Новини України

Іван Осадчук із селища Любар, що на Житомирщині, добровільно приєднався до війська в перші місяці великої війни. Виконував бойові завдання на Донеччині, Харківщині, Луганщині. За словами побратимів, був добрим, чесним, впевненим у собі, життєрадісним і сміливим. Влітку 2024-го життя захисника із позивним “Механік” обірвав ворожий дрон.

“Досі не можу повірити, що Івана нема. Здається, що з моїх грудей вирвали частину серця. Ми були дуже близькими, найкращими друзями, — розповідає рідний брат воїна Вадим Осадчук. — Взагалі він вмів навколо себе гуртувати людей, був дуже товариський. Оскільки наш тато мисливець, то часто брав нас із собою на полювання. Іван з дитинства добре розбирався у зброї, любив риболовлю. Після школи брат закінчив Новочорторийський аграрний технікум і здобув фах агронома. А потім ще вивчився на електрогазозварника й водія. Із 2017 року ми їздили на заробітки до Польщі та Чехії, реставрували будинки, займались різними оздоблювальними роботами. Після повернення працювали в рідному селищі на підприємстві з виробництва та встановлення гранітних пам’ятників”.

За словами співрозмовника, вони з братом раніше досвіду служби не мали, але в перші дні повномасштабного вторгнення вирішили стати на захист Батьківщини. У військкоматі їм сказали чекати, мовляв, зателефонують.

“10 квітня нам таки подзвонили й повідомили, що через три дні треба прибути до ТЦК з речами першої необхідності, — каже Вадим. — Ми з Іваном потрапили до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він завжди говорив: “Повернусь додому з перемогою”. Був впевнений, що так і буде. Але… Після десятиденного навчання поїхали на Донеччину. Я служив у протитанковій роті, а брат спершу був командиром гармати Д-30. У вересні звільняли Харківщину від окупантів, далі був Лиман, Терни, Площанка. Влітку 2023-го Іван закінчив сержантські курси, отримав звання молодшого сержанта й став командиром відділення роти протитанкових ракетних комплексів. За відмінну службу брата нагородили “Хрестом пошани” від бригади та президентською відзнакою “За оборону України”. 7 червня в Івана був день народження, нам дали відпустки, тож ми його відсвяткували вдома”.

Напередодні загибелі Іван ще спілкувався з братом у соцмережі — надіслав йому жартівливе відео. “А вже вранці 25 липня цього року мене викликали на КПП роти й сповістили, що брат “двохсотий”, — каже Вадим Осадчук. — У районі Стельмахівки, що на Луганщині, в нього поцілив ворожий FPV-дрон. Перед цим російський безпілотник спалив Іванів бліндаж, але тоді він вижив. Побратими дуже важко пережили втрату, адже всі Івана любили й цінували. Пообіцяли, що відомстять за нього. І я мститиму”.