Новини України

Про це вона написала у статті для The Telegraph у неділю, 13 квітня.

Під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв завершити війну в Україні «за 24 години». Однак майже через три місяці після його повернення до Білого дому досягнень у цьому напрямку так і не було, пише Хаселдайн.

У березні представники його адміністрації висловили оптимізм щодо можливості досягнення перемир’я протягом кількох тижнів. Білий дім навіть розглядав варіант укладання угоди про припинення вогню до 20 квітня, коли цьогоріч і православні, і католики відзначатимуть Великдень. Це могло стати значущим досягненням для Трампа, який прагне здобути Нобелівську премію миру, вважає журналістка.

Проте напередодні Великодня стало очевидно, що ці надії не справдилися. Росія розпочала новий наступ на півночі України, зосередивши понад 67 тисяч військових поблизу Сумської області. Крім того, росіяни 13 квітня вдарили балістичними ракетами по Сумах, вбивши 35 людей.

Російський диктатор Володимир Путін ніяк не демонструє готовність припинити бойові дії чи поступитися своїми максималістськими умовами для укладення перемир’я: зокрема, він вимагає демілітаризації України, заборони на вступ до НАТО та визнання українських територій, окупованих його військами, частиною Росії. Україна неодноразово заявляла, що ніколи не погодиться на такі умови для припинення вогню з Москвою.

Попри заяви про те, що Росія нібито погодилася на 30-денне енергетичне припинення вогню (яке порушила одразу ж) реальність така, що Трамп не наблизився до того, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів.

Тим часом спеціальний представник президента США Стів Віткофф повернувся після зустрічі з Путіним у Санкт-Петербурзі без видимих результатів. Водночас Трамп у своєму зверненні в соцмережі Truth Social закликав Росію «рухатися до угоди» і заявив, що переговори «йдуть добре», хоча й визнав: «Є момент, коли треба або змиритися, або замовкнути».

Очевидно, що Трамп починає розчаровуватися через затягування Росією переговорів. Хаселдайн вважає, що президент США, здається, більше зосереджений на досягненні будь-якої угоди, ніж на її змісті чи впливі на Україну. Показовою є заява спецпредставника Трампа з питань України Кіта Келлога, який припустив, що Україну можна було б розділити «майже як Берлін після Другої світової війни».

Згідно з цією ідеєю, контроль над західною частиною країни мали б здійснювати Велика Британія та Франція (без участі США), а Росія отримала б контроль над східними регіонами. Між сторонами могла б бути створена демілітаризована зона шириною приблизно 29 км. Хаселдайн звертає увагу, що такий підхід фактично означає визнання російського контролю над частково окупованими Луганською, Донецькою, Запорізькою та Херсонською областями.

Хаселдайн зазначає, що Келлог став останнім у ланцюгу осіб, близьких до Трампа, які публічно погоджуються з вимогами російського диктатора. Зокрема, міністр оборони Піт Гегсет у лютому заявляв, що вступ України до НАТО є «нереалістичним», а Віткофф минулого тижня запропонував передати Путіну чотири українські області як «найшвидший спосіб завершити війну».

На думку журналістки, якщо це є частиною стратегії команди Трампа — продемонструвати поступливість для того, щоб залучити Путіна до переговорів — це навряд чи спрацює, наголошує вона. Замість того, щоб послабити позиції Кремля, це лише може збільшити його вимоги. Путін, а не Україна чи США, наразі має вигідну позицію на полі бою, стверджує авторка.

«Невже команда Трампа намагається заманити Путіна за стіл переговорів за допомогою цієї „морквини“? Якщо так, то вона навряд чи спрацює: демонструвати свої найкращі карти ще до початку переговорів — це навряд чи допоможе отримати будь-які поступки від опонента. Для людини, яка пишається тим, що нібито вдосконалила „мистецтво угоди“, це здається дивним кроком зі сторони Трампа», — пише Хаселдайн.

Команда Трампа, ймовірно, підштовхує Путіна до того, щоб побачити, що ще він може вичавити з США, зазначає Хаселдайн.

Водночас, за деякими даними, Трамп розглядає можливість введення санкцій проти так званого тіньового російського флоту — нафтових танкерів, які забезпечують значну частину фінансування вторгнення РФ в Україну. Однак, як пише Хаселдайн, невідомо, чи наважиться він на такий крок, якщо це ускладнить дипломатичні зусилля.