Новини України

Перемовини РФ та США зайшли у глухий кут: Росія відмовилася прийняти пропозиції американців щодо припинення війни в Україні “у нинішньому вигляді” і продовжує висувати умови для подальших переговорів щодо припинення вогню. Зокрема, держава-агресорка наполягає на “усуненні першопричин” свого агресивного вторгнення в Україну, що фактично зводиться до вимоги повної капітуляції нашої держави.

Перемир’я в Україні навряд чи буде досягнуте у найближчі кілька місяців – так вважають високопосадовці адміністрації Трампа. Зокрема, держсекретар Марко Рубіо заявив, що США ще далекі від досягнення угоди. У цій ситуації президент США Дональд Трамп дедалі більше втрачає терпіння та повідомив, що існує “психологічний дедлайн”, який вимагає від Росії нарешті перейти до практичних кроків щодо перемир’я. Інакше він буде “розчарований”.

Україна ж продовжує вирішувати свої питання. Так, 4 квітня в Києві відбудеться зустріч із групою військових представників тих країн, які готові розмістити контингенти на українській території у межах коаліції охочих. За словами президента України Володимира Зеленського, якщо раніше “були лише консультації”, то ця зустріч “буде глибокою”.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат та політик Роман Безсмертний.

– Американські ЗМІ повідомляють, що особисте роздратування Трампа щодо Кремля зростає. Американський лідер нібито незадоволений Путіним і вважає, що Росія “тягне час щодо переговорів про повне припинення вогню”. Трамп також повідомив, що існує якийсь “психологічний дедлайн”, який вимагає від Кремля нарешті перейти до практичних кроків щодо перемир’я, інакше йому доведеться застосувати реальні примусові інструменти.

– Насправді на сьогоднішній день оцей настрій і психологічний дедлайн – це не для Путіна, це власне стан самого Дональда Трампа, який поволі заходить у глухий кут. Погляньмо на всі напрями, які оголошувалися під час виборчої кампанії, під час вступу на посаду й протягом двох місяців у Білому домі, а які вже є результати.

Те, що стосується Близького Сходу. Трампу вдалося зіскочити з теми, яка вернулася у свій статус війни, яка набирає дуже жорстоких обертів і розширюється. Окрім того, Дональд Трамп думав, що ударом по хуситах стабілізує ситуацію, а він втягнув у це протистояння ще одного гравця, створивши фактично ще одне полум’я війни.

Ще один театр дій – візит міністра оборони США Гегсета до Японії і діалог його з філіппінським керівництвом призвели до того, що майже дві доби Тайвань був у блокаді через навчання Китаю. Наступний момент – Європа. Уперше за весь час перебування Трампа при владі президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн абсолютно чітко сказала, що Європі є чим відповісти на кроки США щодо мит, тарифів, і вони це зроблять.

Що стосується Росії, то тут абсолютно зрозуміло, що також повний провал. Коли 30 березня до Дональда Трампа приїхав грати у гольф президент Фінляндії Александр Стубб – а з мого погляду це один із найкращих дипломатів сучасності – то він доступною мовою пояснив, що ти, Дональде, “у лайні по вуха”. Після чого й пішли заяви про те, що він невдоволений Росією. Адже вже ось квітень, скоро збігають ці 100 днів і доведеться давати відповідь на питання: то чого ж ти досяг? А із досягнень насправді лише провали по всьому периметру.

– Зазначається, що команда Трампа обговорює, як бути далі, й розглядає посилення санкцій проти “тіньового флоту”, який перевозить підсанкційну російську нафту. Розроблює нові механізми тиску на Москву і двопартійна група сенаторів, що важливо. На ваш погляд, чи можливий реальний тиск на Москву? Чи Трамп і надалі чекатиме і не реагуватиме на фактичний ігнор із Москви на його пропозиції?

– На мій погляд, стратегічно Трамп успішними, твердими кроками йде до імпічменту. Він потрапив у ситуацію, що майже кожен його наступний крок робить все навколо гірше і гірше. Є спільна заява Китаю, Японії, Південної Кореї про те, що вони будуть разом напрацьовувати політику як реакцію на митно-тарифні кроки Дональда Трампа. Прем’єр-міністр Гренландії сказав “до побачення, Дональде Трамп”. Я вже не кажу про дії нового прем’єр-міністра Канади Марка Карні, який чітко сказав, що його країна Трампу “не по зубах”. Та й загалом, невже американський президент не розуміє, що, зачепивши Канаду, він чіпляє Рокфеллерів? Ну куди цьому чоловікові до Рокфеллерів? Він цього, на жаль, не розуміє. Його попереджають, але ж він лізе в пащу імпічменту. І він її все-таки отримає в цій ситуації.

Щодо російського треку, то Дональда Трампа розбирає на запчастини фюрер московський. Вони його вже давно втопили своїми відмовами, наприклад, про ті самі “першопричини”. Тобто фактично кажуть забирати свої папірці, вони їм не потрібні, їм “першопричини” треба, а не зупиняти вогонь. Ось вам картинка. Насправді він перебуває у страшенно дискомфортному стані, який для нього лише зростатиме.

– Перемир’я в Україні навряд чи буде досягнуте в найближчі кілька місяців – так вважають високопосадовці адміністрації Трампа. Міністерка закордонних справ Німеччини Бербок також заявила під час візиту до Києва, що переговори між США та Росією щодо врегулювання війни в Україні зайшли у глухий кут. Чи може статися, що фокус Трампа за відсутності необхідного та швидкого результату в Україні буде змінено, аби все ж продемонструвати певну перемогу хоча б десь? Наприклад, віцепрезидент США Венс відвідав Гренландію і заявив, що адміністрація Трампа розраховує отримати контроль над цим островом і зробить для цього все можливе. Загострюється ситуація щодо Ірану. Трамп особисто сказав, що якщо Іран не підпише необхідної угоди, то буде атакований.

– Трамп та його команда зараз перебувають у режимі виправдовування, тому й робляться такі суперечливі кроки як щодо Гренландії, так і щодо Ірану, але зрозуміло, що буде провал. Насправді в цій ситуації треба прийти до тями. Тільки це не для Трампа і не для його абсолютно некомпетентної команди. Це не моє твердження, про це зараз говорять усі.

– Президент України Володимир Зеленський повідомив, що 4 квітня відбудеться зустріч із групою військових представників тих країн, які готові розмістити контингенти на українській території. “Це буде перша глибока зустріч, раніше були консультації. Я думаю, ми побачимо деякі роз’яснення, деякі деталі”, – зазначив президент. Точно будуть Британія та Франція, які раніше анонсували також цю зустріч. При цьому поки що ці країни так і не змогли реалізувати ідею розміщення європейських військ в Україні за підсумками засідання “коаліції охочих”. Основна проблема – США не хочуть надавати підтримки цій коаліції.

– Що має бути? Коли поруч із солдатом-офіцером Збройних сил України стане такий самий солдат-офіцер коаліції демократичних держав. Але ні Трамп, ні багато європейських лідерів, починаючи із лідерки Італії Мелоні, ніхто на це не піде. Тому маю великі сумніви, що ця коаліція запрацює. Трамп хоче досягти перемир’я й зіскочити. Тому на цьому етапі мирної угоди не буде. І “коаліції охочих” не буде, бо для того, щоб була коаліція із точки зору поглядів і Трампа, і Європи, треба її статус, мандат. Який може бути мандат, коли йде тимчасове припинення вогню? Усе в будь-який момент спалахне і на що тоді ці 20, 30, 60 тисяч перетворяться? Вони перетворяться просто на ніщо. Бо на сьогодні з двох сторін майже мільйон шістсот тисяч. І про це Трампу повідомили, він про це знає.

При цьому, за даними штабів Франції і Великої Британії, відпрацьовано три можливих варіанти, причому до деталей – висадження, розміщення, перебування, ролі цього контингенту тощо. Штаби свою роботу зробили, бо вони мають досвід перебування в різних режимах. Але їм ніхто сьогодні не каже, у якому режимі мають ці війська перебувати в Україні. Вони воюють разом з Україною, відіграють роль просто загороджувальної сили, вони відіграють роль тих, хто займає нейтральну демілітаризовану смугу? Яка їхня роль? На сьогоднішній день ніхто не скаже. А не знаючи відповідь на це питання, вони кажуть: добре, ми відправимо війська. І що далі? Чим вони займаються?

– Є друга ідея захисту України, її озвучила прем’єрка Італії Мелоні, яка пропонує замість розгортання сил підтримки поширити щодо України положення НАТО про взаємну оборону, не приймаючи країну до альянсу. Це було б “простіше та ефективніше, ніж інші ідеї, які знаходяться на столі, і буде задіяно лише у тому разі, якщо Росія знову нападе на Україну”, вважає Мелоні. На ваш погляд, до цієї пропозиції можна реально прислухатися, зважаючи на той факт, що Мелоні сьогодні як ніхто в Європі має тісні контакти з адміністрацією Трампа та із ним особисто?

– Я би відповів, що нам потрібно і одне, і друге. Бо насправді можна надати режим застосування п’ятої статті щодо України і сформувати “коаліцію охочих”, хочете 60 – формуйте 60 тисяч, хочете 100 – формуйте 100 тисяч. Головне, на сьогодні Європа розуміє, що розвиток подій говорить про те, що Росія завдаватиме удар по Європі. Що це буде? Балтійські держави, Польща, але Європі треба вчитись воювати. І це вона може зробити тільки в Україні. Рівень інтенсивності війни в Україні показує, що сьогодні жодна європейська армія, національна армія, зокрема й НАТО, не здатні перебувати в режимі такої інтенсивності з силою тих груп, контингентів, які знаходяться в Європі. Це вже давно зрозуміло. Тому, з одного боку, європейці зацікавлені в тому, щоб увійти в цей процес. З іншого боку, вони ж люди законослухняні, вони кажуть: “Дайте нам статус, мандат, що ми робимо?”

Що стосується позиції Джорджі Мелоні. Вона дійсно має дуже серйозний діалог із Дональдом Трампом, вони періодично зідзвонюються, обговорюють поточні питання. Вона контактує з Маском, з зятем Трампа – Джаредом Кушнером, тому це особа, яка досить серйозно інтегрована в американську політику. Її постійно запрошують на зібрання республіканців. Відносини ці сформовано насправді, виходячи з її політичного спектру, який вона представляє, з її ідеологічної ніші. Але для Італії політика – це насамперед творчість, це як італійська пісня, вона багатоголоса, багато тональна і так далі, тому це дає можливість Мелоні маневрувати по всьому фронту.

Що стосується цієї позиції щодо залучення п’ятої статті як гарантій для України без членства України в НАТО. Це не заборонено жодним документом, і насправді це не суперечить, як я вже сказав, формуванню військового контингенту без статусу НАТО. Це означає, якщо Україна зазнає агресії, то п’ята стаття її захистить. Але там є другий абзац, на який я постійно звертаю увагу, і він говорить, що кожна країна визначає свою участь у цьому процесі. Тобто так, ми за допомогу, тільки за допомогу так, як ми можемо, а не так, як треба. Тому, власне, у цій ситуації, з одного боку, п’ята стаття – геніальний крок і він би не завадив, а з іншого, велике питання – чи буде її реально активовано.

– Зважаючи, що у Трампа та його адміністрації поки що не виходить примусити Росію до реальних мирних переговорів, навіть припинити вогонь не вдається, чи може Китай взяти активну участь у врегулюванні? Наприклад, президент Франції Еммануель Макрон висловив сподівання, що голова КНР Сі Цзіньпін “може відіграти дуже активну роль” у зміцненні миру. Міністр закордонних справ Китаю вже обіцяє співпрацювати з Францією проти “однополярної гегемонії”, оскільки переговори Трампа та Путіна залишають Європу осторонь.

– Я вважаю, що Китай нічого такого особливого не може, бо не впливає і не буде впливати на Путіна. Навпаки, це Путін впливає на поведінку й дії китайського лідера. Основою цього є явний перекіс на користь Росії в питаннях ядерного потенціалу. Це все змітає. До того ж я все бачив у світі, багато прожив, читав, навіть учив. Але не те, щоб хтось вірив більшовикам, які ж надурять за будь-яких умов. І тому довіряти Китаю може тільки людина, яка не знає історії більшовизму. Це зло. Більшого зла, разом із нацизмом й фашизмом і так далі, не існує на планеті Земля. Тому якою може бути роль Китаю у мирному процесі? На мій погляд, жодною конструктивною.