Новини України

Однією з головних причин агресії Росії проти України від самого початку війни, з 2014 року, було намагання відвернути увагу світової спільноти від анексії Криму. Широкомасштабна війна, яка триває, також має безпосередній стосунок до кримського питання. Наразі в адміністрації США озвучують пропозиції для України визнати Крим російським, і саме це визнання могло б стати “плюшкою”, яка б дійсно могла задовольнити главу Кремля Володимира Путіна й навіть відмовитися від зазіхань на підконтрольні українському урядові території Херсонщини й Запоріжжя.

Напередодні 9 травня окупаційна армія об’єктивно не має достатніх ресурсів, аби здійснити прорив на фронті, попри те, що біля Сумщини перебуває вороже угруповання чисельністю 60 тисяч. Проте країна-окупант як і раніше тиснутиме на українські позиції та вчинятиме терор цивільного населення.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.

– За вашими оцінками, чи може російська окупаційна армія за ці дні, які залишилися до 9 травня, здійснити масштабний прорив на Харківщині, Сумщині, Херсонщині чи суттєво просунутися на Покровському напрямку? Чи вважаєте ви, що сьогодні у ворога є такі резерви?

– Ми можемо оперувати лише даними з відкритих джерел. Судячи з них, таких резервів я в РФ не бачу. Так, поблизу Сумщини є 60 тисяч російського війська, але їх уже перекидають на інші напрямки. Тобто не можна сказати, що десь у них є величезна сила. Таких даних немає. Так, наша розвідка, ГУР, західні розвідки мають сказати свою думку, але поки що таких можливостей я не бачу. Проте вони тиснуть всюди – хаотично, трішки більше, трішки менше. Але про заховані ресурси даних немає.

– Чи припускаєте ви, що окупаційна армія може здійснити певні дії, які згодом Путін у своїй промові 9 травня зможе подати як “перемогу”?

– Я бачу, що зараз для Путіна намагаються знайти “плюшки”, які можуть його задобрити. Зокрема, вже офіційно відомо, що американська адміністрація пропонує визнати Крим російським. Адже Путін почав війну на Донбасі не для того, аби “захищати” шахтарів, російськомовне населення, а щоб відвернути увагу від Криму. І вся ця війна теж пов’язана з Кримом.

Тому пропозицію американської сторони визнати Крим російським, змусити Україну вилучити Крим з української Конституції Путін може розглядати як величезну-величезну перемогу. Плюс йому пропонують відновлення торгівлі газом на європейському ринку, відновлення нафтових потоків. Американці також розглядають українську газотранспортну систему тощо.

У такому разі Путін може сказати: ми досягли своєї мети, ми зупинили Україну від членства у НАТО, змусили визнати Крим російським. А решта, як я розумію, його не цікавить. Але це диктатор, а тому ніхто не знає, що коїться у нього в голові.

– Але ж він “записав” собі в конституцію чотири українських області. І нещодавно знов у Кремлі наголошували на тому, що не відмовляються від мети отримати повний контроль над ними, зокрема над неокупованими територіями, над містами Херсон і Запоріжжя. Водночас стало відомо, що на Херсонщині ворог почав застосовувати нову тактику атак – спочатку він запускає КАБи, а потім накриває територію артилерійським вогнем. Схоже на те, що наразі ворог дійсно взявся за Херсонщину. Чи вважаєте ви, що саме для цих двох областей – Херсонщини та Запоріжжя – є додаткова небезпека, зокрема напередодні “сакральної” дати?

– Насамперед ця небезпека пов’язана з тим, що вони наближені до лінії розмежування. До Херсона через річку Дніпро лише декілька сотень метрів. Тому ці обстріли, скиди на цивільних росіяни здійснюють увесь час, починаючи зі звільнення міста Херсон. Це такий собі терор.

Так само постійно прилітає по Харківщині, по Сумщині. По Запоріжжю. КАБи протягом тривалого часу не долітають через те, що українські війська навчилися їх придушувати. І з грудня вони лягають у поля, у водойми, у віддалені регіони.

А щодо російської конституції, то зараз із цього питання точаться суперечки. Адже коли Путін заявив, що Херсонська та Запорізька області “наші”, ніхто не міг зрозуміти, в яких кордонах – в яких захопили чи в адміністративних. Отже, це все залишається на усний відкуп Кремля. Скажуть так – буде так, скажуть не так – буде по-іншому. Це по-перше.

А по-друге, це ж Росія. Якщо завтра припинити ведення бойових дій, то ніхто не буде проти. Це видно навіть у зміні риторики щодо американців у Росії. Ще нещодавно вони були “пендоси”, говорили про “ракети на Вашингтон”, а зараз уже “надійні партнери та союзники”. Це Росія.

– Тобто ви вважаєте, що навіть якщо буде погоджено припинення вогню по лінії розмежування, Кремль це влаштує?

– Я думаю так, адже нікому буде запитати Кремль: “Вы же говорили…” Хто відкриє рота, відразу поїде на п’ять років до в’язниці. Сьогодні про США висловлюються як про надійного партнера, а про Європу як про “прихисток нацизму”. Тому в будь-який момент росіяни можуть усе перекрутити й сказати: все, не говоримо про Херсон, про Запоріжжя. І ніхто в Росії не відкриє пельку.

– Військовий оглядач Ігаль Левін написав, що Україні варто вирватися з формату “пасивної жертви”. Дійсно, ми бачимо, як Сили оборони здебільшого відбивають атаки. Так, це вкрай важливо – тримати фронт, але ініціатива, як і раніше, у ворога. На вашу думку, чи є перспектива того, що українська армія перехопить ініціативу?

– Хочу бути оптимістом, але наразі не бачу такої перспективи. Наведу просту аналогію. Наразі Україна схожа на пацієнта, який лежить у лікарні. Йому дають ліки, щоб він не помер, – дають пігулки, прибирають, приносять поїсти. Але рівно настільки, щоб він міг триматися. Хоча у лікарні на складах є сучасні діагностичні прилади, матеріали, ліки, аби вилікувати пацієнта, але їх не дають, бо така політика лікарні.

Так, Україна не помирає, нам допомагають європейці, але в них немає того проривного озброєння, яке є в американців. Європейцям потрібен час – за моїми розрахунками, 5-7 років, – щоб зробити щось велике та серйозне й замінити американців у озброєнні. Але у нас такого часу немає. А США не хочуть нам давати, саме через політичні мотиви.

– Останнім часом лунають сигнали про те, що Трамп може вийти з переговорного процесу. Чи вважаєте ви, що це може бути навіть на краще для України?

– Це питання дискусійне. Не хотілося б втрачати американців, тому що це країна, з якою ще можна якось домовитися і зупинити цю війну. Ми зараз не говоримо про те, на яких кордонах, на яких умовах. Але Європа цього не може. Росіяни взагалі не хочуть говорити з європейцями. Їх там багато, 27 країн, але з ними ніхто не хоче говорити.

Уявіть собі, що американці виходять з мирного процесу, і не просто виходять, а забирають із собою все, всю допомогу, забороняють використовувати нам те американське озброєння, яке є у нас, танки, авіацію. Скажуть: українці, ми забороняємо це використовувати, а якщо будете, ми накладемо на вас санкції. Таке може бути.

Можливий також тиск на французів, на німців, на британців, щоб вони не допомагали Україні озброєнням через погрозу санкціями. Отже, до цього питання треба ставитися дуже обережно.