Новини України

Привіт, мене звати Михайло. Сьогодні я їздив шостий раз у Тульчин у військкомат, щоб подивитися, чи списали мене, чи ні. Відповіді я не почув. Я являюсь військовим і не можу виїхати за кордон на протезування. Мене не списують. Пенсію не отримую. Я вже не знаю, що робити… Як бачите, я інвалід», — бідкається на відео молодий чоловік у військовій формі. 

Ці слова викликають співчуття та не дають пройти повз. Проймаєшся жалем до людини, яка втратила на війні кінцівки, а зараз кинута напризволяще. Таке враження склалось і в сотень тисяч людей, які натрапили на пости Михайла Пальцева в соцмережах. Деякі відео чоловіка набирають мільйонні перегляди, їх навіть поширюють депутати, а під постами —  тисячі коментарів.

«Як так? Наш герой! Ганьба владі!».

У відповідь дехто заперечує історію Михайла: «Тисне на жалість, ніби він військовий, аби люди йому давали гроші». Тож ми провели розслідування, чи справді за мільйонними переглядами у TikTok криється історія про несправедливість.

У територіальному центрі комплектування, який згадував Михайло, запевняють: він узагалі не перебуває в них на обліку. А в частині, де чоловік справді був, стверджують: він зник ще в жовтні 2023 року. 

Історія самого Михайла та його популярності в соцмережах виявилася заплутаною. Щобільше — у ній плутається і сам герой. Що нам вдалося з’ясувати про обставини його каліцтва, чому дехто зі свідків боїться говорити та до чого тут роми — читайте в матеріалі hromadske.

«Він для них — золота жила»

Михайлу Пальцеву —  31. Нині він живе в селищі Брацлав на Вінниччині. Відомо, що він сирота, а інші рідні — принаймні він сам говорить про двох братів — від нього відмовились. 

Останні 10 років чоловіком опікувалися роми —  він виконував для них усіляку підсобну роботу, а за це отримував прихисток.

Після повномасштабного вторгнення він звертався до місцевого ТЦК із запитом добровільно йти служити. Однак у центрі комплектування йому відмовили.

«Його не мобілізували, оскільки він не підходив за станом здоров’я. Він стояв на обліку у психіатра. Скажемо так, цей Пальцев —  психічно хвора людина», — пригадує в коментарі hromadske співрозмовник серед службовців Тульчинського ТЦК.

А втім, згодом Пальцева таки мобілізували —  щоправда, через ТЦК у Рівному. Тож актуальне питання до тамтешньої військово-лікарської комісії, яка й визнала його придатним.

«Це питання до Рівненського ТЦК. Але брудом поливають нас. Нібито до нього погано поставились, не зняли з обліку, а він хоче отримувати пенсію, бо ж тепер „ветеран війни“. Тільки який же він ветеран?!» —  обурюються в Тульчинському центрі комплектування.

Працівник місцевого ТЦК нарікає, що цією ситуацією користується не лише сам Михайло Пальцев: «Болить, що люди спекулюють на такій темі. Він став „золотою жилою“ для ромів, які спочатку вирішили його „спихнути“ в армію, а тепер на ньому заробляють».

Утік із навчань і потрапив під потяг

Коли на ролики Михайла в TikTok натрапили в його військовій частині —  теж здивувались. Адже офіційно щодо нього триває слідство про самовільне залишення частини.

https://www.tiktok.com/embed/v2/7362133340100627717?lang=ru-RU&referrer=https%3A%2F%2Fhromadske.ua%2Fsuspilstvo%2F224552-zbyraye-sotni-tysiach-perehliadiv-u-tik-tok-i-prosyt-hroshi-chomu-viyskova-forma-i-vidsutnist-nohy-ne-zavzdy-prychyna-dopomohty&embedFrom=oembed

Разом з іншими мобілізованими Пальцев прибув до частини на початку серпня 23-го. Але на навчаннях він загалом пробув лише кілька місяців. 

«Спочатку за ним не помічали нічого особливого. Він не скаржився, усміхався. Потім помітили, що він якийсь трохи дивний. Але він був схильний до вживання алкоголю, тому списували, мабуть, саме на це», —  розповідає hromadske начальник групи персоналу штабу військової частини А4952 Олександр Самусенко.

Службовець зі штабу згадує: «Коли в нас почалося навчання, він став частенько ходити до лікарів. Його постійно щось непокоїло. Коли ж ми переїхали на більш інтенсивне навчання в Житомирську область —  він зник. Самовільне залишення частини в нього 15 жовтня. На зв’язок він не виходив. У нього взагалі не було телефона. Близьких він не вказав».

Згодом юристу частини зателефонували з військової служби правопорядку: утікач Михайло з’явився в Одесі. За вживання спиртних напоїв йому оформили «адміністративку». Більше у військовій частині про нього не чули. Доки на зв’язок не вийшли його так звані опікуни.

Подзвонила жінка — стала тиснути на жалість. Мовляв, він інвалід без руки й ноги, зазнав каліцтва під час навчань. Допитувалась, чому ми не хочемо йому призначати військову пенсію. Власне, цікавила її лише пенсія по інвалідності. Моїх пояснень про те, що він узагалі в розшуку і ним займається Держбюро розслідувань, вона не слухала.Олександр Самусенко, начальник групи персоналу штабу в/ч А4952

То звідки взялася інвалідність і каліцтво руки й ноги, про які згадувала жінка, що дзвонила в частину Михайла? За інформацією з наших джерел, Михайло Пальцев потрапив під поїзд 19 грудня 2023 року на Одещині. Медична документація підтверджує, що він був нетверезим. Вміст алкоголю в крові сягав 1,19 проміле —  майже вшестеро вище за норму. Чоловіка прооперували, та він лишився без правої руки, правої ноги та пальців лівої стопи. 

6 березня військово-лікарська комісія визнала Пальцева непридатним до служби із виключенням з військового обліку. 

У частині ж пояснюють: якби й хотіли, «списати» чоловіка не можуть, доки триває слідство. За справу Пальцева ДБР взялося наприкінці лютого 2024-го. Нині ж він виведений поза штат — і не отримує жодних виплат.

«Він ще є в списках, але фактично він уже не військовослужбовець. Ми отримали довідку, що він непридатний. Але оскільки вже йде слідство, його не можуть звільнити з лав ЗСУ до рішення суду. Ми нічого тут вдіяти не можемо», — пояснює Олександр Самусенко.

«Я зібрав для нього 3500 доларів»

«Позор нашій владі».

«Вижив на війні, а тепер жебракує в тилу».

«І що, варто було йти за цю владу воювати?!»

«Є ще питання, чому люди не хочуть іти на війну?!»

«Краще вже бути ухилянтом».

 «Який біль за хлопців. Герой!!! Влада просто знущається з найкращих з українців!»

«Скинув 500 грн. Допоможу ще пізніше, як будуть гроші».

Під відео, яке в TikTok зібрало 1,4 мільйона переглядів, схожих коментарів —  тисячі. Ним ділився у своїх соцмережах і народний депутат Олексій Гончаренко:

«Ну як можна так знущатися з військового, з нашого героя? Звертаюсь до командування. Вимагаю негайно відпустити його на лікування. Взагалі як таке може бути?» —  скаржився депутат. 

Ледь не втрапив на гачок соцмережевої афери й Дмитро —  українець, що майже 10 років живе у США й активно допомагає Збройним силам. У TikTok він і сам веде блог, має десятки тисяч підписників. Каже: коли побачив відео Михайла, вирішив оголосити для нього збір. За добу зібрав 3500 доларів. Утім, потім взяли сумніви. 

Насторожило, що замість Михайла говорив буцімто його товариш — розповідав, що військовий не пам’ятає, як втратив кінцівки. Дмитро став перевіряти інформацію. Коли ж дізнався, що Михайло Пальцев не є тим, за кого себе видає, — викрив його перед своєю аудиторією. А після цього отримав сотні повідомлень. Дмитро поділився з hromadske, що серед тих, з ким він спілкувався, були й чинні військові, і односельці Михайла.

Люди дуже боялися виступати відкрито, бо «їм можуть спалити хату». Я дізнався, що він давно живе в ромів, у яких він раніше підпрацьовував, а після війни вони вирішили на ньому гарно заробити. Фактично це нова форма того самого жебрацького бізнесу. Мені його навіть шкода, бо в нього є психічні вади, а роми його використовують і забирають всі гроші.Дмитро, волонтер зі США

За спостереженнями Дмитра, після розголосу в його відео на сторінці Михайла Пальцева риторика змінилась, а деякі відео взагалі видалили. 

Раніше він себе недвозначно подавав як ветерана, який втратив кінцівки на фронті: «Допомагайте, ми ж за вас воюємо і проливаємо кров». А вже в останніх дописах він сам зізнається, що насправді не воював, залишив частину, а каліцтво спричинене зовсім не бойовими діями. 

«Любі друзі, не судіть так строго. Я не боявся йти воювати. Коли були навчання, я познайомився з дівчиною і захотів з нею розписатися. Я вирушив до неї, поїхав на залізничний вокзал. Не встигав, потяг рушав… і я упав, зачепився рюкзаком. Попав під рейки. Потяг мене тягнув метрів 50… Коли я був у госпіталі, він не міг зв’язатися з моєю частиною, і моя частина подала мене в СЗЧ», —  викладає Михайло свою версію подій в одному з останніх відео. Щоправда, не зауважуючи, що заяву про його СЗЧ військова частина подала ще за два місяці до інциденту з потягом.

https://www.tiktok.com/embed/v2/7364781254157290753?lang=ru-RU&referrer=https%3A%2F%2Fhromadske.ua%2Fsuspilstvo%2F224552-zbyraye-sotni-tysiach-perehliadiv-u-tik-tok-i-prosyt-hroshi-chomu-viyskova-forma-i-vidsutnist-nohy-ne-zavzdy-prychyna-dopomohty&embedFrom=oembed

Іноді він плутається й суперечить сам собі. На одному з прямих ефірів Михайло вже зазначив, що під потяг він потрапив не поспішаючи до дівчини, а «тікаючи від військових».

Примітно, що на всіх ефірах за кадром з чоловіком говорить жінка. Він називає її «знайомою, яка йому допомагає». Вона ж часто його перебиває, коли Михайло вочевидь «каже щось не те». Іноді й прямо говорить, що йому казати. Тих же, хто пише незручні, а часом і образливі коментарі, — блокує.

«Ми блокуємо не тих, хто каже правду, а тих, хто знущається з інвалідів. Ви ж нічого не знаєте про Мішу. Йому нема як заробити. Той, хто хоче скинути, — допомагає. На жалість нікому не давим. А той, хто каже, що його заставляють говорити, — приїдь до нас, ми тобі покажем і розкажем, як його заставляють говорити», — навідріз відповідає жінка.

Дівчина, яка майже всюди на фото й відео з Михайлом, — за словами цієї самої жінки, її донька. Вона представляється Ритою.

«Через таких, як він, мені соромно вдягати форму»

«Деякі люди мені пишуть і погрожують: „Зніми форму, ти не достойний“. Хочу вам сказати: я не зніму форму, бо я числюся військовим. Коли мене спишуть, тоді подумаю», —  каже Пальцев в одному з останніх відео. 

Це неабияк зачіпає військового Марка Кондратюка, який проходив реабілітацію разом з Пальцевим в одеському санаторії. Сам він —  бойовий медик. Втратив обидві ноги внаслідок танкового обстрілу під Мар’їнкою.

Усі його жалісливі відео — це брехня і постанова. Я спілкувався з ним особисто і можу сказати: це взагалі не його манера розмови й подачі інформації. У шпиталі він постійно бухав. Кожного разу в нього була різна історія: то на нього танк наїхав, то в нього стріляли. Як бойовий медик, я одразу зрозумів, що тут щось не чисто. Характер поранень такий дивний…Марко Кондратюк, боєць 79 бригади ДШВ 

23-річний боєць 79 бригади Десантно-штурмових військ у розмові з hromadske обурюється, що Михайло використовує форму в корисливих цілях: «Тисне на жалість, ніби він військовий, а люди йому скидають гроші. Я ж думаю: а я якого хріна є? Навіщо я форму ношу? Може, мені її зняти до дідька? Бо через таких, як він, мені соромно вдягати однострій».

Військовий вважає Пальцева не жертвою, яку експлуатують, а фактично співучасником шахрайства. І закликає не переказувати йому кошти. Натомість радить всім благодійникам просити підтверджувальні документи. Насторожити має те, коли показувати їх відмовляються.

«Перш ніж висилати гроші, вимагайте лише кілька документів: це посвідчення учасника бойових дій, форма № 5, довідка про обставини травми. Це свідчить, що людина дійсно зазнала поранення під час бойових дій», — закликає Кондратюк.

Бойовий медик обурюється: «За більш ніж рік після поранення я жодного збору не відкрив, хоча мені частина теж понад рік не платить. Зараз маю робити вже 45-ту операцію на видалення деяких нервів, бо щодня стикаюся зі звірськими болями… А він розказує, який він бідний-нещасний, і тисне на публіку тим, що у військовій формі. Цим самим обманюючи народ. Мене це зачіпає!»

Тим часом Михайло Пальцев і далі звертається до небайдужих: просить допомогти грошима на ліки, а ще збирає на ремонт. Майже щодня чоловік проводить ефіри — з прикріпленою карткою для донатів. Судячи з останнього, за годину йому надсилають пожертви щонайменше десятеро людей.

«Щиро вам дякую, що ви допомогли мені на ліки. Хай вас Бог оберігає», — каже він щоразу одну й ту саму фразу.

«Просіть документи: у цьому нічого страшного нема»

Ветеран і громадський активіст Олег Симороз сам втратив обидві ноги внаслідок підриву на міні. Каже: нині і на вулицях, і в соцмережах дійсно більшає «липових ветеранів і волонтерів», які недобросовісно користуються довірою громадян до Збройних сил. Симороз радить українцям:

«Якщо ви бачите, що в людини всі дані закриті; якщо вона мовчить, нічого про себе не розповідає, а натомість грається в якогось крутого мегасекретного бійця — я б рекомендував такій людині все ж не допомагати. А якщо почне у відповідь фиркати й казати: “Як ви смієте мене про таке питати?” — раджу взагалі не продовжувати спілкування».

Перед тим, як допомогти комусь, поцікавтеся їхньою історією; дізнайтеся, куди саме збирають кошти, перевірте офіційні документи. У цьому нічого  страшного нема. Я особисто, навпаки, вітаю і навіть хвалю людей, які більше часу приділяють перевірці інформації.Олег Симороз, ветеран, громадський активіст

Отже, що має насторожити у зборах на допомогу пораненим військовим:

• відсутність підтверджувальних документів (посвідчення учасника бойових дій, довідки про обставини травми тощо) або ж відмова на вимогу їх показати;
• неготовність вести діалог, відповідати на запитання;
• намагання «тиснути на жалість». 

Кажу за себе і за моїх важкопоранених друзів: ми негативно ставимось до спекуляції на жалості. Усе ж військова честь має підштовхувати до іншого. Тому якщо ви бачите, як у відео поранені військові намагаються викликати жалість і пояснити, що їм гірше за всіх, — знайте, що я б точно ретельніше перевірив цю людину.Олег Симороз, ветеран, громадський активіст

Ветеран закликає ставитися відповідально до донатів, адже хтось інший їх теж потребує — це все ж вичерпний ресурс, до якого варто ставитися розбірливо. Якщо допомоги просить травмований ветеран, є документ, який може засвідчити обставини травми, — це так звана довідка Ф5. І ви маєте повне право просити її показати. 

Олег Симороз підсумовує: «Волонтерська допомога і те, що люди й надалі донатять, — це, без сумніву, дуже добре. Але легковажність тут призводить, на жаль, до нехороших наслідків. Ваша допомога не повинна мати вигляд втамування потреб свого “я” — просто аби собі сказати: “Який я молодець, закинув кілька гривень”. Коли допомагаєш — маєш ставитися до цього відповідально, ще й аби до волонтерської діяльності і зборів зберігався рівень довіри».