Новини України

Про те, як ветеран війни запустив власну справу із виробництва кави, з якими труднощами стикається та як бойовий досвід допомагає у веденні бізнесу, – читайте у спільному проекті РБК-Україна та Міністерства у справах ветеранів.

Артур Войтюк 13 років зі своїх 29 присвятив військовій службі. Був членом екіпажу повітряного судна під час миротворчої операції в Конго, керував військовими водолазам та знищував російських окупантів в одному з саперних підрозділів. Капітан Войтюк виконував завдання і в повітрі, і під водою. Під час служби отримав кілька серйозних поранень, через це, а також через інвалідність батька був змушений піти зі служби. Якраз перед цим за порятунок кількох підлеглих військового нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Ми розпитали Артура про його бойовий досвід, повернення до цивільного життя та запуск власної справи, до якої будуть долучені й інші ветерани.

Бойовий досвід Артура

26 лютого 2022 року Артур уже мав звільнятись зі служби за станом здоров’я – за чотири роки до цього, будучи інструктором-водолазом, під час одного з навчань хімічна речовина, яка знаходиться всередині дихального апарату, потрапила чоловіку в легені і обпалила їх. Від цього розвинулась емфізема та зменшився об’єм легень. Це пошкодження вплинуло на роботу серця. Особливо це проявилося на завданні в Африці, де Войтюк був з миротворчою місією у складі екіпажу повітряного судна посаді бортового перекладача.

Плани на звільнення зі служби змінило повномасштабне вторгнення Росії – Артур не зміг покинути службу, тому сформував бойовий батальйон і поїхав воювати на схід.

“Я мав обхідний лист на руках, усіма підписаний. І тут 24-го все змінилося. Тоді я був виконуючим обов’язків командира саперного батальйону, і згідно зі своєю посадою, почав мобілізаційний процес по батальйону. Це була складна задача, адже до нас приходили люди далекі від саперної теми. Їх навчали, злагоджували всю роботу, і після цього ми поїхали вже на Донецький напрямок заміняти контрактників”, – розповідає Артур.

Артур Войтюк (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Артур брав участь у кожному бойовому виїзді разом із хлопцями зі свого батальйону. Під час одного з них поблизу Вуглегірської ТЕЦ, що тоді вже була під контролем окупантів, його бійці відправилися у розвідку, а сам Артур залишився їх прикривати.

“Наші війська звідти вийшли за два тижні до цього. Коли ми приїхали, ніхто не знав, що там має бути. Минуло буквально 5 хвилин, як по нас почали “працювати”. Перший приліт мене відкинув, і виламав мені коліно. А другий вже був ближче до мене, але пощастило, що уламки пролетіли повз. Від сильного удару, від отриманої контузії, в мене почала йти кров з носа і з вух”, – згадує Артур.

Оскільки два інші сапери не вміли водити автомобіль, Артуру довелося самому сісти за кермо, щоб врятувати хлопців. Попри поранення він зміг проїхати десь кілометрів десять до другого блокпоста вже в Бахмуті, де стояли решта саперів. Після цього його направили у госпіталь.

“Лікарі одразу почали ставити крапельниці, робити купу уколів. Згодом самопочуття стабілізувалося. Але через ударну хвилю у потилицю погіршився зір. Окулісти пообіцяли, що зір повернеться десь через півтора місяця. Це були, напевно, “найтемніші” дні в моєму житті. Потім все ж зір повернувся, слух теж більш-менш. Тому я знову вийшов на роботу у військову частину”, – каже ветеран.

Артур зізнається, що важко було наважитись на звільнення з армії, адже там виконував багато важливої роботи.

“Коли настав день мого звільнення зі служби, я прийшов зі сльозами на очах. Я усвідомлював, що все, що міг – армії повністю віддав”, – додає Войтюк.

Артур 13 років присвятив військовій службі (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Пошук мотивації після служби

У 28 років Артуру заново довелося адаптовуватись до цивільного життя.

“Я стикнувся з відчуттям, що крім своєї сім’ї, я більше нікому у суспільстві не потрібен. У мене є орден “За мужність”, успішні виконання завдань, в мене всі хлопці живі, здорові. Я максимум вкладався в це все. Але зрозумів, що лишився сам на сам з суспільством. Під час служби не було часу думати про ветеранське життя”, – розповідає Артур.

Впоратися з цими думками Артуру допомогло заснування власної справи – виробництво кави та мерчу COMMANDO COFFEE CO. Під час служби з американцями він дізнався про компанію з виготовлення кавової продукції, яку заснували десять ветеранів бойових дій в Афганістані. Спочатку вони розповсюджували каву лише між ветеранами, але згодом вийшли на великий ринок.

“Я почав “мозгувати”, а чому б нам не взяти частково їхній досвід і не інтегрувати в нас. Почав ознайомлюватися з видами кави, розробляти дизайн пакування та патентувати логотип. Я жив цим місяцями”, – додає Артур.

У 28 років Артур звільнився з військової служби (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Ідею для бізнесу ветеран почав розробляти у грудні 2022 року, а перші замовлення з’явилися вже у наступному місяці. Войтюк одразу вирішив, що для нього пріоритетом буде не так збільшення прибутку, як залучення інших ветеранів до ведення підприємницької діяльності.

“Базове фінансування – це зі своїх коштів. Лише Український ветеранський фонд Мінветеранів компенсував 20 тисяч гривень. На них я закупив ще продукції. Потім з’явилися програми, які допомагають розвитку ветеранського бізнесу. Також у мене була підтримка від моїх хлопців, які ще продовжують служити. Я розумію, що вони рано чи пізно теж звільняться і їм буде потрібне місце роботи”, – каже Войтюк.

Він наголошує, що не завищував ціни, щоб люди мали змогу ознайомитися з якісною кавою. Крім цього, ветеран уже постачає каву військовим у зони бойових дій.

“Наші військовослужбовці, перебуваючи на сході, не мають кавових апаратів. По суті, у них є лише доступ до окропу. Тому дуже важливий саме ступінь помелу кави, щоб можна було просто залити водою, і щоб кава ідеально осіла. До мене хлопці телефонують навіть зі сходу і кажуть: “Давай, відправляй нам каву, бо ми вже без неї не можемо”, – додає Артур.

Для лого свого бренду Войтюк вибрав мілітарне зображення – гільза, у середині якої замість набою кавове зерно.

Кава і брендова продукція від COMMANDO COFFEE CO (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Військовий досвід допомагає у бізнесі

За словами Артура, іноді опускають руки, бо виникає багато труднощів. Найбільша складність при запуску справи полягала у необізнаності щодо фінансової складової. Це спонукало його шукати нові знання та навіть здобути економічну освіту.

“Я хотів на магістратуру давно поступити, але через брак часу навчався дистанційно у межах безоплатної програми для УБД. Я не знав ні про які програми, не цікавився ніколи цим. Вже тепер почав вивчати як відкрити ФОП, які бувають його види, типи діяльності, коли потрібно сплачувати податки і так далі”, – говорить ветеран.

Додає, що військовий досвід допоміг йому у бізнесі. Навички та знання, які він там отримав під час служби тепер успішно застосовує у підприємницькій діяльності.

“Все моє життя – військове. З розвитком власної справи я почав мислити так само як і на службі, що потрібно робити все для людей – підлеглих, які працюватимуть зі мною надалі, а також – моїх клієнтів. Ти ж не зможеш дивитися їм в очі й продавати якийсь непотріб. Маєш бути впевнений у продукті”, – додає Войтюк.

Іноді ветерану доводиться працювати навіть вночі, коли є термінові замовлення. Особливо, якщо вони прямують на лінію фронту.

“О першій ночі отримав повідомлення, що хлопці їдуть завтра на схід о восьмій ранку і просять привезти кави, бо в побратима день народження. О шостій ранку я поїхав на склад, спакував все і привіз клієнту”, – розповідає Артур.

Войтюк наголошує, що для нього дуже важливо, щоб клієнти давали відгуки про його продукцію, бо так можна покращити свою роботу.

“На “Іграх Нескорених” я познайомився з багатьма ветеранами, і вони мені почали “насипати” ідеї. Їх так було багато, що я сказав, що важко самому це все зробити, має бути пріоритетність. Власне пріоритетність завжди рятує, тому що якщо ти будеш всюди, одночасно – ти нічого не встигнеш”, – говорить Артур.

Каву від COMMANDO COFFEE CO відправляють військовим на передову (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Долучення до проекту “Створено захисниками”

У лютому 2024 року Войтюк долучився до проекту Міністерства у справах ветеранів України “Створено захисниками” й отримав спеціальне маркування бренду.

“Я починав з 50 кг зерна, а зараз обробляємо вже приблизно 175 кг. Весь виторг вкладаю у збільшення об’ємів. Повністю всі етапи, весь бухгалтерський облік, вся SMM-робота, маркетинг, спілкування – за все відповідаю лише я. Навіть у зйомках реклами продукції беру участь, як модель. Мені потрібно було якось представити, що це ветеранська справа. Не бізнес, бо він перед собою бачить головну мету – збагачення. А справа – це коли люди також долучаються до тебе”, – каже Артур.

Він додає, що хотів отримати маркування бренду “Створено захисниками” не для того, щоб висвітлити себе і свою діяльність як найкращу у світі, головна мета – показати людям, що захисники створюють щось класне.

Обсяги виробництва COMMANDO COFFEE CO зросли втричі (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

У планах – ветеранське кафе

Зараз COMMANDO COFFEE CO збільшило своє виробництво у понад тричі. Наступний крок для Артура – відкриття кав’ярні у рідному Хмельницькому.

“Це буде місце, де працюватимуть винятково ветерани. Адмін, баристи теж будуть ветерани. Я хочу, щоб це був саме ветеранський заклад, де відпочивали б ветерани, члени їхніх сімей, військовослужбовці, працівники силових структур, як-от СБУ, національної поліції”, – говорить підприємець.

Для своєї кав’ярні ветеран хоче вибрати приміщення, яке матиме гарну доступність, також важливо, щоб поряд був парк або пляж. Поки тримісячні пошуки не дали результату.

“Багато хто свої ідеї продає. Але ця ідея створена для таких, як і я ветеранів. Моя совість не може дозволити продати це все. Є наміри об’єднатися колись з іншими ветеранськими справами. Тому що зараз як-не-як все розвивається”, – говорить Войтюк.

Зараз ветеран планує поповнювати асортимент онлайн-магазину новими сортами та видами кави. Вже триває робота над дизайном пакувань для дріп-кави.

“Хочу цим максимально облегшити життя для наших захисників. Це взагалі класно, тому що людина б взяла дріп-каву, закинула собі в кишеню, і коли потрібно просто залила окропом. Потім не треба мити кружку, висипати стару заварку. А взагалі, я б хотів сам навіть обсмажувати каву. Але для цього треба придбати апарат вартістю півтора мільйона гривень. Тому зараз доводиться платити іншій компанії за цю послугу”, – додає Артур.

Крім кави, в онлайн-магазині Артура можна придбати ще й сувенірну продукцію. Це чашки та футболки із різноманітними принтами, пов’язаними з COMMANDO COFFEE CO. Артур пояснює, мерч – це обличчя бренду. Тому його вирішили додати до асортименту задля підвищення впізнаваності компанії.

“Всі ми робимо подарунки. Але найважчий етап – вибрати їх, особливо для військовослужбовців. Тому я максимально хотів спростити цю задачу”, – говорить ветеран.

Артур планує відкрити ветеранське кафе (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)

Цивільне життя із наслідками війни

Наслідки поранень досі дають про себе знати – двічі на рік ветерану доводиться проходити лікування, яке сприяє відновленню мозку. Через проблеми з серцем і легенями постійно виникає задишка, протипоказані фізичні навантаження. Втім, навіть попри це, цьогоріч Артур взяв участь у відборі до національної збірної “Ігри Нескорених”.

“Іноді з нічого починаються загострені головні болі, погіршується моторика рук, що аж важко взяти кружку. Воно все поєдналося з проблемами з серцем і легенями. Навіть в “Іграх Нескорених” через нюанси зі здоров’ям мене не допустили до великої кількості тих видів спорту, які я раніше любив”, – каже ветеран.

Артур більшість часу проводить у рідному Хмельницькому, де проживає його тато та два молодших брати. Батько у минулому військовий, брав участь в миротворчій операції в Лівані, де отримав тяжке поранення, що призвело до інвалідності. Молодший брат зараз навчається у військовому ліцеї.

“Я вирішив займатися своєю справою і зустрічати хлопців після служби тут, або відправляти їм каву на фронт, щоб вони розуміли, що вони не самі”, – додає Артур.

Артур з батьком (фото: надано Міністерством у справах ветеранів)