Новини України

Соліст Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької Ігор Міхневич отримав повістку в березні 2022 року.

Як розповів Суспільному старший сержант 116 окремої механізованої бригади Ігор Міхневич, він очікував повістку і попередив родину, що піде на війну.

“Я служив строкову службу у 2001 році. У мене була цікава спеціальність – я був зенітником. Я був командиром машини й оператором зенітної самохідної машини”, — каже він.

У 2009 році Ігор Міхневич закінчив Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка (тоді – консерваторія). Працював у ансамблі пісні і танцю Західного оперативного командування та у хоровій капелі “Трембіта”. А з 2013 року почав свою співпрацю з театром опери та балету.

Співак грав у виставах “Запорожець за Дунаєм”, “Дон Паскуале”, “Любовний напій”, “Кармен”, “Дон Жуан”, “Богема” та багато інших.

Про те, що Росія повномасштабно піде війною на Україну, відчував незадовго до того.

“Ми, артисти, маємо таку чуйку. Була антитерористична операція. Вона не могла тривати вічно. Я розумів, що Росія не зупиниться на тому”, — говорить він.

Ігор Міхневич під час роботи в театрі. З архіву Ігоря Міхневича

З оперного театру – в окопи

24 лютого 2022 року співак з родиною перебував удома. І коли стало відомо про повномасштабне вторгнення Росії в Україну, то сказав дружині та доньці, якщо прийде повістка, то піде одразу.

“Я не підлягав бронюванню. Тому я готувався. Прийшов у військкомат. Але там деякий час не знали, куди мене скерувати. Повозили по різних частинах, місця вже всі були зайняті. І зрештою втулили у піхотний стрілецький батальйон”, — згадує військовослужбовець.

Тут для нього знайшли посаду стрільця-санітара. Воювати йому довелося на Сумщині, Запоріжжі та на Донеччині.

“Перший бій… На жаль, на жаль, не забувається. Ворог був за 25 метрів від нас. Це був стрілецький бій. В тому бою всі залишилися живі та цілі. А вже за кілька днів, на жаль, у нас були перші загиблі”, — говорить Ігор Міхневич.

Зараз, на третьому році повномасштабної війни, військовослужбовець має значний досвід надання допомоги пораненим.

“Багато було випадків і різних ситуацій. Не раз доводилося і виносити, і витягати, і згорілих з техніки… Треба було і кілометри нести пораненого до місця евакуації. Це – важко, бо й окопи не пристосовані, і ноші наші не пристосовані. Людину нести на ношах важко. А загиблого – ще важче. Добре, коли поранений щось говорить, скаржиться, що болить. Це означає, що він – при пам’яті, ти можеш визначити його стан. А він висловлює все, що думає, слова не підбирає, свариться на тебе, тому що коли ставиш турнікет, то це – болить. Поранені на тебе злі й не добрі. Але ти знаєш, що ти рятуєш його життя”, — каже боєць.

Ігор Міхневич у лавах ЗСУ. З архіву Ігоря Міхневича

Пісня як стимул вижити

Побратими, коли дізналися, що Ігор – оперний співак, здивувалися. Тим більше, що на війні він перестав співати.

“Я дуже рідко зараз співаю. Я собі так вирішив, що зараз не до того. Хіба заспіваю “Многая літа” на день народження. Або, під настрій, народні пісні тужливі або романси. Про оперні арії мови нема”, — каже боєць.

Хоча побратими просять поспівати.

“Я їм кажу: повернешся з роботи, з “нуля”, то я тобі заспіваю. Я їх так стимулюю. Але, на жаль, не всі поверталися”, — говорить він.

У театр – в гості

Ігор Міхневич розповідає, що протягом цих двох років йому двічі вдалося побувати в короткотривалій відпустці вдома: вперше після успішних штурмів на Запоріжжі, вдруге – після виходу з Авдіївки.

Кожного разу, по приїзді до Львова, йде до рідного театру.

“Заходив зустрітися з колегами та друзями. І поговорити та послухати виставу. Останній раз я слухав “Турандот”. Зараз театр їде на гастролі за кордон і везе цю виставу. Дуже добре, дуже гарно. Оновився склад солістів. Молоді люди зайшли. Є на кого покластися в мистецтві”, — каже військовослужбовець.

А ось сам повернутися на сцену до завершення війни поки що не планує.

“На жаль, зараз я не маю змоги щодня співати й розспівуватися. Я зараз більше спеціалізуюся на військовій справі”, — констатує Ігор Міхневич.