Новини України

Військової допомоги від США на 60 мільярдів доларів разом із підтримкою ЄС достатньо, аби Сили оборони України значно змінили ситуацію на полі бою – за певного підходу і протягом року-півтора. Про пріоритети для українського військового командування після отримання американської допомоги, ресурси України та Росії у війні на виснаження та перспективи оборони і нового наступу ЗСУ – Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з Дугласом Лютом, колишнім постійним представником США при НАТО і генерал-лейтенантом армії США у відставці.

____________________________________________________

– Що змінює у тривалій війні на виснаження Росії проти України американська військова допомога? У короткостроковій та довгостроковій перспективі?

– Очевидно, це сигнал українському народу і, зокрема, українським збройним силам. Росія намагається наростити імпульс, намагається посилити свою перевагу на передовій і постійно бомбардує українську цивільну інфраструктуру. Отже, це повідомлення підтримки, заспокоєння, я вважаю дуже важливим.

Другий безпосередній ефект, я думаю, – на Кремль. Це послання непокори. Путін поставив на тривалу війну, його стратегія перечекати нас, мовляв, США та західні союзники будуть відволікатися, стануть нетерплячими і перейдуть до інших проблем. Ця підтримка в розмірі 60 мільярдів доларів суперечить цій стратегії. Отже, це два дуже важливі меседжі: запевнення українських партнерів і непокора стратегії Кремля.

На полі бою негайний вплив має поповнення боєприпасів артилерії малої та великої дальності, що стала домінуючим тактичним знаряддям. А в глибині за цією лінією фронту – поповнення систем протиповітряної оборони, боєприпасів ППО. Це дуже важливо в короткостроковій перспективі.

Путін поставив на тривалу війну, його стратегія перечекати нас

У середньостроковій перспективі, я сподіваюся, що пакет із США на 60 мільярдів доларів, доповнений також європейськими внесками, збільшить здатність українців наносити удари глибоко за лінією фронту вглиб окупованих районів. І, зокрема, тут, я думаю, має бути дві цілі для точних ударів на великі відстані.

Одна з них – російська логістика. Вона зазвичай спирається на залізничний транспорт. А це означає, що вона вразлива. Я вважаю, що ми можемо, маючи достатню кількість далекобійних систем, поставити під загрозу цю систему матеріально-технічного постачання.

Фактично ми можемо ізолювати російських загарбників шляхом завдання ударів на далекі дистанції. Найбільш важливим буде міст через Керченську протоку, який, звичайно, є основним маршрутом поповнення запасів до окупованого Криму.

Другою метою цих ударів дальньої дії було б вразити стартові майданчики, з яких здійснюються напади на цивільну інфраструктуру та цивільне населення. ППО в Україні не може бути успішною, захищаючи лише цільові об’єкти – потрібно також завдавати удари по місцях запуску. Отже, ця кампанія складається з двох частин.

І хоча Україна виконала чудову роботу, захищаючи себе, нам потрібно зробити більше, надавши Україні можливості також вражати об’єкти запуску. Тож у середньостроковій перспективі, я сподіваюся, ці системи великої дальності будуть особливо важливі на полі бою.

– Яка зброя і техніка зараз в пріоритеті для України? Це пов’язано більше з обороною чи, можливо, і з наступом у майбутньому?

– Я думаю, є три пріоритети для українського військового командування. Перший – стабілізувати лінію фронту. Це, звісно, означає поповнення артилерійських боєприпасів, запасів засобів ППО малої дальності тощо.

Я думаю, є три пріоритети для українського військового командування

Другий – кампанія з дальніми ударами по російській логістичній системі та стартових майданчиках для повітряних атак на Україну.

І третє: доки ці два завдання виконуються, Україні необхідно розвивати наступальний потенціал, можливо, до наступного року. Цього разу, коли ми створюємо загальновійськовий потенціал, нам доведеться засвоїти уроки 2023 року.

Я думаю, що ключові уроки полягають у тому, що ця здатність не може бути отримана швидко. Не може йтися про кілька тижнів тренувань, це має бути кілька місяців цілеспрямованих тренувань.

По-друге, всі частини загальновійськового з’єднання, тобто артилерія, бронетехніка, піхота, ППО, радіоелектронна боротьба, авіаційна підтримка, всі ці частини мають бути об’єднані. І якщо ми почнемо зараз, я думаю, що перспективи на 2025 рік можуть бути непоганими.

– Чи є у вас розуміння в контексті американської військової допомоги, на скільки часу цих ресурсів вистачить Україні, щоб протистояти Росії? Рік? Два?

– У вашому питанні є багато змінних. У перших два роки боротьби з Росією американці надали 47 мільярдів доларів військової допомоги. Була й додаткова економічна допомога. Ці 60 мільярдів доларів – це більше. Іншою змінною є допомога європейців та інших членів коаліції.

Сьогодні Європа надала більше військової допомоги, ніж США. Тож якщо європейці продовжать у тому ж дусі, плюс американська допомога, то це принаймні рік, може й два роки стабільної військової підтримки. Ситуація змінюється майже щодня, європейські союзники оголошують про нові внески, але, безумовно, попереду на нас чекає солідний рік військової підтримки, і ми маємо отримати з цього максимальну вигоду.

– Нині є низка OSINT-досліджень, де аналізують кількість танків, артилерії та іншої техніки на російських базах зберігання, і роблять висновки, що Росія, якщо нинішній темп втрат у техніці збережеться, може безперешкодно воювати щонайменше до початку 2026 року. Як ви вважаєте, наскільки у цьому сенсі сильні позиції РФ у війні на виснаження?

– Безперечно, Росія має перевагу в кількості техніки. Але я думаю, що нам треба дивитись на якість. Техніка, яку Росія вивозить із баз зберігання – це та техніка, проти якої я тренувався, будучи офіцером американської армії, 20, 30 років тому. Це не найсучасніше та не найпотужніше обладнання.

По-друге, я подивився б на якість російської армії. Низький моральний дух, погана згуртованість, недисциплінованість, аж до воєнних злочинів. Погане командування, погана підготовка, погана якість обладнання. Отже, аргумент кількості та якості тут, я думаю, на користь якості, – на користь українських захисників.

– Росія тим не менше намагається підтримувати наратив, що її військовий та економічний потенціал дозволяє спокійно вести війну роками і чекати виснаження України. Як ви вважаєте, який є запас міцності у України, зважаючи на те, що американська допомога у 2025 році не гарантована?

Допомоги достатньо, щоб змінити ситуацію протягом наступних 12-18 місяців

– По-перше, дуже важко передбачити розвиток подій у війні. Це дуже важко передбачити. Просто забагато змінних. На вершині цієї непередбачуваності події на полі бою.

Є політична непередбачуваність, різниця між потенційною другою адміністрацією Байдена, яка продовжуватиме підтримувати Україну, та невизначеність щодо того, що може статися за другої адміністрації Трампа . Таким чином, є не тільки тактичні військові особливості на полі бою, а й політична невизначеність.

Вибори президента США заплановані на 5 листопада 2024 року. Традиційно основна боротьба за посаду під час голосування відбувається між кандидатами двох найбільших партій країни: Демократичної та Республіканської. Як очікується, на цих виборах їх представлятимуть Джо Байден і Дональд Трамп.

Цієї нової допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів, доповненої європейськими внесками, достатньо, щоб змінити ситуацію на полі бою протягом наступних 12-18 місяців, якщо її застосувати, як я описав: стабілізувати поле бою, провести кампанію дальніх ударів по російських матеріально-технічних об’єктах і пускових майданчиках для ракет і безпілотників.

По-третє, підготувати загальновійськовий потенціал, і тоді контрнаступ у 2025 році може бути успішнішим, ніж контрнаступ у 2023-му. Якщо ми використаємо ці гроші з розумом, думаю, вони можуть суттєво вплинути на ситуацію.