“Я вже нічого не боюсь”: засуджена приєдналася до ЗСУ і стала штурмовичкою
Засуджені розповіли, чому хочуть захищати Україну.
Контракт на військову службу підписали вже семеро засуджених українок. Серед них є й ті, хто на передовій уже зазнав поранення. Заявки інших охочих ще розглядають командири. В Міністерстві юстиції кажуть: жодних обмежень за статтю у законі немає, хоча й визнають: передусім пропрацювали залучення до війська засуджених чоловіків. Їх уже понад шість тисяч.
Що мотивує українок змінити в’язницю на передову – дізнавалася кореспондентка ТСН Ольга Павловська.
Військова Оксана на передову потрапила з в’язниці
Оксана не приховує: на передову потрапила з-за ґрат.
“Це кожен може сидіти в колонії, але стати людиною можуть не всі. Війна всіх міняє”, – каже вона.
Одна з сімох засуджених жінок, що стали до зброї, вона вже отримала поранення на нулі на Донеччині.
“Сухожилля мені зачепило, а тут у кістку куля полетіла. Слава Богу, що я не залишилася інвалідом. Він мене спас. Так що можна йти далі воювати”, – каже військова.
Працювала прибиральницею, та як сама зізнається, через помилку, неправильну компанію і збіг обставин отримала строк –- сім років за грабіж. Відсиділа рік, коли дізналася про можливість піти до війська, і каже: не вагалася.
“Я хочу захищати Україну, ви розумієте? Мені все одно, що зі мною буде – вбʼють чи нє. Мені вже це не страшно”, –- каже вона.
Вона пройшла співбесіду з командиром, лікарську комісію і зрештою отримала умовно-дострокове звільнення та підписала контракт. Після навчання стала штурмовичкою.
“Я ніколи не тримала автомат у руках. Мене навчили, слава Богу. Як-то кажуть, на всьо воля Божа. Зразу було страшно. Очі боялися, а руки автоматично вже знали, що треба робити, тому що нас учили до цього”, – додає військова.
Іскра каже, що хоче в армії спокувати провину
Іскра каже, що вона теж хоче приєднатися до війська. Вона ще чекає, чи візьмуть її до війська в сорок сім років і без взірцевої біографії. Каже: передусім хоче спокутувати провину.
“В результаті моїх дій загинула людина. Оце намагалася довести, що не бажала цього. Так склалося. Це тяжке дуже відчуття. Неможливо передати. Я роблю все для того і робила, щоб дійсно довести, що я можу бути гідним членом суспільства”, – каже жінка.
До звільнення Іскрі залишається більше року. У в’язниці працює швачкою. Та війську пропонує всі свої вміння.
“І готувати, і доглядати за тяжкими пораненими, і першу допомогу, тому що я працювала в лікарні на швидкій допомозі, приймальне відділення. Виду крові я не боюся”, – пояснює жінка.
Карина також чекає на візит ТЦК
Лише місяць, як у колонії, попереду ще понад пʼять років за крадіжки, та вже хоче якомога швидше потрапити до війська – Карина чекає на візит ТЦК.
“Я хочу таким чином піднятися в очах дітей”, – каже вона.
Її двоє дітей нині у родичів. Каже: хай краще на неї з війни чекатимуть, аніж з в’язниці. Карина не знає, ким може стати у війську. Поки готує резюме.
“Я не боюся в цьому житті вже нічого. Все найгірше вже трапилося”, – пояснює засуджена.
Скільки засуджених приєдналися до війська
Семеро засуджених жінок уже отримали рішення суду про умовно-дострокове звільнення і пішли до війська, кажуть у Мінʼюсті. Це на тлі шести тисяч вʼязнів-чоловіків, які висловили таке бажання, у законі обмежень за статтю нема.
“По процедурі з кожним засудженим ведеться співбесіда з командиром, і командир дає згоду. Тобто якщо ці семеро жінок отримали відповідні рішення суду, це означає, що з кожною з таких жінок були проведені співбесіди, і командири побачили їхню користь у своїх підрозділах в майбутньому. Це може бути будь-яка робота, яка корисна на фронті”, – каже заступниця міністра юстиції Олена Висоцька.
Не можуть змінити в’язницю на військо засуджені за злочини проти нацбезпеки, вбивство двох або більше людей чи вбивство з особливою жорстокістю. Також не вийти в такий спосіб з-за ґрат і топкорупціонерам. Водночас вʼязні, які стали до зброї, служитимуть до кінця воєнного стану, навіть якщо за вироком у них залишався менший строк.
Comments (0)