Новини України

10 травня росіяни почали активний наступ на Харківщину. Сили оборони України дали гідну відсіч ворогу і продовжують його нищити. Тримають позиції й на Донбасі, зокрема на Бухмутському напрямку, який тривалий час залишається складним. Тут воює і 93-тя окрема механізована бригада “Холодний Яр”. Ми змогли поспілкувалися з її командиром Павлом Палісою про те, що там відбувається. 

10 травня росіяни почали активний наступ на Харківщину. Сили оборони України дали гідну відсіч ворогу і продовжують його нищити. Тримають позиції й на Донбасі, зокрема на Бухмутському напрямку, який тривалий час залишається складним. Тут воює і 93-тя окрема механізована бригада “Холодний Яр”. Ми змогли поспілкувалися з її командиром Павлом Палісою про те, що там відбувається.

– Якою на сьогодні є ситуація на вашому напрямку?

– Складна, але на даний момент контрольована. Противник нарощує зусилля з метою створення умов для штурму Часового Яру. На багатьох напрямках проводить штурмові дії. Десь із залученням та за підтримки бронетехніки, десь використовуючи тактику малих груп. Активно застосовує безпілотники усіх видів, зокрема баражуючі боєприпаси, намагаючись вивести з ладу артилерію Сил оборони, та пробує знайти слабкі місця.

– Якщо порівнювати, чи збільшилася за останній час кількість атак росіян?

– Я можу говорити за той напрямок, за який відповідає 93-тя бригада. Так, збільшилася. Кілька днів тому (ми говоримо 21 травня. – О.М.) позиції бригади штурмували протягом доби 14 разів із пʼяти напрямків.

– Як протистояти за таких умов? Як відбиваєтеся?

– Завдаємо ураження усіма наявними засобами, щоб противник мав максимальні втрати.

– А як у вас із боєприпасами? Чи надходить вже анонсована допомога від США?

– Думаю, що надходить. Але це не питання моєї компетенції. Щодо забезпечення боєприпасами, я вам так скажу: хотілося б, щоб їх було більше.

– А як зі зброєю та технікою?

– Стрілецька зброя є в наявності. Звичайно, хотілося б, щоб її теж було більше. Поки достатньо. Є потреба у певних позиціях колективної зброї, але не критична. Вона формується насамперед внаслідок ведення поточних бойових дій.

Якщо говорити про техніку, то тут все залежить від того, на якій ділянці працює конкретний підрозділ. У кожного із них укомплектованість та потреба дуже різні. Залежить від інтенсивності бойових дій у смузі його оборони, а також на яких напрямках, і які задачі він виконував під час попереднього застосування. На даний момент я б не сказав, що в техніці є критична потреба. У всякому разі у 93-і бригади.

– Військові, які також воюють на Бахмутському напрямку, розказують про посилення обстрілів ФАБами і КАБами – ворог гатить ними усюди і постійно…

– Абсолютно з цим погоджуюся. Хотів би ще зауважити, що противник почав інтенсивніше застосовувати безпілотні авіаційні комплекси, баражуючі боєприпаси, FPV, керовані авіаційні бомби по цілях у глибині оборони Збройних Сил України.

– Працюють постійно – і вдень, і вночі?

– Так. Противник зараз націлений на те, щоб ускладнити роботу артилерії ЗСУ, зосереджує зусилля на знищенні артилерійських засобів ураження, на виявленні та ліквідації станцій розвідки та радіоелектронної боротьби. Таким чином намагається створити собі умови, які забезпечать йому легше просування піхотних підрозділів.

– Командир танкової роти бригади “Рубіж“, яка також перебуває на Бахмутському напрямку, розказував мені, що росіяни штурмують зараз навіть на багі та мотоциклах…

– Саме так. Вони використовують багі та мотоцикли, як засіб швидкої доставки своєї штурмової піхоти до переднього краю Сил оборони. Це високоманеврений засіб, який є нелегкою ціллю для протитанкових засобів. Завдяки швидкості переміщення по ньому важко працювати артилерією різних калібрів тощо. Така тактика спочатку мала успіх, але завдяки вибуховим і не вибуховим інженерним загородженням, які встановлюються дистанційно, вдається їй протидіяти.

– Але штурми на таких засобах є небезпечними. Очевидно, що існує велика ймовірність загинути. З цим росіяни не рахуються?

– Якщо порівняти бойову машину піхоти і багі, то велику роль відіграє час проведення штурмових дій на тій чи іншій техніці, а також місцевість, на якій це відбувається. Є ділянки, які мають “мертві зони“, де противнику вдається проскакувати, тому що він там недоступний для наших засобів ураження. На багі та мотоциклах виграє за рахунок швидкості. Так, недолік тут – відсутність броні. Вона є у бронетехніки, бойових машин піхоти, але вони обмежені у рухливості. Плюс, не по кожній місцевості можуть пройти. Тому все залежить від ділянки, навченості противника та того, де він очікує застосування наших засобів, які спроможні знищити ці обʼєкти, а де вважає, що оборона слабша, то треба там пробувати наростити зусилля. Загалом багі та мотоцикли використовуються для швидкого проведення розвідки боєм. Тобто на таких високомобільних транспортних засобах, передусім, роблять ставку на маневр, а не на захист.

– Раніше застосовувалася ця тактика? Чи вона нова?

– Я не пригадую, щоб вони раніше використовували її на ділянці оборони нашої бригади. Але, мені здається, це відбувається з початку цього року. Можливо, на інших напрямках застосовували до того, але зараз це набуло ширшого характеру.

– Ми часто говорили про те, що на Бахмутському напрямку росіяни проводять так звані “мʼясні штурми“. Нині теж їх продовжують?

– Я б трохи інакше змалював цю картину. Противник для проведення наступальних дій та штурмів залучає все більше особового складу. На мою думку, це зумовлено термінами виконання поставлених задач, тиском з боку командування з метою пришвидшення просування вперед і досягнення очікуваного для них результату на певній ділянці фронту. Але я хотів би відмітити, незважаючи на те, що противник на певних ділянках масовано використовує техніку і велику кількість особового складу, все одно вчиться та намагається бути обережнішим, пробує різноманітні алгоритми і схеми застосування своїх підрозділів, нарощує заходи щодо введення в оману Сил оборони України під час підготовки та ведення бойових дій. Тому я не впевнений, що зараз можна говорити саме про “мʼясні штурми“, хоча втрати вони несуть величезні. Але готові нарощувати зусилля – мають на це ресурс. Я не прихильник недооцінювати ворога.

– Якщо вони нарощують свої сили, чи можна говорити про те, що готуються до нового потужного наступу, про який заявив президент?

– Я думаю, так. Вважаю, що стратегічною задачею цього року для збройних сил рф є вихід на адміністративний кордон Донецької та Луганської областей із захопленням таких важливих міст, як Словʼянськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка. Для того, щоб виконати цю задачу, сьогодні намагаються створити умови, зокрема для штурму Часового Яру, забезпечити собі фланги для блокування міста з подальшим його захопленням. Тим самим створивши умови для розвитку наступу на Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку.

– Саме тому відбувся такий активний наступ на Харківщині? Хотіли відтягнути туди наші сили?

– Це повʼязано з тим, що противник намагається збільшити кількість гарячих ділянок вздовж переднього краю фронту, відтягнути наші резерви з інших та за можливості спробувати забезпечити собі хоч десь відчутний успіх. Можливо, вони розраховували цим наступом на Харківську область викликати “ефект доміно“ нашої оборони, але ми бачимо, що цього станом на зараз не сталося.

– На щастя. Нам задля протистояння їм потрібно нарощувати свої ресурси, зокрема й людський. Запрацював новий закон про мобілізацію. Ви покладаєте на нього надії?

– Звичайно! Я радий, що нарешті закон прийняли. Хоч розумію, що він не досконалий і не всіх влаштовує. Тим не менше, його в подальшому можна вдосконалювати. Але мобілізацію вже по ньому може працювати.

– Ми, українці, в такі моменти маємо бути максимально згуртовані. Але бачимо навіть в інформаційному просторі досить неоднозначну ситуацію. Народний депутат від фракції “Слуга народу“ Марʼяна Безугла виступила із критикою військового командування, зокрема Головнокомандувача Олександра Сирського. Як ви ставитеся до таких публічних проявів?

– Це не справа військових коментувати політиків. Я ніколи цього не робив. Не вважаю це гідним військового. Тим більше, у нас ворог нависає, то на такі речі немає часу та й бажання. Я б і зараз не коментував, але виникає занепокоєння, чому так багато політиків втручаються у військові справи? Причому не з бажанням допомогти, а зі спробою внести якийсь розбрат. Загалом ситуація скидається на дежавю: напевно, існує якась напрацьована схема, яка спрацювала раніше і є надія, що спрацює і зараз. Я вважаю, що політики мають займатися політичними справами, зокрема розробляти закони, які сьогодні так необхідні для підтримки та підсилення обороноздатності держави, а не намагатися коментувати військові питання. По-перше, це не зовсім чесно. Тому що для того, щоб це робити, потрібно мати профільну освіту та певний досвід. По-друге, військові мають обмежені можливості для захисту від таких речей. Тому я думаю, що це не зовсім правильно і більше працює на ворога, аніж на справу захисту країни.