Новини України

Від війни в Україні тікали й тікають не лише жінки, діти та літні люди, а й чоловіки призовного віку. Останні — часто нелегально. Чимало таких і в Молдові.

Як до них поставиться Молдова після ухвалення Україною нового закону про мобілізацію? Наші партнери з NewsMaker розповідають історії «українських нелегалів»: як вони наважуються на втечу, як добираються до Молдови, скільки це коштує і хто на цьому заробляє.

«Заїхав у готель у Кишиневі й почав плакати»

Максим (ім’я змінено), як і багато українських чоловіків призовного віку, «купив» свій виїзд з України.

«Знаєте, коли я заїхав у свій перший готель у Кишиневі та скинув речі, почав плакати. Я вам скажу так: ми хоч і витратили гроші, але це ніщо, як порівняти з людським життям. Хлопці в армії розплачуються дорожче, й однаково, як вони потрапили на фронт: добровільно чи ні», — каже він.

«Єдине, чим я пишаюся, — продовжує після паузи Максим, — нехай мені не стало сміливості піти захищати країну, але стало сміливості донатити на ЗСУ».

Велика війна застала його в Одесі, там він пробув до квітня 2023 року. Останні місяці перед цим він майже не виходив із дому, щоб не потрапити на очі співробітникам територіального центру комплектування (ТЦК, колишні військкомати).

Максимові 26 років, він моряк. У вересні 2022 року влада України дозволила морякам виїжджати за кордон, якщо є контракт на роботу на судні, але Максим відмовився піти у військкомат й отримати як моряк дозвіл на виїзд.

«Якщо ти хочеш виїхати легально, ти маєш прийти у військкомат і пройти медкомісію. І тут на тебе чекає сюрприз: тобі на місці вручать повістку. На жаль, працівників ТЦК нічого не турбує, їм головне — набрати людей», — стверджує він.

Максим виїжджав через посередників: «за пристойні гроші» і, за його словами, абсолютно легально. У маршрутці Одеса — Кишинів із ним їхали ще троє таких самих «комісованих»: їх випустили з України без проблем.

Наразі Максим живе в Кишиневі, йде в рейси за контрактом і знову повертається до Молдови: тут близько Одеса, і його можуть навідувати рідні.

«У середньому від 5 до 25 нелегальних переходів на день»

Спецслужби України щодня виявляють організаторів подібних схем: від жительки з Одеси, яка «організовувала» фіктивні шлюби чоловіків призовного віку із жінками з обмеженими можливостями за 4,5 тисячі доларів, до керівника апарату Київської міської військової адміністрації, який допомагав депутатам-ухилянтам.

Окрім купівлі різноманітних довідок, чоловіки намагаються залишити Україну різними шляхами, зокрема екстремальними: наприклад, плавцем через Дністер. Але набагато більше тих, хто вдається до послуг посередників, щоб перейти український кордон, зокрема на молдовсько-українській ділянці.

Глава прикордонної поліції Молдови Руслан Галушка стоїть перед картою у своєму кабінеті та показує найпроблемніші ділянки — північ та південь Молдови. Але й ті українські чоловіки, які переходять через неконтрольовану Кишиневом придністровську ділянку кордону, теж потрапляють у поле зору молдавських прикордонників, тільки вже на виїзді з країни в бік Румунії: вони не мають штампу в паспорті про в’їзд до Молдови.

З початку великої війни кордон Молдови, як повідомив NM глава прикордонної поліції, нелегально перетнули близько 15 тисяч українців.

«Середнє число на день варіює від 5 до 25 нелегальних переходів. Ми помітили деякі тенденції: наприклад, кількість нелегальних переходів зростає, коли в Україні тривають кровопролитні бої. Нині ситуація стабілізувалася: незаконних переходів менше, ніж на початку, але говорити про тенденцію зменшення подібних випадків ми не можемо», — розповідає Галушка.

Підтвердженням цього є повідомлення Прикордонної поліції про затримання 8 лютого п’ятьох громадян України віком від 32 до 38 років, які незаконно перетнули кордон. Вони розповіли, що втекли від призову до армії, кордон їм «допомогли» перейти посередники (коштує це від 3 до 7 тисяч доларів) і попросили притулку в Молдові — це допомагає уникнути видачі в Україну.

На тих, хто хоче нелегально перейти кордон, заробляють і громадяни Молдови, і громадяни України. У 2022 році за фактом організації незаконної міграції в Молдові порушили 319 кримінальних справ, із січня до жовтня 2023 року — 399.

У цих справах фігурують 236 громадян Молдови (зокрема, 24 прикордонники) та 42 громадян України (ті, кого змогли вирахувати). У деяких справах про організацію нелегальної міграції українців молдавські суди вже винесли вироки. У більшості випадків громадяни України, які нелегально перейшли кордон, проходять у цих справах як потерпіла сторона.

«Як проїхати до Бухареста»

У листопаді 2023 року Кагульський суд ухвалив вирок громадянину України Т. і його молдавському «колезі» І. у справі про організацію нелегальної міграції. Їх звинуватили у створенні молдавсько-українського ОЗУ, яке спеціалізувалося на переправлянні українських чоловіків до Молдови за 2 тисячі євро.

Маршрут проходив з українського села Димитрівка до молдавського села Валя-Пержей Тараклійського району. За даними слідства, підсудні обіцяли своїм клієнтам пройти Молдову транзитом і далі переправити їх до Євросоюзу через Румунію. А І. обіцяв за 350 євро поставити в їхні паспорти штампи про перетин молдавсько-румунського кордону.

Молдовсько-український кордон Вітя та Діма (імена змінені) перейшли вночі через поля, потім ішли пішки 40 хвилин. До Чадир-Лунги їх довезли машиною, яку викликав Т. Через кілька днів вони зустрілися в цьому місті з І., віддали йому паспорти, а той «проінструктував» їх, що на молдавсько-румунському КПП треба заявити, що кордон вони перейшли через придністровську ділянку самі, і їм ніхто не допомагав.

Трьох — Вітю, Діму та Т. — затримали на КПП «Кагул». Трохи пізніше затримали І. Останній свою провину не визнав і заявив, що «трьох хлопців зустрів у кагульському парку: вони питали, як проїхати до Бухареста». Т. теж свою провину не визнав: за його версією, «він зустрів двох українських чоловіків на Чадир-Лунзькому ринку, вони втрьох вирушили пити каву, а потім вирішили разом доїхати до Кагула».

Молдавський суд визнав І. та Т. винними в організації нелегальної міграції та призначив кожному штраф 67,5 тисячі леїв (526,5 тисячі гривень). У Т., крім того, вилучили на користь Молдови 5,7 тисячі євро, які в нього були при собі під час затримання.

«Країна, з якої він утік, може вважати його зрадником»

Незалежно від того, як українські чоловіки перейшли кордон із Молдовою (з допомогою посередників чи самостійно, зловили їх на кордоні чи ні), наступний крок — легалізація свого перебування в країні. Зазвичай вони просять про надання притулку.

Відповідно до ст. 9 закону «Про притулок у Республіці Молдова», ті, хто просить про притулок, «не несуть покарання за незаконний в’їзд або незаконне перебування на території Республіки Молдова».

Також у молдавської влади немає права видавати їх іншій країні, за винятком випадків, коли вони становлять загрозу безпеці Молдови. Після початку війни в Україні молдавська система надання притулку пережила колапс.

До 24 лютого 2022 року в Молдові подавали близько 100 заяв на рік про надання притулку. У 2022 році такі заяви подали 11 218 громадян України, із яких 811 дітей та 1424 жінки, решта — 8983 людей — чоловіки.

У тому ж 2022 році Генінспекторат міграції Молдови ухвалив 6682 рішення про припинення процедури надання притулку щодо громадян України: або на їхнє прохання, або констатувавши від’їзд прохачів із країни.

Джерело NM у цій галузі пояснило, що більшість чоловіків з України відкликають свої заяви про надання притулку та їдуть «далі». Їхня мета — виїзд до країн Євросоюзу, де, за даними станом на жовтень 2023 року, чоловіки віком 18-64 років становили 17,87% від усіх громадян України, які отримали тимчасовий захист у Європі.

Але деякі українські чоловіки залишаються в Молдові та подають документи на тимчасовий захист (цей статус запровадили спеціально для українців, оскільки процедура його отримання легша та швидша, тимчасовий захист дає право на проживання, роботу та соціальну та медичну допомогу протягом року).

На 5 лютого 2024 року тимчасовий захист у Молдові отримали 33 523 людини, з яких 8063 (або 24,05%) — чоловіки призовного віку, громадяни України.

Глава управління Генінспекторату міграції Юліан Попов наголошує в розмові з NM, що відомство зобов’язане розглядати всі заяви про притулок та тимчасовий захист, і питання надання статусу не є недружнім кроком щодо країни походження біженця.

«Ми “включаємось”, коли є волевиявлення іноземця про захист, це передбачають міжнародні зобов’язання Молдови, і тут не може бути суб’єктивного сприйняття. Країна, з якої людина бігла, може вважати її поганою, зрадником, вона не хоче воювати. Але ми не дивимося з погляду тієї країни. Ми розглядаємо з позиції, чи існує загроза його життю або здоров’ю в тій країні, чи ні», — пояснює Попов.

І додає, що заяви про надання притулку відомство реєструє щодня та здебільшого від молодих українських чоловіків, «які не хочуть воювати».

«Не ваша справа»

Джерело NM, яке працює з біженцями й погодилося спілкуватися на умовах анонімності у зв’язку із заходами безпеки, зазначає, що більшість чоловіків з України вважають за краще не розповідати відкрито про те, як виїхали з країни.

«Журналісти дуже часто приходять у різні спільноти і, не завжди розуміючи цей контекст, запитують: “А чи є чоловіки, які перейшли кордон нелегально? Хочемо поговорити, анонімність гарантуємо”. І в більшості випадків отримують вкрай агресивну відповідь — від “це не ваша справа” до пропозицій “самим їхати на війну, а не судити інших”. Плюс багато хто бачить у таких людях прихованих агентів українських ТЦК», — каже співрозмовник.

Інший співрозмовник NM із гуманітарної галузі уточнює, що українські чоловіки побоюються, що після ухвалення в Україні нового закону про мобілізацію вони втратять тимчасовий захист у Молдові, і їх можуть видати Україні.

«Так, частина українських чоловіків залишає Молдову та їде до Європи, бо там низькокваліфікована робота оплачується краще. Але ті, хто працює програмістами чи моряками залишаються в Молдові зі зрозумілих причин: тут неподалік від дому, їх можуть навідувати рідні.

Так, вони ніде не “світяться”, не ходять отримувати гуманітарну допомогу, не спілкуються із членами української спільноти біженців, бо не знають, як і звідки може прилетіти “гейт”. Наприклад, якщо вони зустрінуться із жінкою, чий чоловік залишився в Україні та воює», — ділиться спостереженнями співрозмовник.

За його словами, ці чоловіки є невидимою стороною українського ком’юніті в Молдові, вони ізольовані від своєї спільноти й майже не інтегруються.

«Вони реєструються на сайтах знайомств, ви можете побачити цих людей у магазинах, вулицях. Але ці чоловіки спілкуються лише з такими самими, як вони. У кожного готова валіза на випадок, якщо доведеться швидко покинути Молдову, вони ніде не почуваються впевнено. Один моряк розповідав мені, що реєструється на сайтах знайомств не для флірту чи сексу, а тому що йому банально “ні з ким поговорити”, він сам, — каже співрозмовник.

«У нас немає мети гнати на фронт»

Нелегальний в’їзд військовозобов’язаних чоловіків з України неможливо розглядати окремо від питання про мобілізацію. І тут правозахисний підхід до основних свобод людини та громадянина стикається з потребами армії, яка воює вже третій рік та зазнає втрат.

За інформацією журналу Politico, Київ у кулуарах обговорює з Брюсселем повернення українських біженців додому до 2025 року, коли спливає термін дії «Директиви про захист українських біженців у Євросоюзі».

За даними станом на жовтень 2023 року, тимчасовий захист у Європі отримали 4 291 405 громадян України, із яких 336 100 чоловіків віком 18-34 років та 430 585 чоловіків віком 35-64 років. Тобто чоловіки віком 18-64 років становили 17,87% від усіх громадян України з європейським тимчасовим захистом.

У грудні 2023 року глава естонського МВС Лаурі Ляенеметс заявив, що за необхідності влада країни буде готова допомогти Україні щодо мобілізації її громадян. Потім, щоправда, йому довелося пояснити, що «естонська держава не має на меті почати гнати на фронт чоловіків мобілізаційного віку, які тут живуть».

Поки що невідомо, як вчинить у цьому випадку Молдова — прессекретар кабміну Данієл Воде не зміг відповісти NM на це питання.

При цьому Молдова вже зараз видає українців, які перетнули кордон нелегально. Передача та прийом громадян між Молдовою та Україною здійснюється на підставі двосторонньої угоди про реадмісію людей. Реадмісія — це спрощене повернення осіб, які незаконно перебувають на території іншої країни.

Однією з умов цієї передачі є факт затримання цих людей у прикордонному районі протягом 48 годин із моменту незаконного перетину ними держкордону.

Причому, за інформацією Києва, в такий спосіб Україні з 24 лютого 2022 року до 1 жовтня 2023 року передали 35 громадян. Кишинів повідомляє про 40 громадян за той самий період.

«Триває війна за виживання народу»

Український політолог Володимир Фесенко пояснив NM, що новий закон про мобілізацію в Україні покликаний насамперед зробити цю процедуру більш правовою, а необхідність нового закону викликана тим, що мобілізація проводилася застарілими методами й провалилася.

«Новий закон про мобілізацію покликаний зробити цю процедуру не лише більш правовою, а й більш ефективною. Головне завдання зараз — знайти баланс між санкціями за ухиляння від мобілізації та правовими нормами, наприклад, обмеженням терміну мобілізації на три роки. Якщо війна скінчиться раніше, людей демобілізують раніше. Зараз поповнення армії необхідне, тому що люди воюють два роки без перерви», — пояснив експерт.

За його словами, обмеження прав і свобод у період війни — вимушений захід.

«Ідеальних воєн не буває, війна — драматичний, трагічний та брудний процес у буквальному значенні: бруд в окопах, холод в окопах. Це важко фізично, морально, це величезне випробування для людей. Тож людина боїться. На війні люди гинуть, і це неминуче.

Але я нагадаю всім, що триває війна за виживання народу та держави. Вибір простий: можна здатися і не чинити опір або чинити опір, застосовувати мобілізацію і тимчасово обмежувати права й свободи з метою виживання», — підкреслив Фесенко.

При цьому, за його словами, Україна не має реальних інструментів, щоб закликати тих, хто перебуває за кордоном.

«Я скептично ставлюся до всіх ідей про те, що можуть призивати за кордоном. Ідеальна ситуація, коли військовозобов’язаний за кордоном стає на консульський та військовий облік. Але, якщо людина через свої страхи виїхала з країни, тим більше залишила її нелегально, вона не піде в консульство і не стане на облік. У цій ситуації Україна не має механізму впливу на таких людей», — підсумував експерт.

«Молдова не має права видавати осіб, які попросили притулку»

Голова молдавського Правового центру адвокатів (CDA) Олег Палій пояснив, що міжнародні зобов’язання Молдови не передбачають видачу людей, які попросили притулку.

«Згідно із Женевською конвенцією 1951 року про біженців, не можна повертати біженця в країну, де його життя і свобода можуть наразитися на ризик. Не можна, якщо людина попросила притулку та її заява перебуває на розгляді, а такі заяви розглядаються місяцями. Протягом цієї процедури й після набуття статусу ніхто нікого повертати на практиці не буде», — сказав правозахисник.

Він також зазначив, що після того, як у Раді почали обговорювати законопроєкт про мобілізацію, у Молдові кількість заяв про притулок від українських чоловіків не збільшилася.

«Якщо подивитися на тижневі зведення Генінспекторату міграції, то таких заяв у десятки разів менше, ніж у 2022 році», — сказав Палій.

І надав дані станом на 5 лютого. До цього дня гуманітарний захист у Молдові отримали 166 українців, іще 184 заяви перебувають на розгляді. Крім цього, українці прагнуть легалізувати тривале перебування у Молдові: з початку війни 2198 українців подали документи на набуття молдавського громадянства, близько 7 тисяч отримали посвідку на проживання.

***

Герой першої історії Максим поки що не планує подавати заяву на отримання притулку чи тимчасового захисту. Його влаштовує, що він може на підставі українського паспорта перебувати в Молдові легально 90 днів упродовж пів року. Більше йому поки що не треба, бо решту часу він у рейсах.