Новини України

За словами президента Зеленського, задум російських атак на півночі Харківщини – це розтягнути українські сили. Очільник британського МЗС Девід Кемерон називає це “вкрай небезпечним моментом”, проте з допомогою в Європі не поспішають.

Чомусь від президента Франції Еммануеля Макрона ми більше не чуємо про можливість відправлення натовських військ до України, а західна преса, як-от La Republica, вже не пише про “червоні лінії”, перетнувши які, Путін матиме справу з силами Альянсу. Російські атаки на Харківщині очільник британського МЗС Девід Кемерон називає “вкрай небезпечним моментом”, тому, за його словами, треба зробити все необхідне, щоб допомогти Україні. Лондон зобов’язався щороку виділяти нам по 3 млрд фунтів військової допомоги. Проте поки американський Конгрес сім місяців сперечався, чи треба давати Україні зброю, британська допомога також не надходила.

Поки західна військова допомога була заблокована, ситуація на фронті дедалі погіршувалася. Через гострий дефіцит артилерійських боєприпасів і ракет-перехоплювачів до ППО, як і самих цих систем, українські війська були вимушені відступати. За словами президента Зеленського, Покровський напрямок залишається найжорстокішим. Водночас головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що ситуація на Харківщині суттєво загострилася, тривають бої у прикордонних із РФ районах.

Що на Заході кажуть про активізацію російських атак на Харківському напрямку? Чи є небезпека безпосередньо для Харкова? Як усе це може бути пов’язано зі звільненням Шойгу та призначенням нового міністра оборони в Росії? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.

Наступ ворога: Харків – не ціль

За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, Україна здатна втримати лінію фронту. Проте він також визнав, що багатомісячна затримка з наданням Україні зброї все ж “мала свою ціну”. “Ми робимо все можливе, щоб прискорити надання цієї допомоги. Європейці роблять те ж саме. Я переконаний, що Україна здатна ефективно втримувати лінію фронту на сході”, – сказав Блінкен.

За даними Генштабу на вечір понеділка, 13 травня, просування ворога на Харківському напрямку зупинено. Хоча депутат Харківської обласної ради Олександр Скорик повідомив, що з одного боку росіяни починають оточувати Вовчанськ. “Тривають дуже складні позиційні бої. Сили оборони України під щільним вогнем, постійними прильотами КАБів і штурмовими діями ведуть оборону”, – сказав депутат, додавши, що Вовчанськ практично зруйнований, там немає жодного вцілілого приміщення.

У Вовчанській міській військовій адміністрації (МВА) кажуть, що фортифікаційні споруди навколо міста, яке розташоване майже на кордоні з Росією, були й зараз будуються, проте, можливо, не такі щільні, бо через постійні російські обстріли зводити їх було непросто. “Ситуація була і є вкрай важка. Саме місто дуже близько до кордону. І вести якісь будівельні роботи зараз просто на кордоні дуже важко. Дякую будівельникам і всім, хто працював”, – заявив очільник Вовчанської МВА Тамаз Гамбарашвілі.

Проте в суспільстві вже спалахнуло непорозуміння. Деякі українські журналісти та військові публічно заявили, що основні бої на півночі Харківщини наразі тривають там, де позиції не обладнані, хоча на початку цього року Кабмін виділяв 20 млрд грн на будівництво оборонних укріплень. The New York Times у своїй статті наводить допис командира розвідки Дениса Ярославського у Facebook, який прямо каже, що першої лінії укріплень і мін просто не було, ворог вільно зайшов до сірої зони по всій лінії кордону, яка, власне, не мала бути сірою.

У профільному парламентському комітеті з питань нацбезпеки, оборони та розвідки обіцяють усе перевірити й заслухати керівників на місцях, які відповідали за будівництво фортифікацій саме на Харківському напрямку. Депутати підтверджують, що ворогові дійсно вдалося захопити кілька українських населених пунктів на кордоні. Але, за їхніми словами, ці села й так були в так званій сірі зоні, куди досягала російська артилерія. Хоча в понеділок, 13 травня, на тлі наступу росіян на півночі Харківщини стало відомо, що командувача ОТУВ “Харків” Юрія Галушкіна на посаді замінив Михайло Драпатий.

Financial Times зазначає, що до початку наступу на Харківщині Росія сконцентрувала там близько 35-тисячне угруповання, чого недостатньо для захоплення, власне, самого Харкова. Також абсолютно всі західні видання вказують, що Москва таким чином виконує наказ Путіна щодо створення “буферної зони”, щоб, наприклад, Бєлгороду, який розташований за 70 км від Харкова, нічого не “загрожувало”. Але для цього ворогові потрібно просунутися на кілька десятків кілометрів. Їхня справжня ціль, за словами президента Зеленського, – розтягнути українські сили та відволікти резерви з інших напрямків. Станом на вечір, 13 травня, за повідомленням начальника Харківського військового гарнізону, бригадного генерала Сергія Мельника, Вовчанськ – під контролем ЗСУ, ситуація стабільна й контрольована.

Путін звільнив Шойгу: війна надовго

Паралельно з цим пізно ввечері в неділю, 12 травня, Путін звільняє свого, вже здавалося, вічного міністра оборони Сергія Шойгу. Хоча ще на виборах до Держдуми восени 2021 року Шойгу, маючи високий рейтинг, і Лавров очолювали список партії “Єдина Росія”. Про Лаврова також уже давно кажуть, що він хоче піти на пенсію, але Путін його не відпускає. Проте Шойгу недовго був безробітним. Путін призначив його секретарем Радбезу замість Миколи Патрушева, щоб, вочевидь, керувати божевільним Дмитром Медведєвим, який є заступником у Раді безпеки.

В американському Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що зміна міністра оборони має на меті мобілізацію російської економіки та ОПК для підтримки тривалої війни проти України та можливого майбутнього зіткнення з НАТО. Частково це підтверджується фігурою Андрія Бєлоусова – вже колишнього першого віцепрем’єра, якого й призначили замість Шойгу. Аналітики ISW нагадують, що Бєлоусов не має військового досвіду (як і Шойгу, який до Міноборони керував МНС – ред.) і весь час відповідав за суто економічні питання.

Проте нещодавно Бєлоусов представляв проєкт держзамовлення на $48 млн на виробництво безпілотників до 2030 року, а також плани щодо фінансової підтримки виробників дронів, навчання розробників та операторів. До того ж багато хто нагадує, що наприкінці квітня за підозрою в отриманні хабара затримали вже колишнього заступника Шойгу Тимура Іванова, який наразі перебуває в СІЗО. Але водночас Валерія Герасимова на посаді очільника Генштабу Путін залишив.

“Росії потрібен міністр оборони, який скасував би цю катастрофічну спадщину і поклав би край вторгненню, але все, що вони отримають, – це ще одну маріонетку путіна”, – дописав в Х міністр оборони Британії Грант Шаппс.

Щодо нової посади Патрушева, який керував російським Радбезом від 2008 року, за словами речника Путіна Дмитра Пєскова, Кремль повідомить про це вже найближчими днями. Російські пабліки навіть писали, що він може стати новим очільником Адміністрації президента, замінивши Антона Вайно. Проте як би там не було, відпускати такого вірного друга, як Патрушев, Путіну просто невигідно. Адже Патрушев був колись начальником Путіна. Після приходу до влади Путін лобіював Патрушева на посаду очільника ФСБ.

На Заході, особливо у США, схильні вважати, що найближче коло Путіна має навіть жорсткіші погляди, ніж, власне, сам Путін. У списку таких людей і Патрушев, який неодноразово публічно висловлював відверто конспірологічні теорії про змову Заходу проти Росії. Водночас директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна, який від Росії проводить закриті консультації з Заходом, зокрема з директором ЦРУ Вільямом Бернсом, Путін не звільнив. Це означає, що Кремль і далі переконуватиме Захід, що вони начебто готові до переговорів, а в реальності продовжать переводити свою економіку на воєнні рейки (оборонні витрати Росії вже сягнули 7,5% ВВП) та воювати до останнього.