Новини України

Сьогодні, 31 травня, Львівщина прощається із чотирма захисниками.

Юрій Гридович народився 18 лютого 1984 року  у місті Яворів. 

Народився і жив у Яворові, закінчив школу під Ратушею. Був товариським хлопцем і завжди готовим допомогти, любив співати у хорі. Після закінчення школи став курсантом військового навчального центру, а згодом – командиром танку в 24-й бригаді.

У 2005 звільнився зі служби і присвятив себе заробіткам і своєму захопленню – ремонту автомобілів. Створив сімʼю, став татом трьох чудових донечок.

Коли почалась війна на Донбасі, Юрій Тарасович знову одягнув військовий піксель і повернувся до Королевичів. Відважно виконував свій військовий обовʼязок і тоді, коли війна вдруге прийшла до України.

Разом зі старшим братом захищав територіальну цілісність України. Став командиром танкового взводу бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». Дуже чекав літньої відпустки, аби побачитися з доньками. Але 20 травня в Бахмутському районі загинув внаслідок ворожих обстрілів.

«Люблячий тато, турботливий брат і надійний чоловік, який завжди підтримував свою сім’ю, піклувався про племінниць і усю родину.

Він був завжди готовий вислухати і допомогти, незалежно від обставин. Юрій вмів знаходити спільну мову з кожним членом родини, підтримуючи і надихаючи їх», – повідомили у міськраді.

Євген Драган народився у селі Борятин Червоноградської громади.

Солдат, кулеметник стрілецького відділення військової частини А0536. Помер 25 травня на Сумщині під час проходження військової служби.

Павло Антощак народився 8 липня 1991 року. Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №92 міста Львова. Здобув освіту у Львівському фаховому коледжі індустрії моди Київського національного університету технологій та дизайну.

У мирний час працював торговим агентом та менеджером з продажів у місті Львові. За словами рідних, був надзвичайно веселим, добрим та любив життя.

Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації став на захист держави від загарбників. Виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності держави на південному напрямку у лавах 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан» імені полковника Петра Болбочана Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Загинув 1 серпня 2023 року. У Павла Антощака залишились мама, сестра та хрещений син.

Володимир Кушпіт народився 29 травня 1986 року. Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №13. Закінчив із відзнакою колишній Університет банківської справи (тоді – Інститут).

Обіймав посаду торгового представника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія». Активно займався спортом, обожнював проводити час із дітьми, мріяв займатися бджільництвом та садівництвом.

Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації проходив вишкіл у Військовій академії м. Одеса. Згодом виконував бойові завдання із захисту суверенітету держави на східному напрямку у лавах 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Військова честь». Під час проходження військової служби отримав звання «лейтенант».

Загинув 25 травня 2024 року. У Володимира Кушпіта залишилися батьки, дружина, двоє дітей, сестра, багато рідних та друзів.