Новини України

На півночі Харківщини українські військові понад тиждень відбивають атаки російської армії. У Генштабі ситуацію називають контрольованою, але попри це — динамічною: противник намагається потіснити українську оборону поблизу Вовчанська, Стариці та Липців. Росіяни, як і на інших відрізках фронту, обстрілюють прикордоння Харківщини авіаційними бомбами та активно застосовують артилерію. Українські підрозділи працюють артилерією у відповідь, а на окремих ділянках — контратакують.

Суспільне провело декілька днів з бійцями Української Добровольчої Армії (УДА) на півночі Харківщини. Як працює артилерійський розрахунок підрозділу “Сліпа лють” — у нашому фоторепортажі.

Пізнього вечора машина з бійцями УДА підʼїжджає до одного з сіл Вовчанської громади. Не зволікаючи військові переміщуються в покинутий дім. Знаходитись на вулиці тут небезпечно через дрони-розвідники противника.

Обладнання звʼязку розгорнуте, бійці кожен на своїй ділянці відповідальності. На столі зʼявляється невеликий чорний пристрій з монітором, приблизно раз на годину він пищить і вібрує.

— Перевірте “цукорок”! — кричить командир розрахунку Олексій.

— 93-93, все добре, не над нами, — хапає монітор з буквами й цифрами “Рамірез”.

— Добре, готуємось і пішли до гармати, треба її підготувати на ранок — говорить командир.

Бійці артилерійського розрахунку УДА готуються вийти на перевірку позиції. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

У світлі ліхтаря військові накривають гармату маскувальною сіткою, зранку вона має уражати російські позиції. Попереду — вогні палаючого Вовчанську. Росіяни закидують місто КАБами. Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Основна задача підрозділу на цьому напрямку — вогнева підтримка своєї піхоти, та вогневе ураження піхоти противника. “Намагаємося уражати й російську техніку, — розповідає командир розрахунку Олексій. — Пару місяців тому з гармати Д-44 підбили танк. Він загорівся, поїхав і більше не приїздив”.

Д-44 — стара радянська гармата калібру 85-мм з дулом від танку Т-34. Її спроєктували в останні роки Другої світової війни. Нині, через брак техніки та снарядів, ця 80-річна установка воює поряд з новітніми військовими розробками.

“Ця гармата хоч і стара, але має плюси, — пояснює Олексій. — Вона відносно проста у своїй конструкції, мобільна та скорострільна. Має невеликий калібр, але по піхоті відпрацьовує добре. І до неї зараз у нас є достатньо велика кількість БК”.

Відстріляні гільзи 85-го калібру з радянської гармати Д-44. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

На цій ділянці фронту, де росіяни намагаються прорватися, розрахунок вистрілює до 30 снарядів в день, що немало для не найпопулярнішого калібру.

Сховище боєкомплекту повинно бути якнайдалі від гармати, з міркувань безпеки. Коли починається інтенсивна стрільба, один із бійців підносить снаряди ближче до розрахунку, а потім їх подають заряджаючому.

Боєць з позивним “Фрай” несе снаряд до гармати зі сховища. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Військові розгортають гармату в бойовий порядок. Щоб рухати гармату, один із бійців має повиснути на дулі — тільки так дві стаміни, які впираються в землю, піднімуться і військові зможуть виштовхати її на вогневу позицію. Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Поки гармату готують, в яру неподалік позиції зʼявляється білий кінь і підходить дуже близько до бійців. Тварина виглядає доглянутою, людей не боїться.

“Білий кінь — то дурний знак. Вершник апокаліпсиса на білому коні їздить”, — каже боєць із позивним “Барбі”. Інші з ним не погоджуються. Кажуть, що знак добрий і намагаються підізвати тварину ближче. Хтось робить селфі з конем на задньому фоні. Кінь спостерігає це кілька хвилин, а потім скаче в сусідню посадку.

Білий кінь підійшов до позиції, де бійці УДА готують гармату до пострілу. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Після ранкової підготовки перший наказ “до бою” надходить лише у другій половині дня. “Колеги” із сусідніх посадок на цей час вже активно працюють. Весь яр гудить і бахкає різними калібрами. Звідусіль лунає крик: “Гармата, постріл” Гармата, постріл!”

Постріл з гармати по позиціях російських військових. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

—  Дайте мені десять з інтервалом в одну хвилину в цей будинок. Туди забігли двадцять під*рів! — лунає повідомлення з телефону командира Олексія.

— Ви чули!? — кричить Олексій розрахунку.

— Десять пострілів з інтервалом в одну хвилину по тих самих координатах! Хутчіш! По готовності — вогонь!

Калібр цієї гармати не здатен “скласти” будинок з одного пострілу, але якщо бити прицільно декілька разів підряд, результат буде, кажуть артилеристи. Тим часом надходить нове повідомлення: “Ураження”.

Гармата Д-44 після роботи. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

“Рамірез”, Тарас, “Фрай” і “Барбі” — бійці артилерійського розрахунку добровольчого підрозділу “Сліпа лють”, на позиції неподалік Вовчанська після стрільби з гармати по російських позиціях. Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Після чергового пострілу лунає команда “маскуватись”. На вулиці починає сутеніти. Бійці відходять в укриття. По цих позиціях росіяни не ведуть активну контрбатарейну боротьбу, але писк “цукорка” час від часу нагадує про можливу небезпеку з неба.

Бійці з невикористаними снарядами за сигналом можливої небезпеки відходять в укриття на позиції. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

22-річний Олексій — командир артилерійського розрахунку. Вчиться у ВИШі паралельно зі службою у добровольчому підрозділі. Цьогоріч вступив на магістратуру. Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула

Підрозділ Олексія на цих позиціях вперше. Раніше працювали на Купʼянському та Бахмутському напрямках. “Спочатку ми воювали 120-ми мінометами й це була наша основна зброя, — розповідає військовий. — Потім з іншим підрозділом почали працювати на їхніх гарматах Д-44. Перейняли досвід, а потім у нас зʼявились свої. Тепер ми навчаємо ще й інших”.

У підрозділі переважно молодь. Сам командир прийшов у військо студентом. “Ми обрали мати трохи більше свободи, в обмін на те, що не матимемо зарплати та частини інших соціальних привілеїв військових, — говорить Олексій про те, чому він і його команда прийшли саме у добровольчий підрозділ. — Тут зібрались люди, які хочуть воювати. Хтось не зміг потрапити у ЗСУ, хтось усвідомлено не хотів. Хтось потрапив сюди раніше, ще до вторгнення, і залишився тут”.

***

З двору у будинок доноситься незнайомий чоловічій голос. Тарас і Льоша виходять на ґанок перевірити хто прийшов. На порозі — літній чоловік. Каже — шукає свого білого коня. “Ліворуч по яру поскакав ваш кінь ще зранку, в іншу посадку, шукайте там”, — відповідають хлопці.

Чоловік безнадійно махає рукою. Перед тим як піти, просить у військових цигарку. Олексій віддає блок, але просить менше ходити по вулиці, бо небезпечно. З сусідньої вулиці тим часом веде вогонь M-777 суміжного підрозділу.

Чоловік шукає свого коня біля позицій артилерійського розрахунку підрозділу “Сліпа лють” УДА. Вовчанська громада, Харківщина, травень 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Магула