Новини України

Чи вдалось вигнати російський флот з Чорного моря, чому агресор взяв довгу паузу у використанні ракет “Калібр”, як вдалось організувати дію зернового коридору без Росії і як окупанти забезпечують постачання своїх військ на Півдні після чергового пошкодження Кримського мосту – в інтерв’ю РБК-Україна розповів речник ВМС України Дмитро Плетенчук.

Від початку широкомасштабного вторгнення Росія прагнула відрізати Україну від моря. Для цього агресор окупував південь Запорізької та Донецької областей – відповідно, все Приазов’я. Паралельно противник планував дійти до Одеси, щоб узятя під контроль ще й усе північне узбережжя Чорного моря.

Впродовж першого року великої війни ворога вдалось відкинути на півдні за Дніпро. І всі його плани щодо панування в Чорному морі теж почали згасати. Україні вдалось, попри перешкоди Москви, забезпечити продовження роботи зернового коридору з портів Одещини. Сили оборони регулярно знищують його так званий чорноморський флот та ракетоносії. Спроможність окупантів для висадки десанту теж сильно знизилась. З кораблів, які здатні проводити такі операція, у ворога залишається лише третина.

В інтерв’ю РБК-Україна речник Військово-морських сил Дмитро Плетенчук розповів, як російські кораблі тікають з окупованого Криму, де вони ховаються, чому довго не використовували для ракетних обстрілів “Калібри” і як противник використовує зараз Кримський міст.

– Яку територію в Чорному морі все ще контролюють росіяни?

– Від початку повномасштабного вторгнення так званої Російської федерації до України Військово-морськими силами разом з іншими складовими Сил безпеки та оборони України було звільнено понад 25 тисяч квадратних кілометрів. Спочатку це була північна частина Чорного моря, потім західна, потім південно-західна, зараз – центральна частина – вони вже фактично вільні від присутності російських кораблів.

В принципі можна сказати, що вони не присутні в Чорному морі, але є два нюанси. Перший – вони обрали формат такої присутності як підводні човни. Тобто надводного флоту немає, але є підводні човни. Їх загалом у складі чорноморського флоту РФ залишається станом на зараз чотири одиниці в Азово-чорноморському регіоні. З них три є носіями крилатих ракет. Щоправда, один з них не виходить в море – можливо, в нього є якісь технічні несправності.

У Чорному морі росіяни зараз обрали таку тактику: постійно позмінно знаходиться один підводний човен. Це триває уже впродовж кількох тижнів. Якщо минулого разу вони вивели Б-871 “Алроса” проекту “Палтус”, який не є носієм ракет, то зараз перебуває 636 проекту “Варшавянка”. Він є носієм крилатих ракет і він у понеділок застосовував одну ракету по Миколаївській області – невдало.

Інший нюанс: в північну частину Чорного моря ці підводні човни з великою долею вірогідності зайти взагалі не можуть, тому що там операційна глибина не дозволяє
такому класу підводних човнів оперувати в принципі. Тому підійти впритул до нашого узбережжя непомітно вони не зможуть.

Фактично їхня основна тактика протягом останніх півроку зводилася до того, що вони просто ховалися на базі в Новоросійську і на базі в Севастополі. В Севастополі їм стало вкрай незручно після знищення малого ракетного корабля “Аскольд” і вони звідти вивели ще шість одиниць. А зараз вони вирішили перевеcти в Азовське море ще кілька кораблів з Новоросійська – там перебуває угрупування з восьми кораблів. Це зокрема три носія крилатих ракет пректу “Буян-М” і три великі десантні кораблі. Ймовірніше за все, їх перевели туди з метою поновлення навчального процесу. Тому що там десантуватись їм немає куди – на жаль, там усе узбережжя окуповано росіянами.

Однак, попри те, що в морі вони не можуть відчуватися безпечно або панувати, в повітрі, на жаль, все ще домінує російська авіація. Це і розвідувальні дрони, і винищувачі, і бомбардувальники. У них велика номенклатура літаків сімейства Су, починаючи від 24 і закінчуючи 57 – навіть така “пташка” у супроводі залітала в наш регіон. Залітають МіГи, Ан-26, Бе-12 і гелікоптери Мі-8, Мі-28, Мі-24, Ка-27. Їхні дрони ведуть постійну розвідку: це і Zala, і “Орлан-10”, “Форпост”, іранський Mohajer-6, SuperCam. Присутність над акваторією цих засобів – це насправді проблема.

– Чи означає вихід ракетоносія у море, що надалі буде обов’язково обстріл?

– Станом на зараз це нічого не означає. Наприклад, ми бачимо в Азовському морі три носії. Вони теоретично можуть навіть з Каспійського моря працювати “Калібрами”. Нюанс у тому, що ефективність цих ракет уже не настільки висока, якою була на початку повномасштабного вторгнення. Ми вже навчилися їм протидіяти. І вони здебільшого використовують “Калібри” під час комбінованих ракетних атак для того, щоб досягнути успіху кількістю – перевантажити ППО. Тоді у них, як вони вважають, можуть бути якісь шанси. Але як самостійний вид озброєння “Калібри” вже фактично не застосовуються.Фото: Facebook

Тут є ще технічний фактор. Якщо їм і вдалось у Новоросійську обладнати перезаряджання підводних човнів ракетами, то залишаються питання, чи змогли вони почати завантажувати там ракети у надводні кораблі. Для цього потрібно інше обладнання, у ньому немає нічого надскладного, тим не менш, вони досить довго цю проблему вирішити не могли – навіть з підводними човнами. Найімовірніше, що для підводних човнів вони все ж таки щось вирішили з заряджанням у Новоросійську, оскільки останні три атаки (не враховуючи цього одного пострілу на Миколаїв) – були якраз із підводних човнів. Тобто вони точно перезаряджались, але при цьому не заходили в Крим.

– А з чим зв’язана така велика пауза у використанні “Калібрів”? Якраз з новою інфраструктурою для перезаряджання у Новоросійську?

– Так. В них була проблема в тому, що вони швидко перемістили військово-морську базу в Новоросійськ. А самі ракети і системи заряджання залишалися в Криму.

– Ви сказали, що зараз вони частину кораблів вивели в Азовське море – для тренувань?

– Для тренувань. Крім того, вони можуть думати, що їхні кораблі там у більшій безпеці, зважаючи на те, що Керченська протока стоїть на заваді дронам і що вона звужена за рахунок барж, які вони там розтягнули з боновими загородженнями. Тому вони там, мабуть, почуваються більше безпечно. Також вони використовують тактику прикриття цивільними суднами, як вони завжди це робили, тому що в Азовському морі не глибока акваторія – максимальна глибина 15 метрів. Відповідно, там шляхи, рекомендовані для проходу, обмежені. І російські військові корабли фактично перебувають серед цивільних судів, у такий спосіб розосереджуються, щоб уникнути можливого ураження.

Однак верифікованої інформації, чому вони перемістилися в Азов, наразі немає. Це це лише припущення і версії, виходячи з дій противника. Наприклад, ми розуміємо, що пройти Волго-Донським каналом до Каспійського моря великі десантні кораблі навряд чи зможуть. “Буяни” – теоретично можуть, якщо захочуть покинути акваторію Азово-чорноморського регіону. Але практично ми бачимо, що вони прийшли і виконують якісь маневри в Азовському морі. З огляду на те, що ВДК там застосовувати немає де і що росіяни їх не використовують як пороми, як раніше, то залишається лише навчальний процес. Особливо на тлі того, що розпочався новий навчальний рік з червня. Він починається там 01.01 і 01.06 – раз на півроку.

Найімовірніше, вони просто обрали саме цю локацію як більш безпечну, як закриту акваторію, адже вони контролюють все узбережжя в Азові.

– Якщо говорити про так званий зерновий коридор, українські ВМС забезпечували роботу зернового коридору. Росія не захотіла продовжувати дію угоди і висувала дуже багато умов. В результаті, як зараз ми бачимо, ця угода зараз не продовжена…

– Не продовжена.

– Тим не менш, судна все одно курсують з наших портів без будь-якої участі чи неучасті Росії. Як це вдається?

– Основна складова успіху – це те, що більша частина нинішнього коридору пролягає через територіальні води країн-членів НАТО: Румунія, Болгарія, Турецька Республіка. Територіальні води – 12 морських миль від узбережжя, згідно з міжнародним законодавством, є суверенною територією держави. Там діє такий правовий режим, як і у самій державі, до яких вони відносяться. Це все одно, якби ви потрапили на суходіл цієї країни.

І для Росії ця територія залишається недоторканою. Тому що вони в себе в телевізорі можуть розкидатись погрозами, але в реальності чудово розуміють, що вступати в пряму конфронтацію з Північноатлантичним Альянсом вони не можуть собі дозволити. Відповідно, залишається та частина, яка в нашій акваторії, по якій ворог намагався досить довго працювати.

Після того як Росія вийшла з зернової угоди перевезення зерна продовжується без її участі (фото: GettyImages)

Зараз вони туди і балістику направляють періодично, більшість ракет ми збиваємо на підльоті. Вони пробували мінувати цю ділянку – досить тривалий час з літаків Су-24 вони скидали донні міни в контейнерах. Але після того, як збили той Су-24 – вони передумали. Були випадки, коли вони наближались літаками стратегічної авіації, наприклад, Ту-22, але потім вони теж цю ідею покинули. У повітрі панує російська авіація, проте повітряні атаки ми здебільшого відбиваємо. А влучити в судно під іноземним прапором вони теж не хочуть.

Мінна безпека, протидиверсійна діяльність, патрулювання, конвоювання – це все здійснюють Військово-морські сили власними силами та ресурсами. Цю повсякденну роботу ми проводимо, щоб забезпечити безпеку в цій ділянці, яка є нашими територіальними водами.

Більше того, був період, коли російські судна, що йшли або з наших окупованих територій, або з РФ до Босфору теж ховались від нас в територіальних водах Туреччини, розуміючи, що там їх ніхто не зачепить.

– А як цей зерновий коридор працював раніше, яким був маршрут?

– Поясню. По-перше, під час дії цієї багатосторонньої угоди Росія була учасником цієї угоди. Там була доглядова команда від росіян, яка технічно максимально затягувала процес, щоб на день не пройшло більш ніж 10 суден.

По-друге, цей коридор був прямий. Якщо з Босфору виходити на порти Одеси по прямій, то ви не будете йти вздовж берегів – ви будете йти напряму через відкрите море. Відкрите море – це все, що знаходиться поза 12-мильною зоною.

Для того, щоб там встановити свої правила, Російська федерація зловживала міжнародним морським правом, закріпленим у Конвенції ООН з морського права. Там йдеться про те, що будь-яка країна, яка є в цьому регіоні, може оголосити якусь ділянку моря закритою для проведення, наприклад, військових навчання.

Що робили росіяни? Вони просто брали і постійно перекривали ділянки моря на шляху того коридора. Тому що вони в західній і південно-західній частині Чорного моря могли бути присутніми фізично своїми кораблями – бойовими, патрульними. Адже коли вони перекривають цю ділянку, вони можуть її патрулювати з метою забезпечення безпеки цивільного судноплавства. У той час як цивільне судноплавство не має право заходити в ці райони.

Нормальна країна перекриває якийсь район на тиждень, проводить там реальні стрільби, і все. Росіяни стрільб не проводили, вони там просто знаходились і фактично всіх шантажували. Був випадок, коли вони затримали турецький суховантаж, на який вони з гелікоптерів доглядову команду висаджували. Так само вони колись робили і в Балтійському морі. Ба більше, вони навіть намагались з порушеннями перекривати ділянки моря у територіальних водах України, не лише поряд з окупованим Кримом, а й у північній частині Чорного моря.

І навпаки – ми можемо перекривати ділянку моря біля Керченської протоки, бо вона знаходиться в українських територіальних водах. І ми заборонили там цивільне судноплавство. Тим не менш, вони повністю порушують нашу заборону.

Але коли росіяни в Північному морі проводили реальні стрільби і перекрили ділянку, то ракетою вони знищили риболовецький траулер під російським прапором. Ось це все, що треба знати про їхній рівень забезпечення безпеки цивільного судноплавства. І для них це нормальна практика – під час навчань втопити якогось риболова чи вразити свій військовий корабель.

– В окупованому Криму росіяни ще утримують якісь ракетоносії?

– Ракетоносіїв жодного немає вже. Останнім був малий ракетний корабель “Аскольд” проекту 22800 “Каракурт”. І там у нього теж цікава історія. Цей проект старий, з 90-их. Самі кораблі нові, а проект старий. Росіяни до нього вимушено повернулися, тому що в 2014 році Україна ввела санкції і припинила постачання газотурбінних двигунів на серії їхніх фрегатів. І, до речі, саме тому зараз у Баренцевому морі горить протичовновий російський корабель – його просто десять років ніхто належним чином не обслуговував.

Вони були вимушені навіть кілька вже побудованих корпусів продати Індії через відсутність двигунів. Натомість малі ракетні кораблі могли комплектуватися російським двигуном з заводу “Звезда”. Хоча там могли робити один такий двигун на рік. І згодом вони все одно перейшли на двигуни китайського виробництва.

Як наслідок, росіяни повернулись до цього проекту – 22800 “Каракурт”, бо їм треба було для чорноморського флоту побудувати п’ять таких кораблів. І першим з них був побудований “Циклон”. Його два роки тому добудували і він жодного разу не зміг запустити крилату ракету “Калібр”, під який він будувався.

– А недавно його підбили, так?

– А недавно його просто знищили. І в мене складається таке враження, що росіяни його там спеціально поставили, щоби просто хтось не сів у в’язницю за те, як побудували цей “Циклон”. Він за два роки не зміг пройти державні випробування. І в них було ще чотири кораблі з цього проекту. “Аскольд”, який Повітряні сили знищили в Керчі на заводі “Залив”. Два інших швиденько з Новоросійська перейшли до Каспію – вони ще не пройшли випробування. І ще один вони будують у Зеленодольську (Татарстан). Ось так усі ці чудові кораблики залишили нашу акваторію.

– Виходить, що ракетоносії вони зараз заряджають тільки у Новоросійську?

– Вони б могли в теорії зарядити їх у Криму. Але для цього треба зайти в Крим і померти. Найімовірніше, вони просто притягнули крани з Криму до Новоросійська під підводні човни. Але в них залп чотири, а не вісім ракет. І ефективність застосування “Калібрів” як окремої одиниці озброєння вже під питанням.

– Які ще порти вони використовують саме на наших окупованих територіях?

– Усі кримські порти, маріупольський і бердянський вони використовують в першу чергу. Миколаївські порти у нас зараз заблоковані через те, що вони контролюють Кінбурнську косу і можуть наносити вогневе ураження в Дніпровсько-Бузькому лимані, тобто з Миколаєва вийти не можна. Там шість десятків суден під іноземними прапорами стоять уже два роки і не можуть вийти. У Херсоні ще гірша ситуація, до того ж там була повінь після знищення росіянами Каховської ГЕС. Там теж є кораблі, деякі з них пошкоджені. Там по Дніпру взагалі зараз не пройдеш, адже усе поміновано.

– Азовські порти вони використовують для забезпечення своїх окупаційних військ на нашому півдні?

– Здебільшого їх використовують для вивезення награбованого з окупованих територій – металу і зерна. Насамперед це робиться через Маріуполь.

– Скільки ворожих кораблів, ракетоносіїв вдалося пошкодити у російського військово-морського флоту?

– Офіційно 28. Ще понад 10 одиниць в них були в ремонті. Але багато з тих кораблів, які зараз у них у строю, теж отримували пошкодження. Наприклад, обидва фрегати “Адмірал Ессен”, і “Адмірал Макаров”. Значна частина кораблів противника вже познайомилася і з дронами, і з ракетами. І деякі з них уже були відновлені. Деякі стоять на ремонтах досі, деякі ще довго стоятимуть через серйозні пошкодження.

Знаєте, як цікаво сталось з великими десантними кораблями? Ми дочекались, поки вони їх привели до ладу, і після цього ударили. А ремонтувати їх було надскладно, тому що це 775 проект, вони польського виробництва. А поляки, зрозуміло, відмовляються їх обслуговувати. І вони в обхід санцій намагались купляти якісь деталі, замінники.

Тому я не думаю, що вони зараз будуть поспішати з ремонтом цих ВДК.

– 28 – це повністю знищені?

– Це ті, що були знищені. Але в цю кількість у певний період відносили і деякі одиниці на кшталт катерів. А значних одиниць серед них півтора десятки. Починаючи з флагмана і закінчуючи чотирма великими десантними кораблями другого рангу. Першого рангу був лише крейсер “Москва”. Це також підводний човен “Ростов-на-Дону”, “Котов”, “Івановець”, “Василь Бех” та інші.

– Якщо говорити у пропорційному відношенні? Яка це частка від чорноморського флоту РФ?

– Третина виведена з ладу точно – знищені і пошкоджені.

– За якою ціллю найбільше “полюють” Сили оборони в морі? Це ракетоносії?

– Ракетоносії, звісно, є пріоритетною ціллю, тому що це фактично єдині кораблі, які ще можуть якось впливати на нас. Решта – для нас зараз не становлять такої загрози.

– А скільки ракетоносіїв нашим Силам оборони вдалось знищити?

– Два МРК і підводний човен: “Аскольд”, “Циклон” і “Ростов-на-Дону”. Залишається вісім, серед них три підводні човни, три МРК “Буян-М” і два фрегати “Ессен” і “Макаров”.

Один із небагатьох ракетоносіїв Росії, що залишились на плаву – фрегат “Адмірал Макаров” (фото: росЗМІ)

Повторюсь, росіяни, в принципі, могли би обстрілювати навіть з Каспію. Але вони чудово розуміють, що піти звідси – це показати слабкість, це капітуляція. І от вони заради своїх імперських понтів готові тут помирати. Не будемо їм заважати.

– А що б дало Україні знищення Кримського мосту зараз?

– Уже не той ефект. Тому що для військової логістики він майже не використовується. Менше чверті загального навантаження несе цей міст. Решта йде по поромній переправі, по якій нещодавно був нанесений удар. Тому цей міст уже такого тактично-стратегічного значення не має після тих пошкоджень, які він отримав внаслідок спільної операції СБУ і ВМС з атакою дронів.

– Який маршрут забезпечення окупаційних військ, які на Півдні? Це з Ростову йде?

– Якась частина – так. Але основним була поромна переправа на Крим. Нею ж могли вагони перекидати.

– А що вам відомо про залізницю, яку нібито Росія планує запускати по нашому Півдню?

– Вони її будують. Це рокадна залізниця, яку будують конкретно для забезпечення угруповання окупантів на Півдні. До кінця цього року вони будуть намагатися закінчити цей проект – з Ростова вздовж узбережжя Азовського моря до Джанкоя. Ба більше, я впевнений, що вони можуть закінчити її. Але з нею є проблема – вона знаходиться в зоні ураження наших засобах.

– Які безпілотники застосовують ВМС для боротьби з росіянами?

– У нас є бригада, в неї є надводні, підводні дрони – для розвідки, розмінування і вогневого ураження. Це вся інформація, яку можна розповісти.

– Чи можемо ми бити по місцях запуску російських “шахедів” в окупованому Криму? Бачу, що вони, як правило, там запускають з мису Чауда.

– Проблема не в тому, щоб туди ударити. Проблема в тому, що усі ці пускові мобільні. Відповідно, основна складність полягає у своєчасному виявленні таких цілей. Якби це був стаціонарний об’єкт, звідки вони вели б запуски, то його б уже, звичайно, знищили.

– Яка станом на зараз залишається загроза для України від Росії з моря?

– Носії крилатих ракет “Калібр” і авіація, що над морем. Плюс вони використовують повітряний простір над морем для пуску інших ракет з ОТРК “Іскандер”, берегових комплексів “Бал”, “Бастіон”.

– Чому росіяни останнім часом систематично з Криму обстрілюють балістикою Одесу?

– Бо більше нічим не можуть дістати. Ключова ціль – портова інфраструктура.

– Чи зберігається загроза висадки морського десанту в Одеській чи інших наших областях?

– Ні, вона абсолютно відсутня. Треба розуміти, що, по-перше, десантні спроможності ворога сильно знижені. З 14 кораблів в строю залишається п’ять. По-друге, підійти до нашого берега вони не можуть. Великі кораблі не такі швидкі. І, відповідно, це буде дуже легка ціль. Вони можуть спробувати, але чим це закінчиться всі знають: висадяться вони на берег – їх там усіх повбивають, плюс там усе заміновано.

Але тут основне навіть не це, а те, що морські операції з десантування є найскладнішим типом морських операцій. І вони зазвичай не проводяться окремо – а в складі загальновійськової операції, коли, наприклад, одночасно наступає велике угруповання з суходолу, а з моря треба підтримати ці зусиллям, розтягнути сили противника.

На початку широкомасштабного вторгнення вони так намагались зробити, коли підійшли до наших берегів, бо тоді вони також намагались обійти суходолом Миколаїв, через Вознесенськ і зайти в Одеську область, щоб взагалі відрізати Україну від моря. Але потім вони відкотилися від Миколаєва і ця операція втратила сенс.