Новини України

Мене звати Євген, я ветеран російсько-української війни родом з вже міста-героя Миколаєва. Але в лютому цього року розпочався мій новий етап у житті як QA Engineer в компанії Codebridge Technology.

Вирішив розповісти свою історію опанування нової цивільної професії, щоб ветерани, які замислюються про перехід в ІТ, могли звернутися до реального досвіду людини, яка вже пройшла цей шлях. Сподіваюсь, він буде корисним.

Попередній досвід

За освітою я еколог. Закінчив Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, але жодного дня за спеціальністю так і не вдалось попрацювати. До повномасштабного вторгнення я працював в американській маркетинговій компанії. Пройшов шлях від просто Researcher до Data Research Team Lead.

Я менеджерив команду із чотирьох людей, які працювали над 10 проєктами. Відповідав за роз’яснення вимог рісерчерам, визначення ресурсів, за допомогою яких буде робитися сервіс, та перевірку наданої роботи згідно з вимогами клієнта.

Були і дедлайн, і цикли, частково за процесами робота була схожа на ту, яка є в ІТ. Мені подобалась компанія, колектив також був крутий, але через вузьку спеціальність важко було кудись далі розвиватись.

До армії та війська ніякого стосунку не мав до 24.02.22.

Мобілізація, служба, звільнення

У перший день після повномасштабного вторгнення разом з родиною виїхали з Києва, де тоді мешкали, на декілька днів у село до бабусі. Потім з розвитком подій вирішили рухатися далі — до родичів на захід України. Тоді всі чоловіки, які приїжджали в громади як переселенці, мали ставати на облік за місцем їхнього тимчасового проживання.

Як прийшов до військкомату — й одразу отримав повістку. Зібрав речі та на наступний день уже був у навчальному центрі. Після проходження навчання й розподілення потрапив до 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, а саме у 13 батальйон.

Спочатку був стрільцем, потім помічником гранатометника, згодом уже і сам став гранатометником. Оскільки бригада штурмова, доводилось брати участь як у штурмових діях, так і оборонних. Переважно побували у Донецькій, Харківській та Луганській областях. Тримали оборону Словʼянська, також брали участь у Харківському контрнаступі.

З того, що найбільше здивувало під час служби, то це скільки копати доводилося. Якщо хочеш жити і служиш у піхоті, лопата — твоє друге знаряддя!

Взагалі війна вимагає від твого здоров’я навіть не 150%, а всі 200%. От моє і не витримало, був звільнений зі служби за станом здоров’я у квітні 2023 року. Загалом в армії пробув 13 місяців, понад 7 з них — у зоні бойових дій без ротації та відпустки.

Вибір ІТ

Над світчингом в ІТ задумувався ще в 2021 році. Тестування обрав, тому що частково вже був знайомий з деякими аспектами, хоч і не пов’язаними з розробкою ПЗ. Також проходив профорієнтаційні тести, які визначали мою відповідність за софтскілами. А ще подумав, що в ІТ набагато більше перспектив.

Тому після звільнення вирішив, що це вже точно мій шанс.

Спершу побачив оголошення у Veteran Hub, що компанія SoftServe відкрила курси для ветеранів саме на позицію тестувальника. Але я не встиг туди зареєструватися. Тому звернувся до консультантів хабу зі своїм запитом, вони мені у відповідь підібрали кілька інших варіантів програм навчання.

Мені сподобалася Mate academy, бо курс українською, а на сайті було фото одного з менторів у світшоті з написом «Наша русофобія недостатня». То я подумав, що це саме те, що треба.

У липні я пройшов етапи відбору, а в вересні вже розпочав навчання в групі.

Навчання

Скажімо так, навчання було нелегким — це точно. Особливо нульовий модуль, який містив короткі базові курси із JavaScript, SQL, HTML+CSS, а також розвиток загальних навичок типу швидкодруку, роботи з документами та корисними розширеннями.

Я спочатку вирішив, що його «непогано б і пройти», але виявилося, що це обовʼязковий етап для всіх студентів ще перед початком основної програми, щоб далі рухатися швидше з групою. Тож перші два тижні були завантаженими, бо доводилося наздоганяти все, що не встиг пройти напередодні.

Було багато як теорії, так і практики. Важко давалась тема з юніт-тестів, а от розбиратися з Cypress було цікаво та захопливо. Весь час на зв’язку були ментори, які допомагали та перевіряли твої знання, виконані завдання. Згадую, як координатори пушили «запишись на англійську» або «пройди typing speed», а в мене в голові — я і так ледве щось встигаю, де ще час взяти 🙂

Але впорався, пройшов цей шлях. Думок кинути точно не було, навпаки, було самому цікаво, як все закінчиться. Напевно, після армії цікаво продовжувати дізнаватися свої нові можливості та ліміти.

Пошук роботи

Процес пошуку роботи був досить тривалим, приблизно місяці два. Я відгукнувся загалом на понад 200 вакансій. Подавався на всі релеванті вакансії, але головним критерієм була можливість працювати віддалено. Не подавався ще до компаній, які повністю за кордоном. Усе-таки хотілося почати працювати з українською командою, щоб потім з досвідом можна було кудись рухатися.

Пройшов десь 14 співбесід, з них чотири технічних. Про військовий досвід говорив одразу під час самопрезентації. Явного упередження до ветеранів не помітив, багато хто дякував за службу. Майже всі інтерв‘юери відзначали високий рівень теоретичних знань. Один раз завалив практичне завдання з технік тест-дизайну на інтерв‘ю. Але то таке — все досвід.

У відповідях-відмовах в основному писали, що обрали кандидата з більш релевантним досвідом, або вказували інші причини, не пов’язані з теоретичними знаннями. Іноді, чесно кажучи, хотілося взяти перерву, але розумів: що більше відправлю резюме, то більше шансів отримати офер. Зрештою так і вийшло.

Працевлаштування

Компанія, в якій зараз працюю, займається розробкою програмного забезпечення на вимогу. Команда ще досить невелика: майже всі всіх знають, відкриті до спілкування, збираються разом на святкування. Поки що все мені подобається, ставлення та стосунки з командою чудові.

З того, що вивчав в академії, мабуть, поки не використовую хіба основи автоматизованого тестування, бо позиція була все ж мануального інженера.

У планах на майбутнє маю дорости до тимліда, щоб мати команду там до пʼяти чоловік, менторити її, ділитися досвідом і корисним порадами. Такий knowledge sharing був на попередній роботі й мені це імпонувало.

Мої висновки й поради

 Інтенсивне навчання гарно відволікає від поганих думок і занурює тебе в інший контекст. Це допомагає швидше адаптуватись.

 В ІТ зараз справді висока конкуренція, тому навіть після одного — двох місяців пошуку роботи не варто опускати руки.

 Не соромтеся звертатися за допомогою чи консультацією до профільних організацій, як-то Veteran Hub чи інші. Вам не відмовлять, підуть назустріч і допоможуть.

---

Тож хочу звернутися до ветеранів, хто ще вагається. Якщо серйозно замислювалися про такий розвиток, то вперед-вперед! Зараз є багато можливостей отримати ІТ-освіту — і це навряд буде важче, ніж в пеклі, де ви побували.