Новини України

Проте почати, перш за все, треба з того, що у середу, 12 лютого, відбулася перша оголошена телефонна розмова Трампа з Путіним. Підкреслимо, що саме публічно оголошена. Бо Трампа безліч разів питали про його контакти з очільником Кремля, які він чітко не підтверджував, але й не спростовував. Одразу після цього Трамп поговорив телефоном з Володимиром Зеленським, який на той час вже зустрівся в Києві з міністром фінансів США Скоттом Бессентом. Вже у п’ятницю, 14 лютого, переговори України та Америки продовжаться на майданчику Мюнхенської безпекової конференції, де президент Зеленський матиме зустріч з віцепрезидентом США Джей Ді Венсом і спецпредставником Трампа по Україні та Росії Кітом Келлогом.

Черговість телефонних розмов Трампа, його подальші неоднозначні коментарі і незалученість європейців до переговорів з Росією збурили не лише українське суспільство, а й багатьох в Євросоюзі. У спільній Паризькій заяві міністри закордонних справ Франції, Британії, Німеччини, Іспанії, Італії, Польщі та представники ЄС підкреслили, що готові зміцнювати підтримку України й очікують участі України та Європи в будь-яких переговорах. У соцмережі Х багато європейських посадовців висловили слова підтримки Україні, підкреслюючи неприпустимість одноосібних переговорів з Путіним. Дописували про це й колишні соратники Трампа з його першого президентського терміну.

Навряд чи це вплине на думку Трампа та його підхід до спроб зупинити війну Росії проти України. У Кремлі заявили, що вже почали підготовку до зустрічі Путіна з Трампом. Багато західних ЗМІ пишуть, що долю України вже вирішили без України та Європи. Тож чого очікувати далі? 

Жодної конкретики: Друга світова, втрати і переговори

У середу, 12 лютого, Путін отримав те, чого прагнув майже від самого початку повномасштабної війни проти України.

По-перше, завіси міжнародної ізоляції немає. Путін більше не ізгой. Лідер демократичного світу поговорив із міжнародним воєнним злочинцем, який вбив тисячі й тисячі людей.

По-друге, розмова, де обговорювалася доля України та Європи, відбулася без самої України та Європи. І, хоч Трамп одразу після переговорів з Путіним поговорив телефоном з президентом Зеленським, у дописі на Truth Social про розмову з очільником Кремля американський президент написав:

“Ми також домовилися про те, що наші відповідні команди негайно розпочнуть переговори, і ми почнемо з телефонного дзвінка президенту України Зеленському, щоб поінформувати його про розмову, що відбулася, що я і зроблю просто зараз”.

Крім того, в цьому ж дописі Трамп повідомив, що “домовився дуже тісно працювати разом (із Росією – Ред.), зокрема  відвідавши країни один одного”. Навряд чи Путін поїде до Америки, або Трамп – до Росії. Проте їхня зустріч, про яку вже публічно говорять у Кремлі, найближчим часом цілком можлива. Багато хто намагався передбачити перші кроки Трампа щодо спроб покласти край війні Росії проти України. Проте, ще влітку 2024 року спецпосланник Трампа з особливих доручень Річард Гренелл сказав в одному з подкастів: “Хочете зрозуміти, що Трамп робитиме після вступу на посаду? Те ж саме, що і під час першого президентського терміну”.

Власне, так воно і є. Причому Трамп робить те, що публічно обіцяє, тяжіючи до спроб порозумітися з диктаторами. Відмінність з його першим президентським терміном лише в тому, що зараз його команда – це на сто відсотків лояльні люди. І це ще й помножене на республіканську більшість у двох палатах Конгресу. Нагадаємо, що Трамп вже зустрічався з Путіним 2018 року в Гельсінкі, де поставив слова очільника Кремля про невтручання Росії в американські вибори 2016 року (на яких, власне, Дональд Трамп і переміг Гілларі Клінтон) вище за відповідні висновки американської розвідки.

Тому зараз Трампу нічого не завадить організувати великий саміт із Путіним. Всередині США відсутня система стримувань і противаг, здатна його зупинити. До того ж, з огляду на дописи Трампа про Росію, заклики до Путіна та розмову з ним, можна припустити, що він і його команда перебувають у полоні російських наративів про історію. Трамп вже не вперше згадує про те, як США та Росія “успішно боролися разом під час Другої світової війни”, а власне сама “Росія втратила десятки мільйонів людей”, як і США.

За підсумками переговорів із Путіним Трамп також дописав, що доручає своїй команді – держсекретарю Марко Рубіо, директору ЦРУ Джону Реткліффу, раднику з нацбезпеки Майку Волтцу та спецпосланцю з питань Близького Сходу (який був у Москві у вівторок, 11 лютого, забираючи помилуваного Путіним американського вчителя Марка Фогеля) Стіву Уіткоффу “очолити переговори”. Що цікаво, тут немає прізвища Кіта Келлога, який є спецпредставником Трампа по Україні та Росії, що може свідчити про те, що він не входить до найближчого кола довірених осіб президента США.

Допис Трампа про розмову із Зеленським був більш стислим. Він підкреслив, що український президент, як і очільник Кремля, хоче укласти мир, та згадав про зустріч у п’ятницю, 14 лютого, в Мюнхені, де делегацію США очолюватимуть віцепрезидент Джей Ді Венс і держсекретар Марко Рубіо. Проте одразу після цього під час спілкування з пресою, відповідаючи на запитання, чи вважає Трамп Україну рівноправним учасником цього мирного процесу, він відповів:

“Це цікаве запитання. Я думаю, що вони мають укласти мир. Їхній людей вбивають, і я думаю, що вони повинні укласти мир. Я сказав, що це негарна війна, щоб у неї вступати. Гадаю, вони повинні укласти мир. Ось що я думаю”.

НАТО і території: поступки Путіну та реакція Європи

Реакція Європи була передбачуваною. Очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас наголосила, що будь-яка мирна угода, укладена за спинами України та Європи, приречена на провал, адже для її імплементації якраз і необхідні Європа та Україна. Порівнюючи це з часами Другої світової, про яку Трамп згадував у розмові з Путіним, Каллас зазначила, що нинішню ситуацію можна порівняти з 1938 роком.

“Ми перебуваємо у ситуації, коли Чехія вирішила дати відсіч, і єдине, чого від нас очікують – підтримати їх зброєю чи будь-чим, чого вони потребують, аби уникнути Другої світової війни. І зараз ми повинні допомогти Україні оборонятися від агресії, аби не сталося ширшого конфлікту”, – додала очільниця дипломатії ЄС.

Дійсно, після першої оголошеної публічно телефонної розмови Трампа з Путіним багато хто порівнював те, що відбувається зараз, з 1938 роком. Наприклад, колишній прем’єр Швеції Карл Більдт дописав в Х, що “це, безперечно, інноваційний підхід до переговорів — йти на дуже серйозні поступки ще до їхнього початку, навіть Чемберлен не падав так низько 1938 року, і той Мюнхен все одно закінчився дуже погано”. За словами президента Зеленського, Україна не прийме будь-які домовленості, які будуть ухвалені без України та ЄС, який теж має бути стороною переговорів. До того ж просто поговорити та зустрітися з Путіним, легалізувавши воєнного злочинця та вбивцю на міжнародній арені, замало. Треба, щоб і Росія виконала взяті на себе зобов’язання.

Щодо першої умови Путіна – відмови України від вступу до НАТО – на Заході, вочевидь, вже давно склався консенсус. Спілкуючись із пресою після розмови з Путіним, Трамп заявив, що особисто не вважає практичним, щоб Україна була членом НАТО. За його словами, росіяни давно говорять, що Україна не може йти в НАТО. “Мені це підходить”, – додав Трамп. Вже в четвер, 13 лютого, після зустрічі з міністром оборони США Пітом Гегсетом у Брюсселі, генсек НАТО Марк Рютте також зробив неочікувану й доволі контроверсійну заяву:

“Ніколи не було домовленості, що коли б не починалися мирні переговори, ці мирні переговори закінчувалися в будь-якому разі та завжди членством в НАТО. Незалежно від результатів мирних переговорів Альянс має впевнитися, що Путін ніколи не спробує знову напасти на Україну, і такі гарантії можуть мати різні форми. Але Україні ніколи не обіцяли, що в межах мирної угоди вони будуть у НАТО”, – сказав Марк Рютте.

Проте Путін, вочевидь, вимагатиме юридичного закріплення відмови України від вступу до НАТО. Це можуть бути як відповідні зміни до української Конституції, так і певний міжнародний меморандум за підписами наприклад США, України та Росії.

Другою умовою Кремля, яку Москва запише в майбутньому документі про умови встановлення режиму припинення вогню, стане відхід Сил оборони України на адмінмежі чотирьох українських областей – Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської – які Путін незаконно записав до російської конституції ще у вересні 2022 року. Важко уявити, як Україна на це може погодитися.

До того ж у французькому МЗС нагадали, як Росія “виконувала” Мінські домовленості. За словами міністра закордонних справ Франції Жана-Ноеля Барро, десять років тому було підписано другий “Мінськ”, який встановив режим припинення вогню в Україні. “Багаторазово порушений, він не втримав Росію від вторгнення 2022 року. Якщо ми хочемо стійко відбити загрозу й забезпечити мир, нам доведеться робити більше і краще”, – додав міністр.

Проте Трамп і його команда вочевидь вважають, що війна не закінчується через те, що ніхто до цього не говорив і не зустрічався з Путіним. А змусити Росію сісти за стіл переговорів можуть не ще більші санкції, а поступки з боку України і зупинення надання Києву військової допомоги. Хоча під час візиту до Києва міністр фінансів США Скотт Бессент і запевнив, що США продовжать підтримувати Україну “так довго, як доведеться”, вже у четвер, 13 лютого, міністр оборони США Піт Гегсет зазначив, що “майбутнє фінансування, менше або більше, може бути предметом переговорів”. Тож це не агресор має вивести свої війська з чужої землі, а жертві треба просто перекрити кисень, щоб вона припинила чинити спротив.

“Ейзенхауер вірив у міцні відносини з Європою. Однак наприкінці свого президентства навіть він був стурбований, що Європа недостатньо опікується власною обороною, ледь не зробивши з дядька Сема лоха. Що ж, як і президент Ейзенхауер, ця адміністрація глибоко вірить в альянси, але будьте певні: президент Трамп нікому не дозволить перетворити дядька Сема на дядька Лоха”, – заявив Піт Гегсет.

У четвер, 13 лютого, майже всі європейські лідери дописали в соцмережах, що будь-які переговори з Росією про долю України мають включати Європу та, власне, саму Україну. Київ вже публічно озвучив свою позицію. Черга за об’єднаною Європою, яка потрібна Трампу, що б він там не говорив. Адже, як правильно зазначила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, взаємна торгівля США та ЄС – це $1,5 трлн. На кону дуже багато. Особливо, якщо команда Трампа ставить собі за мету протистояння з Китаєм.