Новини України

У травні 2023 року нова родина народилася на Запорізькому напрямку.

Була депутаткою у Норвегії, а стала бойовою медикиною, аби рятувати українських військових у боротьбі проти росіян, й навіть знайшла тут своє кохання.

Деталі романтичної історії українського бійця та ексдепутатки парламенту Норвегії.

Замість депутатського крісла поїхала на війну в Україну

Сандра Андерсен Ейра – колишня депутатка Стортінгу, ще на початку повномасштабної війни, своє комфортне життя у Норвегії змінила на боротьбу за Україну, стала бойовою медикинею та долучилась до інтернаціонального легіону. Тепер своєю сім’єю вона називає своїх побратимів, саме вони і стали свідками чутливої романтичної історії її кохання з українським бійцем й провели наречену до вівтаря. 

“Моя родина на цьому відео. Одруження з коханням мого життя посеред війни. Боже, я так люблю цих людей… І свого чоловіка, свою команду у війні та житті”, – мовиться в повідомленні.

Тож тепер Сандра Андерсен Ейра – дружина командира “Джабарі”. 32-річний український військовий і 37-річна бойова медикиня познайомилися на передовій під час важких боїв. Після повномасштабного російського вторгнення до України 2022 року пішла доброволицею до Інтернаціонального легіону територіальної оборони України, приєднавшись до змішаного британсько-американського загону рейнджерів як бойова медикиня. Разом зі своїм підрозділом брала участь у битві за Мощун, потім – недовго в битві за Бахмут. І це вже не вперше, коли іноземці на війні в Україні зустрічають своє кохання.

У травні 2023 року нова родина народилася на Запорізькому напрямку. Тоді військовий Джеймс Капріні з Англії одружився з українкою Наталією Ісаковою. Історією кохання поділилися у Міністерстві юстиції. Там зазначають, що чоловік приїхав до України, щоб долучитися до лав інтернаціонального батальйону, але пізніше він зайнявся волонтерством і зустрів своє кохання.

Наталія Ісакова у коментарі “Українська Правда. Життя” розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення на деякий час із дітьми переїхала жити до Львова. Там 15 травня минулого року вона зустріла Джеймса, який вперше приїхав до України, щоб протистояти російській агресії на фронті. На початку літа пара разом повернулася до Запоріжжя. 

“Джимі воював у різних країнах: Африці, Сирії… Пізніше він почав волонтерити і я захотіла доєднатися. У підсумку ми разом зайнялися волонтерством. Я тоді розлучилася, адже була ще у відносинах. Мій колишній чоловік ще 3 роки тому поїхав у Польщу, тому все йшло до розлучення. Джиммі остаточно мене вкрав з родини”, – йдеться в повідомленні.

Швидкий розвиток подій 

Романтичні стосунки, розповідає Наталія, розвивалися дуже швидко, через деякий час чоловік зізнався у своїх почуттях й запропонував їй стати його дружиною. 

“Я не одразу сприйняла це серйозно, але рік ми пробули пліч-о-пліч, ми постійно разом, тому зрештою вирішили одружитися. Джиммі буде залишатися в Україні до кінця війни та після неї“, – поділилася жінка.

Військовий ЗСУ і медсестра з Німеччини

А ось вам ще одна історія кохання військового ЗСУ і німецької медсестри. Мадлен – медсестра в одній із клінік Німеччини. Від початку повномасштабного вторгнення вона разом із багатьма тамтешніми волонтерами об’єдналася, щоб допомагати українським військовим. Але один із них – волинянин Андрій – став більше, ніж просто підопічним.

Між молодими людьми спалахнула іскра почуттів й вони одружилися. Військовий Андрій Лавренчук родом із волинського міста Ківерців. Із 2020-го брав участь в АТО/ООС. Наприкінці листопада 2021-го звільнився. А вже через три місяці, коли вночі почув, як на Луцьк летять російські ракети, зрозумів: треба діставати свою форму та повертатися до війська. 

“У боях під Житомиром по нас прилетіло. Чи снаряд, чи дрон, чи ще щось – ніхто нічого не чув. Ми з хлопцями якраз сиділи, спілкувалися. Зазвичай звук прильоту ти чуєш. А це не було нічого, просто вибух. І все – я отримав мінно-вибухове поранення“, – мовиться в повідомленні.

Тяжкий шлях до відновлення

Тоді уламки пошкодили бійцеві нирку, спровокували забій легень. Та найгірше – повністю розбили п’ять хребців у спині, через що нижню частину тіла військовому повністю паралізувало. Андрієві стабілізували стан в одному з районних госпіталів на Житомирщині. Через кілька годин доставили до лікарні.

Перші тижні поранений перебував у реанімації. Після того майже місяць – у нейровідділенні. А потім – у військовому госпіталі на Волині. Захиснику провели ще одну операцію, щоб видалити зі спини залишки осколків. А після того волинянина прийняли на лікування в одне з відділень німецької клініки “Шаріте”.

“Протягом двох тижнів мене оперували. Вставили великі пластини в хребет, щоб міг сидіти. А десь через півтора місяця відправили на реабілітацію до іншої клініки”, – розповів він.

Вже після знайомства Андрій та Мадлен продовжили волонтерити разом. Ще одна історія зав’язалась між українським бійцем та італійкою. Колишня військова льотчиця з Італії Джулія Шифф стала на захист нашої держави й зустріла на війні своє кохання.

За словами жінки, вона полюбила Україну, адже відчула тут смак свободи. Служила в збройних силах Італії. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, вирішила, що буде кориснішою, зробивши внесок у боротьбу нашої держави.

“Я – громадянка світу, це – моя планета. Це так само моя земля, і тут такі ж люди. Коли я їхала до України, мої друзі хвилювалися. Мама взагалі цього не сприймала і, думаю, наші стосунки змінилися назавжди. Мій тато зрозумів мене і не намагався зупинити. Звісно, він теж хвилюється“, – сказала жінка.

До слова, дівчина пішли стопами батька, він теж військовий. Вже свій бойовий шлях дівчина розпочала з Інтернаціонального легіону. Потім служила у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка. За її плечима – участь у бойових діях в Ірпені, Куп’янську, на Херсонському напрямку. Саме в 59-й бригаді Джулія познайомилася з танкістом Віктором з позивним Вольф.

Він народився у Дніпрі й переїхав до Ізраїлю, адже в нього єврейське походження. Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, повернувся і вступив до лав ЗСУ. Отримав важку контузію, проходив курс реабілітації в Ізраїлі. Після одруження Віктор та Джулія поїхали до Італії, щоб чоловік познайомився з рідними жінки. І саме там пару застала звістка про війну на Близькому Сході. Тоді Вольф вирушив до Ізраїлю, а Джулія повернулася в Україну. 

“Я не можу в Ізраїлі нічим допомогти, бо там немає Інтернаціонального легіону і в армію не беруть іноземців. Я також не хочу повертатися в Італію. Відчуваю в Україні смак свободи, якого не відчувала на своїй батьківщині. Я хочу жити в цій прекрасній країні зі своїм чоловіком і допомагати їй перемогти у війні. Для мене важливо робити те, що любиш, і любити те, що робиш. Тому я тут”, – резюмувала жінка.