Про це йдеться в матеріалі El Mundo.

“Іноді переговори про мир тривають так само довго, як і сама війна, і їм передують найкривавіші бої.
Переговори про припинення війни у В’єтнамі тривали чотири роки, Корейської війни — два роки (офіційно так і не закінчилася), війни на Балканах — три роки, і останньої війни в Афганістані — також три роки.
Процес складний і сповнений невдач. Коли договір нарешті підписується, він має бути виконаний на місцях, і кожна сторона має виконати свою частину домовленостей, що ніколи не виконується на 100%.
Нав’язані Дональдом Трампом українсько-російські переговори перебувають на початковій стадії і вже стикаються з величезними труднощами.
Адміністрація Трампа стала на бік росії, до якої ще не висунула жодних вимог, і чиї територіальні претензії поклала на стіл переговорів як доконаний факт.
З іншого боку, у випадку з Україною ми вже стали свідками приниження Володимира Зеленського в Білому домі та безперервних заяв про те, що це Київ не хоче вести переговори про мир, а путін палко бажає його“, — йдеться у матеріалі.

За такого підходу, скільки б держсекретар США Марко Рубіо не намагався збалансувати шальки терезів, стверджуючи, що “і Україні, і росії доведеться піти на важкі рішення”, реальність така, що зараз поле набагато сприятливіше для росіян.

Видання зауважує, що путін не змінив вимог, озвучених ще перед широкомасштабним вторгненням в Україну:
НАТО має піти з країн східної Європи, зокрема, Польщі, Румунії та країн Балтії; Україна та світ мають визнати окупацію Криму і (тепер вже) чотирьох українських областей; Україна має стати нейтральною і демілітаризованою.

“У січні 2022 року виконання цього ультиматуму було так само немислимим, як і сьогодні. Але тепер є Дональд Трамп, і все, що було неможливим вчора, може бути на столі завтра“, — наголошується у матеріалі.

Якщо путін піде за цією дорожньою картою, можливі три варіанти розвитку подій:

1. Неминуче зіткнення між США і Європою через російські вимоги, які є неприйнятними для країн східної Європи;

2. Пряма конфронтація між путіним і Трампом (що виглядає як дуже віддалена перспектива), що унеможливить розгортання миротворців в Україні;

3. Остаточний зрив переговорів через відмову України прийняти фактичну капітуляцію і продовження війни до повного виснаження однієї зі сторін.

Голова європейської дипломатії Кая Каллас так описала переговорну тактику рф:

“Не просіть. Вимагайте те, що вам ніколи не належало. Погрожуйте. На Заході завжди знайдуться люди, які злякаються і запропонують вам щось“.

Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер писав, що росіяни намагаються “із самого початку демонструвати силу, а не шукати збалансованих компромісів”.

Вони “рідко йдуть на поступки з доброї волі, а поступаються лише тоді, коли стикаються з жорстким опором”.
Крім того, російські переговірники часто затягують переговори, щоб виснажити партнера і змусити піти на поступки.