Новини України

Боєць загинув, звільняючи від окупантів рідну Херсонщину.

Щодня Ольга Фортуна притискає до грудей портрет коханого та не може стримати сліз. Признається — усе б віддала, щоби знов на мить обійняти чоловіка. Іван Лущик понад усе мріяв звільнити рідну Херсонщину від окупантів. Але навесні 2024-го загинув на півдні України під час виконання бойового завдання. 

“Таких добрих і відкритих людей, як Іван, більше не зустрічала у своєму житті. Тепер не можу собі пробачити, що не вберегла коханого, — розповідає дружина бійця Ольга Фортуна. — Іван народився у селі Георгіївка на Херсонщині. Закінчив суднобудівний ліцей, здобувши професію складальника корпусів металевих суден. Щоб заробити на життя, часто брався за будівельні роботи. Познайомились ми через мого брата, з яким Іван давно товаришував. Почали зустрічатись у 2020 році. Коханий підкорив моє серце своєю турботою, добротою, прямолінійністю та простотою. А ще — замінив тата двом моїм дітям. Знаєте, він був людиною-мотиватором, кожному міг дати пораду, допомогти будь-яку проблему розв’язати. І це все з усмішкою, з гумором. Про себе думав в останню чергу”. 

На початку березня 2022-го Іван Лущик заявив рідним, що долучається до сил оборони. “Він завжди мав чітку патріотичну позицію, а його життєвим кредом були слова: “Якщо йти, то до кінця”, — каже Ольга. — Чоловік був оператором 2-го стрілецького відділення однієї з військових частин. Спочатку служив на Одещині. Далі — на Херсонщині, де разом із побратимами зачищав звільнені від окупантів території. Часто це були острови, й виконувати завдання у тих умовах було вкрай важко. Проте коханий не скаржився і гідно робив свою справу, чим заслужив авторитет і повагу своїх хлопців. 19 травня цього року Іван востаннє був удома. Ще тоді я відчувала, що станеться щось недобре. Непомітно для себе стала носити чорний одяг, хоча завжди любила все яскраве”. 

Іван Лущик загинув 29 травня 2024 року. За три дні до того зателефонував дружині й сказав, що має виконувати бойове завдання на острові Козацький. “Почався артилерійський обстріл, чоловік дістав поранення, несумісні із життям. Іван загинув, звільняючи рідну Херсонщину, — зауважує Ольга Фортуна. — І наша родина сподівається, що держава відзначить його”. 

Поховали бійця у селі Визирка на Одещині, де він прожив останні п’ятнадцять років. “Улюбленою піснею Івана була “На могилі моїй посадіть молоду яворину”. Часто слухаю її і плачу. Болить нестерпно”, — каже дружина воїна.

Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) захисникові Лущику Івану Сергійовичу