десантно-штурмовій роті 35 бригади Морської піхоти. Того дня вона мала вийти з Кринок, але заблукала і зайшла в будинок, де переховувалися росіяни.

В Кринках на лівому березі Херсонщині безвісти зникла єдина жінка-штурмовичка, яка там несла службу 32-річна морпіх Оксана П’ятак з позивним “Отаман”. Про це розповідає “Слідство.Інфо”.

Брат Оксани П’ятак Іван, теж військовий, розповів, що коли почалося повномасштабне російське вторгнення його сестра, яка в той час мешкала на Полтавщині, записалась в місцеву ТРО. Там їй дали виконувати паперову роботу, але вона хотіла бути стрільцем, тож наприкінці 2023 року її рідні дізналися, що Оксана перевелася в морську піхоту. Більше сім’ї дівчина нічого особливо не розповідала, тільки, що все добре.

В неї була мотивація йти до кінця

У березні 2024 року Оксана заїхала у Кринки у складі десантно-штурмової роти 35 бригади Морської піхоти.

“Я тільки один раз бачив на позиціях жінку, і то була жінка з Норвегії, вона перебувала в Кринках. Але вона була більш позаду, як медик. Це я одну тільки бачив, штурмувати ж вона не піде…”, — розповів 22-річний морпіх іншої десантно-штурмової роти тієї ж самої 35 бригади морської піхоти – Ярослав, який провів у Кринках майже увесь грудень 2023-го.

Тим не менш, в сусідньому батальйоні в такій самій десантно-штурмовій роті Оксана саме ходила на штурми. В березні 2024-го вона вирушила в Кринки не вперше.

“Я намагався її переконати, щоб вона не їхала, пропонував їй іншу посаду, щоб вона літала на fpv. Але вона відмовила, сказала, що в неї замало мізків, щоб бути пілотом, а піхотинець з неї кращий. Насправді вона мене обманула, вона просто хотіла їхати туди. Я її запитував, що ти будеш робити, якщо попадеш в полон, а вона мені казала: буду битись до кінця або стрілятись. Вона такий боєць, що її не треба було питати про мотивацію, в мене були погані передчуття, але її мотивація була іти до кінця”, — розповідає один з командирів Олександр, що тісно співпрацював з Оксаною.

7 березня 2024 року на сайті Офісу президента вийшов указ про нагородження військовослужбовців та військовослужбовиць. В списку представлених до нагороди була й Оксана. Її — матроса нагородили медаллю “За військову службу Україні”. Оксана тоді була вже в Кринках.

“Ми ж її хотіли першою звідти витягти. Їй було сказано, щоб вона висувалась на точку евакуації. На що вона відповіла відмовою, і сказала, що вийде останньою. Не було такої ситуації, щоб вона здавала назад”, — розповідає Олександр.

Сказала “нас зустріли”, а далі почався стрілецький бій

18 травня у Оксани був День народження. Їй виповнилось 32 роки. А 19 травня родині прийшло офіційне сповіщення про те, що Оксана зникла безвісти в Кринках.

“З нею від березня довго не було зв’язку, я набирав на гарячу лінію бригади, мені казали, що все добре, вона виконує завдання”, — каже брат Іван.

Чоловік розповів, що згодом дізнався від інших бійців, що під час виходу з Кринок група Оксани завернула не туди, і зайшла в будинок, де перебували росіяни.

Побратими Оксани розповідають, що вона і ще четверо бійців тримали точку в Кринках. Їх звідти намагалися витягнути, але оскільки в населеному пункті була складна ситуація, їм з дрона “Баба Яга” скинули надувний човен.

“За цей час, поки ми організовували цю евакуацію, у місце, де вони ховались влучили три рази, і їхній підвал трохи завалило. Через це у нас було два моменти, коли зв’язок з ними обривався…”, — розповідає військовий Олександр.

Коли зв’язок знову відновився, четверо морпіхів, серед них і Оксана почали рухатись до місця, де їх чекав вже човен на евакуацію. Вони йшли вночі, тому їм по рації підказували, куди робити наступний крок. І тут зв’язок знову обірвався.

“Вони звернули на ліво, а мали на право. Останні її слова мені в рацію були: “нас зустріли”, і потім я тільки почув в радіоефірі стрілецький бій”, — пригадує Олександр.

Що сталось далі, бійці, які перебували на правому березі не знали. Через деякий час в радіоперехопленнях росіян вони почули, що “у нас три х*хла, среди них баба”. Через якийсь час четвертого бійця українські захисники знайшли — його застрелили найпершого при заході до будинку, де ховались росіяни.

Була такий боєць, що могла дати фору будь-якому хлопцю

На запитання журналістів, чому в Оксани був позивний “Отаман” її побратим Олександр відповів: “тому що вона кожного могла “набодрить” (змотивувати, – ред.) пацанів на якийсь двіж, що потім ми не могли їх заспокоїти. І підбадьорити вона їх могла, навіть, якщо ті дуже боялись, тому “Отаман”. Це наш солдат Джейн, я хоч сам і сексист, але вона була такий боєць, що могла дати фору будь-якому хлопцю. Ми втратили достойного воїна”.

На цей час 32-річна морпіх Оксана П’ятак “Отаман” вважається зниклою безвісти.