Новини України

Останні три роки Алла Дудаєва не дає інтерв’ю. На початку повномасштабного вторгнення Росії вона записала мотивуюче звернення до українців, в якому висловила сподівання, що ми неодмінно переможемо. З тих пір її контакти з пресою зведені до мінімуму, але для «Главкома» вдова легендарного Джохара Дудаєва зробила виняток.

Удові президента Чеченської Республіки Ічкерії нині – 77 років. Пані Алла проживає, за її словами, «в одній з європейських країн». Там же із нею – її родина, діти та онуки. Нащадки мріють повернутися на батьківщину, проте не раніше, аніж вона буде деокупована.

Власне, безпосереднім приводом для розмови з Аллою Дудаєвою стало 30-річчя початку Першої чеченської війни. У цій війні вона втратила чоловіка – 21 квітня 1996 року росіяни вдарили ракетами по військовому штабу в 30 км від Грозного, де тоді перебував Джохар Дудаєв. Наказ про ліквідацію останнього – за свідченням багатьох – віддав особисто президент Росії Борис Єльцин.

Після вбивства Джохара Алла Дудаєва намагалася залишити Чечню. Її затримали в аеропорту Нальчика та відвели на допит – як потім з’ясувалося – до співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, котрий через три роки буде отруєний за наказом Путіна. Що ж до Дудаєвої, то після тиску на Єльцина жінку звільнили, і вона ще якийсь час прожила у Чечні. Остаточно поїхала звідти вже після початку Другої чеченської.  

В еміграцію Аллу Дудаєву супроводжували троє її дітей – донька Дана та сини Авлур і Дегі. За кордоном вона продовжила писати картини та вірші, видала книгу споминів про чоловіка. Зараз Дудаєва є головою президії уряду Чеченської республіки Ічкерія у вигнанні. З Росією у неї обірвані усі зв’язки, а от Україну, де їй колись довелось побувати, вона згадує з теплотою. Про це ми з нею говоримо також.

«За 10 років спротиву загинула краща частина чеченського народу»

Пані Алло, окупація Чечні та напад Росії на Україну – явища одного порядку. Ми трактуємо їх як вияв російського імперіалізму. А що говорив про загарбницькі настрої Росії Джохар Дудаєв? Як пояснював їхнє коріння?

Президент Чеченської республіки Ічкерія Джохар Дудаєв у роки першої війни сказав пророчі слова: «Заяви про те, що «Чечня – це внутрішня справа Росії» рано чи пізно призведуть до того, що Європа теж стане внутрішньою справою Москви».

Путін та його пропагандисти публічно заявляють, що напад на Україну є збройними діями проти НАТО. Додайте сюди спробу енергетичного удушення Москвою Євросоюзу, постійні загрози прямого збройного нападу на країни НАТО, десятки вбивств на території ЄС, атаки хакерів і тотальну дезінформаційну війну Кремля проти США та їхніх союзників. Хіба це не означає, що Кремль уже де-факто розпочав війну проти західних країн?

Шлях Москви – це геноцид у Чечні у 1990-2000-х, напад на Грузію у 2008-му та криваве вторгнення в Україну у 2022-му. Це несправедливі, економічно безглузді війни, єдиною причиною та мотивацією яких є російський імперіалізм, а наслідком – демонстративні масові жертви. Москва, яку Рейган заслужено назвав «імперією зла» у 1980-х, сьогодні знову відіграє таку саму роль у руйнуванні світової безпеки, роль агресивного противника свободи. Її ідеологія – це культ сили, свавілля та страху.

Які паралелі ви проводите між чеченськими війнами та російсько-українською війною? Що повторюється, а що відрізняється?

Різниця у тому, що нам ніхто не допомагав, бо, як я вже говорила, всі країни Європи заявили «про невтручання у внутрішню справу Росії», залишивши нас віч-на-віч з величезною російською трьохсоттисячною армією, озброєною усіма видами зброї. Авіацією було зруйновано місто Грозний, столицю Ічкерії та інші міста та села. Артилерійські гармати стояли на всіх кордонах нашої країни та знищували все живе. Величезні полчища бронетранспортерів і танків із трьох сторін вторглися на територію республіки Ічкерія. А вона зовсім невелика –  170 км завдовжки та 130 завширшки, на відміну від великої України.

І у чеченського народу не було іншої зброї, крім автоматів та гранатометів. Щоб купити автомат на ринку, продавали останню корову. Джохар звернувся до чеченського народу: «Чотириста років чеченський народ воював з російською імперією, але не перемагав. Давайте цього разу переможемо!» Він піднімав дух усім чеченцям і кожен був готовий йти на смерть, аби тільки не поступитися ворогові.

Українському народу співчуває та допомагає весь західний світ. І українці готові померти, але не віддати жодної п’яді своєї землі Росії. Вся Україна згуртувалась і, коли ховають загиблого воїна, український народ проводжає його, опустившись на одне коліно і схиливши голову. І український народ, і чеченський стали одним цілим у протистоянні агресії російського уряду.

Які в такому разі чинники призвели до програшу вашої країни у другій чеченській війні?

Розкол чеченського народу на ґрунті ісламу.

В одному з інтерв’ю ви згадували наказ росіян про розстріли всього чеченського чоловічого населення віком від 12 до 60 років. Згадували трупи хлопчиків, що лежали вздовж доріг. Звідки у росіян це абсолютне зло, звідки таке звірство, свідками якого стали ми, українці у Бучі, Маріуполі, десятках інших міст та сіл?

Росіяни вірять засобам масової пропаганди і, звісно ж, своєму президенту Путіну. А він підірвав будинки зі сплячими росіянами у Москві та у Волгодонську, і цим терактом розбудив ненависть до всіх чеченців.

Ви – етнічна росіянка. Чи відчуваєте ви ще зв’язок із Росією? Чи спілкуєтеся з рідними, чи обговорюєте російсько-українську війну?

Ні. У мене вже померли усі родичі в Росії.

Як клан Кадирових зумів захопити владу в республіці Ічкерія, яка проголосила незалежність раніше за Україну?

Почнемо з того, що троє чеченських президентів – Джохар Дудаєв, Аслан Масхадов та Абдул-Халім Сайдулаєв – загинули, а четвертий – Доку Умаров – піддавшись пропаганді радикальних салафітів, проголосив себе еміром і змінив назву Чеченської Республіки Ічкерії на Вілаят Нохчі-чо, чим уже порушив конституцію Республіки. А конституція Ічкерії, яка задекларувала суверенітет республіки, була ухвалена 12 березня 1992 року, тобто на півтора року раніше за російську.

Тим часом за 10 років спротиву загинула краща частина чеченського народу, 250 тисяч людей. Лишилися жінки, старі та діти. Колишній головний муфтій Ахмат Кадиров, батько Рамзана Кадирова, заявив, що він воював не з росіянами, а вів боротьбу проти так званих ваххабітів. За лояльність він був проголошений російськими окупантами «президентом Чеченської республіки, а слово «Ічкерія» вони прибрали тому, що ічкерцями називали всіх, хто боровся за свободу свого народу. Прапор незалежної Ічкерії тоді теж був змінений на інший.

Додам, що в Ічкерії було понад пів сотні концентраційно-фільтраційних таборів, по суті – таборів смерті. Рамзан Кадиров власноруч катував людей та показово вбивав їх. Досі багато хто не може знайти своїх синів, а по всій чеченській землі розкидані безіменні могили. Якщо на початку війни чеченців було близько мільйона, то пізніше чверть населення була втрачена. А опір був придушений.

«В Україні Ахмеду Закаєву зробили рекламу проросійські журналісти»

На вашу думку, чому зараз чеченці не піднімають повстання проти Росії та Путіна? Момент сприятливий – Москва зосередилася на війні з Україною.

Республіка Ічкерія пройшла через дві російсько-чеченські війни, у ній зараз перебувають 160 тис. російських окупантів і понад 70 військових гарнізонів. Батьківщину довелося залишити всім патріотам Ічкерії, у Європі налічується понад 300 тисяч чеченських емігрантів. І настрої звільнити свою країну є лише у них.

Нині Республіку Ічкерія представляє Ахмед Закаєв, який перебуває в екзилі в Лондоні. Чи контактуєте ви з ним? Що думаєте про нього та його діяльність?

Це самозванець, який називав себе прем’єр-міністром, є колишнім міністром культури. За президента Аслана Масхадова він був призначений міністром закордонних справ. А потім був звільнений тим таки Масхадовим і створив кишеньковий «кабінет міністрів» зі своїх колишніх представників у різних країнах. А вже за місяць після цього висловив сподівання повернутися до окупованої Ічкерії, причому разом зі своїм «кабінетом», і сказав про це Кадирову.

Тільки Рамзан Кадиров виявився розумнішим і посміявся з нього. Він сказав, що міністром культури він Закаєва призначити не може, але може запропонувати йому – як артисту – актову залу для виступів, та тільки без буфету… Ахмед Закаєв завжди був на боці Кремля і стверджував, що Чеченська Республіка Ічкерії є частиною Росії. В Україні йому зробили рекламу проросійські журналісти.

Якби Джохар Дудаєв був живий, він допустив би той стан речей, який склався на сьогодні?

Я впевнена, що за Джохара не було б розколу чеченського народу на ґрунті релігії. Він говорив про те, що Москва готує такий розкол незадовго до своєї загибелі у 1996 році.

Кого з його соратників ви вважаєте найбільш гідними – і людьми, і воєначальниками?

Таких людей багато серед молодих чеченців, але заради безпеки я не хочу називати їхні імена. Серед найбільш відданих незалежності Ічкерії – колишній спікер парламенту в часи президентства Джохара, його соратник Ах’яд Ідігов. Нині це співголова президії Чеченської Республіки Ічкерія.

У липні 2022 року Верховна Рада України визнала суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія. Також було наголошено, що Україна вважає її територію тимчасово окупованою Росією. Як ви поставилися до цієї події?

Весь чеченський народ дуже вдячний уряду України за це визнання і обов’язково його виправдає. Дні та години російської імперії пораховані, а Ічкерія неодмінно буде вільною!

А як Джохар Дудаєв ставився до України?

Він співчував українському народу і не сумнівався, що настане час, коли ви здобудете свободу.

У 1985 році Дудаєва перевели на посаду начальника штабу дивізії до Полтави і ви отримали можливість протягом недовгого часу пожити в Україні. Ваші враження від цього періоду?

Після 15-річного перебування в Сибіру плідна українська земля видалася нам раєм. Плодові дерева, яблуневі і вишневі сади та квітучі мальви під вікнами, лелека у гнізді над білою хатою – це були дива. Українська мова та Сорочинський ярмарок – ми ніби опинилися у казці, якій не було кінця.

Декілька особистих питань. Як ви свого часу увійшли до чеченської культури, середи? Чи важко вам далася адаптація?

Джохар багато розповідав мені про свій народ, про його звичаї, тож знала я вже чимало. Крім того, Джохара так любили його родичі і так пишалися ним, що й до мене вони поставилися з розумінням та любов’ю. Мені не було важко, а дуже цікаво дізнаватися все нове, а наші поїздки в долину Ялхорой, де він народився і де раніше стояла вежа його роду, були просто незабутніми.

«Як і всі чеченці, мої діти живуть в очікуванні, коли Росія розвалиться, а Ічкерія стане вільною»

Ви залишилися вдовою у 49 років. Чи не думали про новий шлюб?

Хіба хтось зрівняється з Джохаром? У нас було троє дітей, вони рятували мене від самотності. Молодшому тоді виповнилось 13. Я і зараз поряд зі своїми дітьми та онуками. Я написала книгу «Мільйон перший», присвячену Джохару Дудаєву та чеченському народу, який я полюбила всім серцем і всією душею. Книга, до речі, перекладена сімома мовами світу і опублікована в різних країнах.

Чим зараз займаються ваші діти? Ким вони стали? Чи приваблює їх політика? Чи планують вони відвідати Чечню?

Вони живуть своїм життям, дочка вийшла заміж, сини одружилися, у всіх багато дітей, а у старших навіть з’явилися онуки. Як і всі чеченці, вони живуть в очікуванні, коли Росія розвалиться, а Ічкерія стане вільною. І тоді обов’язково повернуться на батьківщину своїх пращурів.

Ви вірите у те, що республіка Ічкерія здобуде незалежність від Росії. За яких обставин це стане можливим? І що буде з Росією – чи приречена вона на розпад та занепад?

Я не маю в цьому сумніву! Як свого часу розпався СРСР, так розпадеться і російська імперія. Це остання імперія у світі, де цілі народи стали сировинними придатками, де їх обкрадають та прирікають на злиденне життя. Алмази Якутії, ліси Сибіру, чеченська нафта – все йде у жадібні руки торговців, путінських олігархів. Вони так захопилися пограбуванням Росії, що й не думають про її розвиток та благополуччя.

Джохар Дудаєв ще в 1996 році оголосив про суд над злочинним російським урядом, який прирікає народи на нескінченні війни та вірну смерть. Відбувся цей суд під головуванням генерального військового прокурора Республіки Магомеда Жанієва, але Жанієв разом з Джохаром Дудаєвим загинули у 1996 році. А злочини російського уряду проти інших народів продовжуються.

Але за Україну борються її воїни на землі, а душі загиблих героїв – на небі. І тому я вірю в перемогу України. Сонце зійде і над вами, і над усіма поневоленими народами Росії, які обов’язково переможуть останню імперію світу.

Наталія Лебідь, «Главком»