Новини України

 — Ми розмовляли десь рік тому, наскільки сьогодні, враховуючи всі події на фронті, на вашу думку, змінилася війна?

— Дуже сильно. Війна не однозначна, це як спіраль. І всі події, які зараз відбуваються, — треба враховувати все, [зокрема] геополітику. Одне з іншим пов’язане дуже сильно.

Ситуація змінилася кардинально, ми бачимо, йде війна не просто дронів… Особовий склад намагаються зберегти, це великий плюс. Зрозуміло, не завжди [застосування дронів] буде вдалим, тому що противник працює, застосовує РЕБи. Але ми розвиваємося дуже серйозно в цьому плані, це факт.

Росіяни визнають, що ми зараз набагато крутіші за них у застосуванні дронів. Єдиний їхній плюс: вони це роблять у промислових масштабах, у кожного регіону зобов’язання від Кремля, щоб виготовляти певну кількість дронів. Вони займаються збиранням коштів, вони роблять їх у величезній кількості.

Але самі виконавці — оператори, особовий склад, що обслуговує, — поки що в них не на найвищому рівні.

У нас зараз держава підключилася, але досі волонтери закривають значну частину поставок на фронт дронів і всього, що пов’язано з БПЛА. Не буду лити бруд сильно на Міністерство оборони, вони намагаються підключитися, але я вважаю, що потрібно було набагато раніше.

— Не тільки росіяни відзначають, як Україна веде технологічну війну. ISW зафіксував, що Україна вперше провела бій без участі піхоти, а виключно за рахунок застосування роботизованих і безпілотних систем. Не сумніваюся, що росіяни це копіюватимуть, вони копіюють усе, що спостерігають, які інновації застосовують СОУ. А як нам зараз не втратити історію успіху в тому, що, виявляється, найнебезпечнішу роботу можуть виконувати безпілотні системи?

— На початку потрібно зрозуміти, які в нас зараз помилки. На фронті видно, яка грандіозна помилка, яка відбулася зміна. Раніше рішення ухвалювали на рівні командирів малих підрозділів (взводу, роти, батальйонного рівня і нижче ланка).

Росіяни приймали команди з Генерального штабу, все спускалося до дивізій і нижче, і вони мали виконати наказ, незалежно від реалій на полі бою. Ми діяли здебільшого не самостійно, звісно, загальне завдання було поставлено, але командири на рівні батальйонів і нижче самі визначали, які мають бути дії в секторі, щоб виконати завдання. Якщо не виходило виконати якесь завдання, ми ніколи не перли вперед, відходили назад, перегруповувалися. Визначали помилки, намагалися зрозуміти, що потрібно виправити. І тільки після цього знову приступали до роботи.

Зараз ситуація в цьому плані змінилася, на жаль. Тобто ми повернулися до тактики, яка була у ЗС СРСР, це дуже погано.

Також велика проблема є на рівні комвзводів і комрот. На виправдання я скажу, що ми зараз діємо з коліс. Та школа, яка була, (навчання курсантів) зараз не може працювати, тому що ми перебуваємо в стані війни. Особовий, офіцерський склад нам потрібен сьогодні, зараз, а скоріше за все ще на вчора. Молодших офіцерів призначають із хлопців, сержантів. Відзначився, успішно командував відділенням — йому пропонується пройти прискорені курси, до трьох місяців. Він їх проходить, отримує молодшого лейтенанта і стає комвзводу.