РФ може захопити ще одну область: які плани “виношує” Путін щодо України та інших країн

Путін поставив нові цілі перед російською армією.

Україна може швидко втратити цілу область, якщо ворог прорве поточну оборону ЗСУ, але це не означатиме поразки. А от після України Путін може напасти й на інші країни.

Путін поставив своїм оркам ціль – до 9 травня, попри все, захопити важливе для ЗСУ місто на Донбасі. Йдеться про невеликий райцентр Часів Яр. Він поряд із Бахмутом, а головне – це місто є стратегічною висотою, з якої буде легше вести подальший наступ далі і вглиб Донбасу: на Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ. 

Бої за Часів Яр тривають

У ЗСУ знали і розповіли першими про цей план ворога і пообіцяли, що росіянам місто так швидко взяти не вдасться – ЗСУ триматимуть його, поки вистачатиме сил, заявили там. Попри запеклі бої навколо, місто тримається і надалі. 

Але саме ситуація на Донеччині – наразі найпроблемніша для ЗСУ. В інтерв’ю кореспондентці ТСН Наталії Нагорній керівник одного з найбільших благодійних фондів України “Повернись живим” Тарас Чмут поділився своїм прогнозом ситуації на фронті. Там настільки складно, що волонтер припускає, що рашисти здатні прорвати оборону ЗСУ, а Україна теоретично може втратити усю Донецьку область. Утім, це не дорівнюватиме поразці України у війні.

Думати і оцінювати ситуацію раціонально, а не емоційно. Згодом Тарас Чмут пояснив, що має увазі. За його словами, давати оцінку, чи потрібно тримати якусь посадку на фронті, мають військові, а не коментатори в Мережі.

В середині квітня 2024 року Україна раділа такій довгоочікуваній американській допомозі. Поки зволікали конгресмени – Україна через брак обіцяних заходом боєприпасів та техніки втратила території, зокрема Авдіївку, що визнали самі ж американці. Тепер ця проблема має вирішитися – Вашингтон уже почав процес передачі Україні зброї та іншоїх допомоги на 61 мільярд доларів США – саме цю суму передбачив Конгрес. Чмут же дивиться на це з холодною головою. Допомоги і справді вистачить на 2024 рік. 

Інсайд від Чмута

А ось ця інформація від Чмута можна сміливо назвати гучним інсайдом. Волонтер назвав суму, яку лише його фонд вклав у “контрнаступ”  2023 року, а також дав йому  свою фахову оцінку. Спойлер, ви зрозумієте, наскільки подібні операції вкрай важкі і чому про новий наступ в найближчому майбутньому навряд чи йдеться.

Наразі, за словами військових, від Харкова до Херсона складно знайти подай одне тихе місце. Ворог інтенсивно атакує і б’є всім, що має на всій 1000 кілометровій лінії зіткнення, як і ЗСУ. Але головним напрямком залишається Донеччина: Часів Яр та Авдіївський напрямок та Харківщина – Куп’янськ.

Не так давно про спробу прорвати оборону ЗСУ в районі Авдіївки і просунутись до міста Покровськ повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Але це не єдині плани, які виношує Путін. Чи не вперше на повному серйозі забили на сполох в одній з розвідок країн, що також межує з РФ. Польські контррозвідники зафіксували готовність рашистів піти війною на одну з країн Балтії. Про Таллінн, Ригу чи Вільнюс за 3 дні не йдеться.

Але Путін має інший козир в рукаві, який уже спрацьовував в Молдові на початку 90-х, в Грузії наприкінці двотисячних та в Україні в 2014-му – гібридна війна. Голова польської контррозвідки Ярослав Строжик зробив шокуючу заяву.

Єдине, що зараз зупиняє Путіна від відкриття такого собі другого фронту – це позиція Заходу. Він поки не розуміє, як відреагує  на таку його зухвалість НАТО. Нагадаю, що раніше німецьке видання Bild з посиланням на дані однієї з європейських розвідок писало, що імовірним планом Путіна є напад на одну з країн Балтії: Литву, Латвію або Естонію наприкінці 2024 або на початку 2025 року. Саме тоді в США буде самий розпал виборів і, можливо, процес передачі президентських повноважень. За розрахунком Путіна вимушена кволість у прийнятті рішень в США обеззброїть інших союзників НАТО.

Ще у середині січня 2024 року аналітики Інституту вивчення війни помітили, що Путін створює інформаційні умови для майбутньої ескалації у цьому регіоні. Його брехливі посіпаки і пропагандисти все частіше обговорюють мовне питання у колишніх радянських республіках Балтії, все гучніше звинувачує Вільнюс, Таллін та Ригу в уявній русофобії, ворожості до РФ.

І ще один цікавий факт. 3 травня фсб заявила, що затримала чергових “українських диверсантів”, але є одне “але”. За їх словами, тренувались та проходили підготовку диверсанти у Литві. І це далеко не перший подібний випадок. Цілком можна припустити, що так Путін та його силовики прищеплюють рашистам ненависть і до цих сусідів. 

Казахстан у небезпеці

Варто було б серйозно напружитися і іншим сусідам Росії. Під прицілом РФ – Казахстан. Варто сказати, що ця країна є союзником Росії в рамках оборонного союзу – такого НАТО на мінімалках” Організації договору про колективну безпеку – ОДКБ. Саме в рамках цієї організації Росія допомогла новій казахстанській еліті на чолі з чинним президентом Касим-Жомарт Такаєвим очолити країну замість її пожиттєвого лідера Нурсултана Назарбаєва і під силою: автоматними чергами, бронетранспортерами і кийками під шумок подавити мітингувальників, які якраз і хотіли зміни влади. Це було в січні 2022 року.

Але від початку повномасштабки Казахстан дещо відсторонився від Путіна і навіть був помічений у допомозі Україні, звісно, через посередництво з США. Раніше видання Kyiv Post повідомило, що США придбали у Казахстану 81 бойовий літак радянських часів з можливістю їхнього потенційного використання в Україні. Такі літаки могли б слугувати джерелом запасних частин або бути стратегічно розгорнутим як приманка на аеродромах. Офіційно в Казахстані цей факт заперечили. 

Останнє попередження для Астани

А в РФ це викликало справжній вибух у мізках пропагандистів. Вони почали погрожувати Казахстану і знову заговорили про “ісконно русскій” Північний Казахстан. Але сигнали лунали і раніше. Ось це аудіо ще на початку квітня з’яилось в телеграм-каналі “ВЧК-ОГПУ”, який відомий своїми інсайдами з владних кіл в РФ. Про напад на Астану заговорили в Держдумі.

Нагадаємо, президент Росії Володимир Путін привітав жителів захоплених територій Донеччини та Луганщини із 10-річчям “утворення республік”, а насправді – з десятим роком окупації.

Comments (0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *