Новини України

Депутат Київради Юрій Федоренко воює з першого дня повномасштабного вторгнення. Раніше був командиром роти 112 бригади ТРО ЗСУ, нині очолює батальйон безпілотних авіаційних комплексів “Ахіллес” у складі 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.

Зараз “Ахіллес” на бахмутському напрямку. Це одна з найскладніших ділянок фронту. Тому ще восени 2023-го “Ахіллес” оголосив рекрутинг операторів БпЛА та інженерів. Відтоді підрозділ розширився з роти до батальйону, 90% людей у якому — добровольці.

Суспільне зустрілося з Юрієм Федоренком на Донеччині аби поспілкуватися про те, як змінилася ситуація на бахмутському напрямку, про уявлення про службу і фронтову реальність операторів БпЛА, а також про темпи мобілізації та очікування ротації.

Наскільки складніше стало працювати на цьому напрямку після окупації Авдіївки?

Значної кількості резерву у противника на бахмутському напрямку ми не побачили, але їм вистачає сил й засобів, щоб вчиняти ударно-штурмові дії.

Для них важливий Часів Яр. Це панівна висота. У разі окупації міста вони можуть підготувати плацдарм для просування на Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, взяти ці міста під вогневий вплив. Штурмувати клином, з військової точки зору, не зовсім правильно. Тому вони в районі Часового Яру намагаються вирівнювати лінію фронту. Штурмують з правого флангу у напрямку Богданівки, з лівого — у напрямку Іванівського, Кліщіївки та Андріївки. Однак всі позиції, які утримує 92 штурмова бригада, залишаються за нами. Щобільше, за останні три місяці ми двічі забрали частину передових позицій.

Що стосується Іванівського, там ситуація складніша. Наприкінці року противник там зайняв передові вулиці. Один з батальйонів 92-ї штурмової бригади пішов на допомогу. Як наслідок — подальшого просування росіяни в Іванівському не мали.

Якщо говорити про сам Часів Яр, з моменту заходження нашої бригади, жодна позиція не була втрачена. Є підстави вважати, що і далі противник не матиме успіху. Щоб захопити Часів Яр, їм треба повернути позиції, які вони втратили під час літнього та осіннього контрнаступу та вирівняти лінію фронту.

Противник модернізував свої керовані авіабомби — КАБ, які раніше наші засоби радіоелектронної боротьби могли відводити від цілей. Коли 500 тонн падає на будь-яку позицію, навіть найбільш укріплену, її складно утримати. До того ще й не чуєш, коли вона прилітає. По факту відчуваєш просто дурний вибух.

Саме завдяки КАБам противник мав успіх в Авдіївці. На бахмутському напрямку йому не вдається так інтенсивно їх використовувати, бо наші сили ППО роблять віртуозну роботу. Коли нарешті зʼявляться F-16, зможемо бити літаки, які запускають КАБи.

Бійці батальйону безпілотних авіаційних комплексів “Ахіллес” в командному пункті на Донеччині, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Тобто загроза окупації Часового Яру зараз мінімальна?

Вона завжди лишається, її мінімізує лише робота Сил оборони, у тому числі за рахунок підтримки українців, які продовжують донатити на БпЛА. Це один з ключових аспектів ураження. Є всі підстави вважати, що наші сили та засоби, помножені на потенційну підтримку міжнародних партнерів, унеможливлять подальше просування ворога.

Як змінилася взагалі ситуація з забезпеченням БпЛА?

Буду говорити за свій підрозділ. На початку 2023 року 80% засобів БпЛА ми отримали за рахунок благодійних організацій та волонтерів і 20% за рахунок держави. Зараз за рахунок держави отримуємо 60% розвідувальних засобів. Україна зробила скачок у напрямку масштабування виробництва БпЛА. Якщо говорити про початок листопада, співвідношення FPV-дронів на фронті було один до пʼяти на користь противника. Зараз — один до двох.

Треба розуміти, що дрони-камікадзе, розвідувальні засоби багаторазового застосування — це видаткові матеріали. Чим їх більше — і денних, і нічних, тим краще ми бачимо ворога й ефективніше можемо його нищити на ранніх стадіях підходу до наших позицій за рахунок обʼєднаного вогневого впливу. Тобто й ударних безпілотників, і денних камікадзе, і нічних бомберів. А також артилерії. Ті, хто каже, що БпЛА можуть її замінити, неповною мірою бачать реальність.

Уявіть, до наших позицій їде ворожа БМП, навантажена піхотою. В неї влітає FPV-дрон. Частина піхоти лишається живою. “Беха” зупиняється, піхота спішується. У цей момент стріляє гармата з касетним боєприпасом. Мінус машина, мінус піхота. Ми зберегли життя своїх військових на позиціях і не допустили стрілкового бою. Так само працює обʼєднаний вогневий вплив по розбору ворожих позицій. Ми денними дронами розбиваємо бліндажі противника, а артилерія контролює, щоб він не підтягнув резерв.

Які зараз втрати БпЛА?

“Мавік” в середньому живе до тижня. Розвідувальні засоби — залежно від ситуації. Багато чинників впливає, але в середньому одне крило — десь до двох тижнів.

Бійці батальйону “Ахіллес” готуються до нічної роботи з гексакоптером українського виробництва “Вампір”, який російські військові назвали “Баба Яга”, Донеччина, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Військові встановлюють безпілотник “Вампір”, щоб відпрацювати з нього по російських позиціях, Донеччина, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Існує стереотипна думка ніби підрозділи, які працюють з БпЛА більш безпечні, ніж піхота. Але пілоти теж мають виїжджати на позиції. І люди можуть бути не готові до цього. Як ви з цим працюєте?

Ми нікого не занурюємо в теплі ванни, не розповідаємо, що у світі БПЛА все настільки безпечно, що можна літати, сидячи в Києві. Пілоти БПЛА — один з пріоритетів для противника.

Мені не подобається, коли кажуть, що найкращі оператори БпЛА — це колишні геймери. Ні. Так, суто біологічно має значення, наприклад, вік. 18-35 років — це найкраща вікова категорія, бо вони більш витривалі. БпЛА — це складно. Інколи до позиції — кілометри пішки, несеш на собі 50 кілограмів обладнання. Далі треба відлітати 10-18 годин в інтенсивному режимі. Нам потрібні люди, які можуть розібратися у технічній складовій. Ми навчимо, але люди мають бути спроможні ці знання освоїти. Звісно, оператори БпЛА — це не штурмовики. Але навантаження на них високе.

Наскільки швидко люди виснажуються?

З особовим складом ми намагаємося дотримуватися норм закону і передбачаємо 30-денну відпустку. Але ключових осіб більш ніж на 10 днів не відпускаємо. Хтось скаже, це неправильно, але це дає можливість не виходити з бойового режиму. Бо інакше людині буде потрібна адаптація до бойових умов.

Чи є для пілотів якісь відмінності під час роботи вдень і вночі?

Коли садиш крило вдень, бачиш літачок, який сідає. У нічний час все що бачиш — лампочку, яка на тебе падає. Тому тут треба мати додаткову навичку орієнтування. Це в принципі все, що відрізняє денну роботу від нічної.

Але я б ще хотів поговорити про страх. Темрява посилює всі відчуття, у тому числі відчуття небезпеки. Страх — це те, що нам дала еволюція, аби ми могли вижити. Але якщо страх неконтрольований — це прямий шлях до смерті. Тому військові, які приходять до нас, мають навчитися опановувати страх.

Боєць нічного розрахунку ударних безпілотників батальйону “Ахіллес” з позивним “Малий” забирає готовий боєкомплект до “Вампіра”, Донеччина, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

“Малий” несе боєкомплект до безпілотника “Вампір” на одній з позицій на Донеччині, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Військовий з “Ахіллеса” з позивним “Малий” прикручує боєкомплект до безпілотника, яким збираються атакувати російську позицію, Донеччина, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

А відсутність страху?

Я не вірю, що є люди, які зовсім не бояться. Це природно неможливо.

Є така штука, як притуплення страху. Наприклад, ви вперше опинились на бойових і попали під обстріл. Вам капець як буде страшно. А чуваки, що воюють вже три місяці на передовій, звикають. Ту-ду-ду-ду-ду-ду-ду — а, це у двохстах метрах падає.

З притупленням страху мають боротися командири відділень, сержанти. Щоб особовий склад все-таки дотримувався правил безпеки. Щоб були в броні, в касках, в укритті, щоб облаштували собі, перепрошую, туалет в максимально закритому місці, аби поки ти в тунельку заліз, тебе скидом зверху не “прибаранило”.

Взагалі в системі управління військом зараз впроваджується практика, коли підрозділи, що перебувають на відновленні, мають заводити на другу лінію. Щоб люди звикали до вибухів, навчилися відрізняти вихід від приходу і тільки тоді їх можна заводити на передню смугу.

Як психологічно відрізняється відпустка від тривалого часу на відведенні?

Коли живеш цивільним життям 10 днів, тобі не телефонують командири — це відпустка. А відведення — це коли ти проходиш службу в підрозділі, просто на тилових позиціях. У тебе простіший графік, можна більше поспати, смачніше поїсти.

Взагалі, коли кажуть що через 36 місяців мобілізованих відпустять, хочеться кричати: “Не обманюйте людей”. Зараз кожен представник Сил оборони має безцінний бойовий досвід. Це люди, які вміють керувати особовим складом, можуть організовувати операції, розуміють, як працює противник. Якщо ми їх прибираємо, ставимо зелених недосвідчених командирів і даємо їм такий самий новомобілізований особовий склад, чим це закінчиться? Колосальними втратами.

Потрібно, по-перше, дати можливість звільнитися з Сил оборони тим, хто втратив спроможність виконувати завдання. По-друге, відмобілізувати необхідну кількість людей, аби утворити резерв. Після — заміна. Ті, хто були на передній лінії, йдуть в тил, а ті, хто був в тилу, заходять вперед. Якщо відбудеться ескалація і противник відкриє ще один напрямок, у нас буде резерв, який швидко його зможе закрити.

Нічний розрахунок “Ахіллесу” проводить останні підготування для запуску безпілотника “Вампір”, Донеччина, 19 березня 2024 року. Військові працюють з цим безпілотником вночі, зокрема, коли через погану видимість неможливо застосовувати FPV-дрони. Суспільне Новини/Олександр Магула

Ви так говорите, ніби вірите в ротацію.

Поки військовозобовʼязані будуть бігати й кричати про свої безмежні права, забуваючи про обовʼязок, ротація не буде можливою. Як тільки приймуть закон про мобілізацію, переконаний, ми зможемо сформувати необхідний резерв і забезпечити ротацію.

Громадяни мають розуміти, якщо ми завтра виграємо, супер. Але зараз виграти — це значить не про*бати вже якісь здобутки. Про звільнення територій можемо казати після накопичення сил і засобів.

Кого зараз найскладніше знайти?

Зв’язок та інженер-сапер. Звʼязок — це висококваліфікована підготовка. А сапери — це, знаєте, люди, які помиляються двічі в житті. Перший раз, коли обирають професію. Професійні сапери — це спосіб життя і не кожен може цим займатися.

От у мене є зв’язківець. Я йому сказав, що він буде пілотом FPV: два-три тижні, налаштуєш мені звʼязок і потім будеш літати.

Скільки вже тривають ці два-три тижні?

Місяць. Коли знайдемо можливості налагоджувати звʼязок інакше, дамо йому можливість реалізовуватися в підрозділі на посаді ефпівішника.

Або інша ситуація. Дівчина, топовий штурман “ефпівішного розрахунку” за позивним “Авокадо”. Я її брав на посаду, якої в штаті немає, але вона дуже необхідна — діловодом. Казав, що воювати в окоп вона не піде і хай не просить. Вона прийшла, налаштувала документообіг, а через два місяці прийшла до мене і каже…

Хочу в окоп?

Хочу в розрахунок БпЛА. Я їй — не проблема. Знаходиш заміну, передаєш свої знання. Вона знайшла, навчила, організувала роботу. Тепер одна з кращих штурманок FPV.

У вас є у підрозділі люди, які повернулися після важких поранень?

Є, “Халк” — головний сержант першої ударної роти. Він вбиває без ноги. На протезі. Втратив під час Харківського контрнаступу. Сім місяців реабілітації, поновився, виконував задачі спочатку в складі групи безпілотних систем. На передню лінію все сам на собі таскав. Йому 48 років. Міг списатися, або перейти на іншу посаду.

Бійці батальйону безпілотних апаратів “Ахіллес” готують боєкомплекти до “Вампіра”, Донеччина, 19 березня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Вам, як командиру, не буває складно працювати з людьми, які повертаються після важких поранень? Тобто вони вже й так віддали здоровʼя, виконали обовʼязок і знову мають слухатися наказів.

Ні. Це не значить, що я не кричу, не сварюсь. Але це люди, які дадуть можливість нашим дітям, внукам, ніколи більше не знати, що таке ракетні обстріли та підвали. Я ними щиро захоплююсь.

Вам часто доводиться віддавати важкі накази?

Легких наказів не буває. Є рівень завдань, який називається “на чоловіка”. Це коли завдання не дуже в’яжеться зі здоровим глуздом, але треба. Таке буває, бо від цього інколи залежить хід битви. Неодноразово такі завдання очолює командир батальйону. Тобто показує усе власним прикладом.

У мене багато знайомих, друзів загинуло. Представник підрозділу територіальної оборони — дуже класний хлопчина. Два пілоти на Бахмутському напрямку, “Наруто” і “Раста”. Молоді хлопці, стільки нах*ярили русні, просто капець. Вони завжди живі, просто десь там. Може, Бог дасть їм переродження і вони будуть жити в гармонії й мирі. Вони зробили неможливе. Маємо зробити все, щоб їхні життя були витрачені не дарма.

Після всього пережитого, вдається з бійцями говорити чесно?

Якщо людей обманювати й казати, що їх чекають райські сади, то як вони виконають бойові завдання?