Новини України

NV публікує другий фрагмент з книги Людмили Долгоновської про ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного Залізний генерал. Уроки людяності, що вийде у серпні.

У другій половині серпня у продаж надійде книга Залізний генерал. Уроки людяності від видавництва Vivat про ексголовнокомандувача Валерія Залужного. Авторка книги — Людмила Долгоновська, яка була радницею Залужного зі стратегічних комунікацій із середини 2021-го по березень 2023 року.

У першому фрагменті книги, який нещодавно оприлюднив NV, йдеться про період напередодні повномасштабного вторгнення. «У читача виникатиме це питання, а що робили військові для підготовки до відбиття повномасштабної російської збройної агресії, — каже Долгоновська в інтерв’ю NV. — Тож одним із моїх завдань було розповісти про те, що військові готувалися». Та першочерговим своїм завданням вона вважала відкрити читачеві постать Залужного. «Мені хотілося…Зробити такий портрет особистості, привідкрити людину за посадою і за історичною постаттю», — розповідає авторка книги. Про особливості характеру ексголовкома йдеться у другій частині книги, уривок з якої публікує NV:

«Складно зберігати емпатію, коли навколо стільки болю. Здавалося б, душа мала загартуватися, зашкарубіти. Але ні, жодного разу я не чула від Валерія Федоровича навіть нотки знецінення, роздратування чи зверхності. У цій війні він не втратив себе. Хоча йому довелося щодня втрачати побратимів і посестер. День головкома завжди починається й закінчується довідками, де рядки й цифри — «безповоротні», «санітарні», «зниклі безвісти» — притискають непідйомною для однієї людини відповідальністю.

Якось навесні 2022 року ми переглядали світлини з передової, я вказала на бійця 95-ї бригади, який загинув за кілька днів після зйомки. Красивий, усміхнений хлопець із позивним Вікінг. Валерій Федорович так по-батьківськи, наче почув про втрату рідної людини, важко видихнув: «Ай-ай-ай» і захитав головою.

Тоді ж у боях за Довгеньке на Харківщині загинув військовослужбовець тієї ж 95-ї бригади, журналіст Олександр Махов. Наступного дня зранку, побачивши Валерія Федоровича, я без слів, із одного його вигляду зрозуміла, що ми думаємо про одне й те ж. Він сказав: «Я ж учора ввечері писав Саші: твоя задача — вижити!». На прощання в Михайлівський собор я принесла квіти від нас двох.

Саме описаний проміжок — з кінця весни до початку літа 2022 року — період наших найбільших втрат. Тривали важкі бої на Луганщині, не вщухали на Харківщині й на Запорізькому напрямку. Ворог крив вогнем артилерії̈, а в нас не було достатньо гармат і боєприпасів. Залужний із гіркотою й натиском вимагав допомоги від Міноборони, президента й свого американського колеги генерала Марка Міллі. Він як головнокомандувач не відповідав за постачання озброєння, але саме він віддавав накази й заслуховував доповіді своїх підлеглих, які говорили: «Пане Головнокомандувачу, у нас немає чим відповідати»…