Новини України

Маскувальні сітки виготовляють переселенці та жителі Київщини. Передають їх бійцям, які тримають оборону на передовій. Нині готують матеріали для зимових і плетуть осінні кікімори. В них додають такі кольори, аби сітки були схожі на жовтогаряче листя або брудну, ніби після дощу у лісі, землю. Волонтерки запрошують приєднатися кожного, хто має бажання допомогти. Кажуть: матеріали є, а рук не вистачає.

Плетуть сітки волонтерки у селі Віта-Поштова, що на Київщині. Збираються щодня, крім неділі. Інна — пенсіонерка, має вільний час та бажання допомагати армії. 

“Війна в нас іде, як ми можемо не приходити. Спочатку було дуже багато людей, ентузіазм був. Зараз трошки менше. Але лишилося сильне ядро людей дуже мотивованих”, — зазначає Інна.

Жителька Віти-Поштової Інна.

Серед волонтерок і переселенка з Маріуполя Валентина. На початку вторгнення жінка поїхала до Італії, але за декілька місяців повернулась. Має досвід плетіння сіток з 2014 року. 

“Все, що зараз я своїм віком можу робити та завдяки цій громаді, яка змогла організувати цю роботу. Я завжди тут з роботою”, — розповіла переселенка з Маріуполя Валентина Константиновська.

Переселенка з Маріуполя Валентина. 

Понад рік плете сітки Валентина, для цього використовує спеціальну тканину, яка не мокне, то накриті нею об’єкти непомітні для супротивника.

“Приходять матеріали в бобинах, які ми нарізаємо на півтора метра, і потім плетемо”, — розповідає жінка.

Жителька Віти-Поштової Валентина.

Ще одна Валентина в команді показує “кікімору” або “мавку”— маскувальну сітку, яку вже наступного тижня передадуть бійцям на Донеччину: 

“Полотно, з якої формується “мавка”, плететься цільним, плететься кольором потреб, куди вона піде. Ми кожне полотно формуємо тільки під колір. Так вона буде виглядати, сюди можна заховати себе і товариша. Вона масивна, вона дуже легка”, — каже Валентина.

Ще один філіал, де плетуть сітки організували у сусідньому селі Юр’ївка. Збираються жінки у бібліотеці.  

“Це дуже кропітка робота, ось бачите: у кожну дірочку, обов’язково треба закріпити, зав’язуємо два-три рази, щоб воно не розв’язувалося. Ми намагаємося не один колір, підбираємо кольорову гаму, щоб вона була згідно з кольорами року. Якщо це літо, це більше зеленого, якщо це осінь, то більше жовтогарячого, жовтого, більше такого бруду, як то дощ пройшов і земля перемішується з листям”, — розповідає про особливості плетіння сіток жителька Юр’ївки Людмила Мельник.

Жителька Юр’ївки Людмила Мельник. 

У команді волонтерок 12 жінок, називають вони своє об’єднання “Берегині”, запити на вироби для військових отримують від інших волонтерів, які їздять на передову. В основному передають на Донеччину.

“Штурмовики — це спецзамовлення, тому що в них свої кольори. Ми сплітаємо сітку шість на чотири за 3—4 дні. На жаль, дуже мало людей долучається. Наша команда не поповнюється нашими однодумцями. Ось так, як маємо команду вже більш як рік. Руки потрібні постійно, матеріали ми маємо”, — розповіла жителька Віти-Поштової Валентина Яковлева.

Наразі, каже Валентина, готують матеріали для маскувальних сіток на зиму.