Новини України

У народі існує переконання, що надмірне та тривале оплакування померлих може завдати шкоду його душі. Вважається, що сльози близьких можуть “затопити” шлях душі в потойбічний світ, перешкоджаючи її спокою та переходу в інший світ. Тому радять стримувати надмірні емоції, щоб не обтяжувати душу покійного.

Ще кажуть, що можна “приплакати душу”, яка, не маючи спокою, буде з’являтися живим. Можуть снитися сни, у якому померлі скаржаться, що їм холодно та сиро, бо вони лежать у ямі з водою.

За словами езотериків, люди, які не прийняли смерть близьких як належне, часто впадають у тривожний стан, хворіють, погано себе почувають. Буває так, що навіть вони бачать сни, у яких померлі просять припинити їх оплакувати.

Церковні настанови також підтримують поміркованість у вираженні скорботи. Християнська традиція наголошує на важливості молитви за упокій душі та віри в життя після смерті.

В основі церковних настанов лежить філософське ставлення до смерті – людські душі безсмертні, а тіла покійних за обрядами віддаються землі під час поховання. Душа людини переходить на інший етап і отримує друге народження.

Священники застерігають, що надмірне оплакування може свідчити про недостатню віру в Божий промисел та воскресіння. Замість тривалого суму, церква закликає до молитовної підтримки душі покійного та надії на зустріч у вічності, бо саме так ми можемо виявити любов до них.

Звісно, не горювати за близькою людиною, що померла – неможливо. Але скорбота має бути стримана, а з часом потрібно змиритися з тим, що близька людина відійшла у кращий світ.

Окрім духовних аспектів, тривале оплакування близьких може негативно впливати на фізичне та психічне здоров’я живих.

Постійний стрес та депресія можуть призвести до різних захворювань та ускладнень. Тому важливо знайти баланс між природним вираженням скорботи та турботою про власне здоров’я.