Хоча просування російських військ на сході України зводиться до захоплення невеликих сіл, воно значно впливає на моральний стан українців, які з надією чекають на вибори президента США 5 листопада, адже результат може змінити перебіг війни, пише Le Monde.

“Росіяни – як таргани. Вони атакують щодня”, – каже сказав військовий 48-річний Андрій, на прізвисько “Аристократ”, колишній менеджер Nestlé.

Великі втрати в людях і техніці

Протягом кількох місяців російська армія просувається на південний схід від Донецька, зосереджуючи удари на території в десятки кілометрів від стратегічного Покровська до Вугледара, захопленого на початку жовтня. Російські війська наступають на кількох напрямках, використовуючи слабкі місця в обороні та оточуючи українських солдатів, змушуючи їх відступати. У жовтні Москва досягла найбільших територіальних успіхів з весни 2022 року, свідчать дані Інституту вивчення війни.

Хоча російський поступ на Донбасі обмежується захопленням невеликих населених пунктів, він серйозно впливає на моральний стан українців, які з нетерпінням чекають на результати американських виборів 5 листопада. Однак просування російських військ супроводжується значними втратами в особовому складі та техніці.

“Успіх російської кампанії на Донбасі великою мірою зумовлений традиційною перевагою Москви в боєприпасах і живій силі, а також явним нехтуванням втратами”, – написав військовий експерт Микола Бєлєсков у статті для Atlantic Council.

На початку жовтня британська розвідка повідомила, що вересень став найбільш смертоносним місяцем для російської армії від початку вторгнення, з середньою кількістю загиблих і важкопоранених 1271 осіб на день. Київські війська зараз застосовують тактику “торгівлі територією для максимальних втрат противника”. Бєлєсков каже:

“Цей підхід дозволяє українським військовим завдавати великих втрат росіянам у наступі, хоча це означає відмову від будь-яких спроб звільнення окупованих територій”.

Використання плануючих бомб

Українські військові, з якими журналісти зустрілися на фронті в середині жовтня, повідомили про покращення російської тактики.

“За останні шість місяців ми спостерігаємо трансформацію. Раніше російські війська надавали перевагу великим і легко помітним піхотним атакам, але зараз вони наступають невеликими групами, максимум по чотири-вісім осіб, іноді навіть по два-три”, –  говорить 46-річний Михайло, командир мінометної батареї.

Він також відзначив покращення зв’язку між російськими підрозділами та розвиток їхніх технологічних можливостей.

Значущим чинником стала велика кількість російських плануючих бомб, які руйнують українські оборонні позиції. Ці бомби можуть нести до 1500 кілограмів вибухівки і оснащені системами наведення. Вони завдають руйнівних збитків, і Київ не має адекватного захисту від них.

“Треба визнати, що у нас немає протидії. Як би глибоко не копали, якщо впаде бомба, то вже не врятуєшся”, – сказав Михайло.

Нестача людських ресурсів

Українська армія також стикається з дефіцитом солдатів. Росія, маючи більше населення, може вільніше розпоряджатися своїми силами. Натомість мобілізаційні зусилля України весною поки що не вдалося значно поповнити ряди військових.

29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко заявив, що протягом найближчих місяців буде мобілізовано ще 160 тисяч новобранців.

“Ми справляємося, але людей не вистачає. Солдати змушені залишатися на передовій триваліші періоди. Добре, коли можемо змінюватися кожні шість днів, але часто це 9 чи навіть 12 днів, і це дуже важко”, – зазначив комбат Костянтин під Кураховим.

Через нестачу ресурсів періоди відпочинку стали коротшими, поскаржився Кирило, заступник командира з психологічного забезпечення:

“Це проблема для всіх бригад. Нам дають подяки та оголошують національні свята для армії. Але все це не має значення, нам потрібен справжній відпочинок”.

Військові сподіваються, що російські війська не витримають такого навантаження. “Треба мати багато витримки. Але всі знають, що так тривати вічно не може. Росіяни врешті сповільнять свій наступ. Нам потрібно просто продовжувати боротися”, – сказав майор Михайло на псевдо “Мозок” на тиловій базі під Андріївкою.