Новини України

Василь Курилович з Тернопільщини — учасник національного відбору змагань серед ветеранів “Ігри нескорених”. Йому 47 років, боєць — житель Борщова. Рятуючи побратимів, отримав поранення. Втратив обидві ноги та пальці на правій руці. Переніс 13 операцій. Тепер проходить реабілітацію, займається у тренажерному залі та вчиться плавати.

Військовий пішов на фронт з перших днів повномасштабної війни. Служив кулеметником у складі 14 бригади оперативного призначення Нацгвардії “Червона калина”.

Василь Курилович. Фото: Василь Курилович

“Побратим загинув на моїх руках”

Чоловік розповів, що був поранений під час ворожого обстрілу на запорізькому напрямку.

“Ми зайшли на позиції і вибили росіян з їхніх позицій перед селом Вербове. У нас було два штурми їхніх, ми їх успішно відбили, потім вони нам дали дві години перепочинку і тоді почали крити нас всім, що у них тільки є. В нас дуже багато було поранених і в наш окоп прилітає снаряд і все перекриття падає. Двоє наших загинули. Один побратим загинув біля мене, на моїх руках. Ми передали по рації, що в нас приліт, потрібна допомога, щоб винести поранених. Нам дали команду відходити після того, як відправимо поранених з групою. Я всіх тих поранених відправив і тут прилітає дрон “камікадзе” і зривається в мене під ногами. Праву ногу зразу відірвало, ліва також була пошкоджена. І щоб мене добити, з іншого дрона ще скинули на мене гранату і мені пошкодило руку, відірвало два пальці. Тоді з 32 людей може 5-6 залишилося живих”.

“Я взяв в кулак землі запорізької, думаю, будуть мене хоронити з землею, за яку воював”

Військовий каже, тоді й сам майже попрощався з життям.

“Я взяв в кулак землі запорізької, думаю, привезуть мене додому, будуть хоронити, а я буду з землею, за яку воював, за яку загинув. Але так склалася доля, чи я зібрався з силами, подумав, що обіцяв дітям вернутися. Нехай без ніг, але, як кажуть тепер, візьму ноги у Термінатора”.

“Я завжди звик у житті ставити собі важкі завдання, такі, що важко”

Після поранення Василь переніс 13 операцій. Тепер проходить реабілітацію, займається у тренажерному залі та вчиться плавати. Нещодавно взяв участь у національному відборі змагань серед поранених військовослужбовців та ветеранів “Ігри нескорених”.

Василь Курилович на змаганнях. Фото: Василь Курилович

“Я казав хлопцям, ви мене винесли, врятували, тепер я мушу поїхати на відбір України і для вас вибороти якусь медаль. Я був на відборі, тепер чекаю на результати, бо там відбирали не тільки по фізичній підготовці, а по тому, як ти будеш ще потім за кордоном представляти свою державу, свою частину. Я завжди звик у житті ставити собі важкі завдання, такі, що важко їх виконати і стараюся їх виконувати. Я обрав веслування, тим більше на 4 хвилини, на витривалість, на силу. Думаю, що виступив нормально. Це буде мій основний вид спорту, а потім ще піду на жим штанг і на стрільбу з лука”.

На зустріч з Василем Куриловичем прийшла тернопільська художниця Наталія Басараб.

Наталія Басараб. Суспільне Тернопіль

Жінка передала військовому його портрет. Це один з більш як пів тисячі портретів проєкту “Їхні очі дивляться в душу”, які присвятила захисникам, — каже жінка.

Портрет Василя Куриловича, який написала художниця Наталія Басараб. Суспільне Тернопіль

“Пан Василь дуже цікава людина, оптимістична, вірить в життя. Я думаю, що він ще дуже багато добра, як психолог, зробить для людей, які можуть втратити віру. Жити то далі треба. Ми переможемо, цієї імперії не буде і Москва впаде. Наші діти хоча і знають, що таке війна, але хоча б не будуть воювати. Досить вже. Поставимо велику крапку на російській імперії”, — розповів Василь Курилович.