Новини України

Світові ЗМІ, коментуючи зустріч представника президента США Стівена Віткоффа з російським диктатором Володимиром Путіним, відзначають відсутність прогресу щодо України і невдоволеність президента США Дональда Трампа перебігом переговорів. Причина такого глухого кута проста: заявляючи про свою готовність до переговорів, Путін не має наміру припиняти агресію, поки не поставить на коліна українців. Коли його помічники пояснюють, що будь-які переговори мають бути спрямовані на усунення “корінних причин” конфлікту, вони саме про це й кажуть: мета війни не дати Україні стати незалежною, міцною країною, здатною захистити себе та самій обирати союзи.

Чи втомиться Трамп, який у своїй соцмережі закликав Росію “ворушитися”, від тяганини російського диктатора, чи він від самого початку вирішив виконати усі його вимоги? Поки що на це питання остаточної відповіді немає, є лише ознаки негативного розвитку подій для України.

Однак є й ті, хто вважає, що США протягом кількох тижнів змінять політику щодо Росії. Серед них – польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський. “Мої бесіди з високопосадовцями США показують, що терпіння Штатів не нескінченне”, – зазначає дипломат.

Якщо до кінця місяця не буде досягнуто припинення вогню, Трамп може ввести додаткові санкції проти РФ, – пишуть і деякі американські ЗМІ.

Про проблему регулювання війни в Україні – чого чекати у найближчому майбутньому? Чи є реальний план у Трампа? Що означають останні заяви представників американського президента?

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився колишній надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

– Після зустрічі Путіна з Віткоффом у Росії заявили, що поточні її переговори зі США навряд чи приведуть до “блискавичних результатів”. Така позиція Кремля суперечить заявленій Дональдом Трампом меті досягти швидкого загального припинення вогню в Україні й тривалої мирної угоди найближчим часом. Фактично можна констатувати відсутність результатів, на які розраховував американський президент. На сьогодні жодних різких кроків щодо впливу на позицію Путіна ми не спостерігаємо, при цьому про те, що США не мають наміру чекати “місяці” й дають йому на роздуми кілька тижнів, заявив голова Держдепу Марко Рубіо. Власне, 11 квітня Трамп говорить майже те саме: “Росії треба було б поворушитися”. На ваш погляд, чи може змінитися позиція американського лідера щодо Росії і якщо так, то чого очікувати?

– Запровадження нових санкцій, зміна позиції Трампа – усе це в розрізі, я б сказав, можливого. Водночас що ми бачимо просто зараз? Ви правильно зазначили, що США не просунулися до реалізації наміру не тільки щодо швидкого закінчення війни, але не отримали навіть припинення вогню і перемир’я. Разом із тим навіть оці заяви Трампа, які характеризуються як жорсткі, не є такими, як здаються. Тобто його чинний підхід – із одного боку залишилося бажання припинити війну й зробити це якнайшвидше, а в ідеальному варіанті – на постійній основі. Тому що йому потрібно вивільнити руки для вирішення інших проблем. З іншого боку, у нього залишилося велике бажання переформатувати стосунки з Росією. У цей процес він вже інвестував певний політичний капітал, зробив багато зусиль, що було приємним сюрпризом для росіян. Тому попри всі ці його заяви, продовжуються активні контакти з російською стороною щодо багатьох питань.

Щодо України, то ми не знаємо достеменно, як обговорюється ця проблематика на російсько-американських переговорах. Але як видно з заяв Віткоффа, який дуже сприймає аргументацію й побажання Путіна, то нічого позитивного для нас немає. Цілком очевидно, що Віткофф свої заяви з прокремлівським баченням завершення війни не робив би, якби не був упевнений, що це схвалюється Трапом. Він дуже близький до президента США, входить на сьогодні до досить вузького кола наближених осіб і розуміє, яким чином треба подавати ту чи іншу інформацію Трампу.

Не додає позитиву і заява ще одного спецпредставника американського президента – Кіта Келлога, нібито “проукраїнськи” налаштованого. Його пропозиція, як на мене, є досить негативним варіантом для України. Хоча цей генерал Келлог і каже, що його неправильно зрозуміли, але фактично він говорить про поділ України. Іншого трактування його пропозицій немає. Тобто ситуація на сьогодні розвивається таким чином, що я не бачу жодних ознак того, що позиція Дональда Трампа та його адміністрації може помітно змінитися в позитивний для України бік.

– Здається, що у Вашингтона все ще немає чіткого плану щодо просування переговорів про врегулювання війни. Тому ми й до сьогодні чуємо суперечливі речі від різних членів адміністрації президента США. Чи є для Трампа критична точка, наприклад, наприкінці квітня – у травні, коли йому доведеться вирішувати, що робити з цією проблемою? Адже реального плану так і немає, все явно йде не за його сценарієм через небажання Путіна зупиняти війну. Чи може Трамп вирішити відсторонитися цього процесу? Наприклад, його фраза: “Настає момент, коли потрібно або змиритися, або заткнутися, і подивимося, що із цього вийде“, – може говорити саме про це.

– Якщо говорити про якусь певну хронологічну перспективу, визначення якогось моменту, то, чесно кажучи, у цьому плані досить показовою є ситуація із цим митним тарифним залпом. Тобто те, яким чином це зараз відбувається, свідчить про те, що остаточні рішення з усіх питань ухвалює особисто Трамп. І, як він сам сказав, зазвичай ці рішення ухвалюються інтуїтивно, фактично спонтанно. Тому я не думаю, що він визначив якусь чітку дату. На мій погляд, все буде розвиватися до того моменту, коли у Трампа урветься терпець, коли він зрозуміє, що поставлене завдання не зможе вирішити. Таким чином, дійсно можливий і такий варіант, що він може сказати, мовляв, ну, раз так, я намагався, американський народе, ви бачите, але нічого не вийшло, тому хай розбираються самі. І я абсолютно не впевнений, що він покладе відповідальність на Путіна.

При цьому навіть якщо найкращий варіант за нинішньої ситуації і відбудеться, тобто припинення вогню, перемир’я на прийнятних для нас умовах, Трамп може сказати, що я виконав своє завдання, і те, що планував, я зробив, тобто зупинив бойові дії. Тепер європейці, Україна і Росія, розбирайтесь далі самі. Це також цілком можливий варіант розвитку подій.

– Є “пропозиція“ Віткоффа, який після розмови з представником Путіна Дмітрієвим запропонував Трампу “найшвидший шлях до угоди” – надання Росії повного контролю над чотирма регіонами України. Як альтернатива негайно з’явився “план“ іншого спецпредставника Трампа – Кіта Келлога у колонці для The Times про поділ України на зони впливу різних країн.

“Ми можемо розділити Україну, як післявоєнний Берлін, у межах “мирної угоди”, коли у вас була російська зона, французька зона, британська зона, американська зона”, – заявив Келлог. Так, він потім звинуватив The Times у викривленні своїх слів про Україну. Мовляв, він “говорив про сили щодо підтримання миру після встановлення режиму припинення вогню для підтримки суверенітету України й не мав на увазі поділ України“. Так чи інакше, але все виглядає досить загрозливо для України.

– Я би хотів акцентувати на тому, що фактично обидві заяви можуть задовольнити Путіна. Зрозуміло, що він хоче ще більше, але і це відповідає його поточним планам. В принципі, якщо абстрагуватися від того, що Келлог нібито прихильний до України, то якщо подивитися на його план, на те, що він озвучив, то це фактичний поділ України, “розчленування” її на зони, про що власне, Путін та інші представники Кремля неодноразово говорили і пропонували Заходу. При цьому Віткофф пішов ще далі. Він пропонує варіант, коли не просто є де-факто російська окупація, а, як каже Путін, “ще більше”, тобто офіційне визнання. У будь-якому варіанті будь-який план, який зараз, мабуть, ходить кулуарами адміністрації президента США, виходить з того, що, як часто зазначають у Штатах, Україні треба буде зробити поступки, у тому числі територіальні. Схоже на те, що зараз йдеться про те, що Путіну як мінімум дається право де-факто утримувати українські окуповані території. Залишилося тільки питання – це буде визнано офіційно чи все-таки ні. Хоча я вважаю, що легше нам у будь-якому разі не буде. Тобто якщо взяти заяви Келлога і Віткоффа, у Трампа для України є поганий і дуже поганий варіанти.

– Реакція американців на російський удар по Сумах, м’яко кажучи, неоднозначна. “Мені сказали, що вони зробили помилку”, – сказав Трамп журналістам щодо кривавого теракту Путіна. Держсекретар США Рубіо зазначив, що “ракетний удар по Сумах – трагічне нагадування про важливість зусиль президента Трампа для припинення війни“. Усе виглядає так, ніби Путін проводить “перевірку“ Трампа на свої будь-які дії щодо України і американський президент її впевнено проходить, не реагуючи навіть на останні криваві удари. До чого приведе така реакція, приблизно зрозуміло – до посилення ракетного та іншого терору України з боку Росії.

– Щодо цих жахливих ударів Росії по містах України, то в принципі, в позиції Трампа радикально і помітно нічого не змінюється. Навіть оця остання заява про удар по Сумах. Зі слів американського президента, він вважає жахливим і помилкою тільки те, що росіяни просто поцілили “не туди”. Виходить, те, що вони загалом обстрілювали місто Суми з цивільними людьми на вулицях, – це в межах якоїсь норми. На жаль, переважає оце бажання за будь-яких умов закінчити війну, і для цього, як я зараз бачу, Трамп готовий здійснювати тиск передусім на Україну, ігноруючи дії Росії.

Усі заяви у бік Росії такі дуже обережні та зважені. Навіть якщо трапляється така трагедія, як у Сумах. В принципі, вже всі зрозуміли, наскільки змінилася атмосфера щодо України у Вашингтоні. Адже раніше заяви з Білого дому після таких кривавих російських терактів були майже автоматичними і завжди з максимальним осудом. Тепер вже позитивно сприймається навіть те, що Рубіо назвав “жахлива ситуація”, не покладаючи відповідальності на Росію та Путіна. Це аргументація в дусі того, що було сказано раніше, коли Трамп заявляв, що Путін затягує переговори, але, в принципі, він так само робив. Тобто є певне бажання йти до останнього в тому, щоб отримати цю можливість змінити атмосферу у відносинах із Росією. І заради цього в тому числі спонукати Україну до неприйнятих для неї компромісів

– Цей відкритий терор Путіна проти мирного населення, ці показові удари по Кривому Рогу, по центру Сум, із десятками жертв серед мирного населення, серед українських дітей. Чи не здається вам, що Росія просто демонструє Штатам, що ми будемо робити все, що захочемо, загострювати ситуацію як забажаємо, поки не отримуємо те, що плануємо, бо жодного реального тиску щодо нас у вас немає?

– Це цілком можливо, тим паче росіяни збагнули, що Трамп у них зацікавлений. Путін таким чином говорить, що завдаватиме удари, доки Україна не погодиться на всі його умови. Тобто те, що робить Путін завжди. З одного боку, він каже приємні для Трампа речі, посилає портрети, молиться за нього. Разом з тим він поводиться достатньо самовпевнено і показує, мовляв, я намагаюся реалізувати ваші ідеї, сприяти вам в реалізації ваших ідей, але буду готовий це робити тільки на своїх умовах, про які я вам сказав.

– Українська делегація 11-12 квітня відвідала Вашингтон, де спробувала погодити умови угоди щодо надр. Описуючи переговори, американські ЗМІ відзначають дуже напружену атмосферу через “максималістський” підхід адміністрації Дональда Трампа. Вашингтон виставив умови, які серйозно обмежують зовнішньоекономічний суверенітет України та на багато років роблять її боржником США і жодних гарантій безпеки. При цьому глава Білого дому Дональд Трамп не приховує: відмова української влади від угоди призведе до “великих проблем”.

– Для Трампа підписання цієї угоди – принципове питання, навіть не стільки від того, що він отримує контроль, а тим, що зможе продати своєму виборцю, заявивши, що Байден гроші віддав задарма, а я ваші гроші повертаю. Плюс це, як на мене, ще один спосіб тиску на Україну, аби вона погодилася на певні умови щодо припинення вогню. Чим більше я дивлюся, яким чином розвивається ситуація навколо цього питання, тим більше в мене складається враження, що, можливо, саме не успіх цих переговорів, саме неукладення угоди і буде ще одним аргументом для Трампа сказати: ну все, не хочете допомоги у припинення війни – значить не хочете, розбирайтесь з цим самі. Такий варіант я не відкидаю.